Механізми екскреції складових жовчі

Молекулярні механізми екскреції гепатоцитом у жовчні каналікули органічних катіонів і аніонів вивчені недостатньо. На підставі існуючих даних можна стверджувати, що цей процес здійснюється двома шляхами: в результаті пасивної дифузії речовин у жовчні каналікули і за участю специфічних полісубстратних транспортерів. До останніх належать транспортер органічних аніонів, Gp170 - переносчик органічних катіонів і транспортери неорганічних іонів (Coleman, 1987; Nathanson, Boyer, 1991; Boyer et al., 1993). Як вважають (Ishii, Wolkoff, 1994) специфічні транспортери, які беруть участь у Na⁺-залежному транспорті жовчних кислот і Cl^--залежному транспорті бромсульфофталеїну і білірубіну, не мають спільної структурної та функціональної основи, хоча транспортер бромсульфофталеїну/білірубіну може впливати і на Na⁺-незалежний транспорт різних жовчних кислот. Було виявлено, що Na⁺-незалежне надходження холевої і таурохолевої кислот конкурентно пригнічується бромсульфофталеїном і білірубіном. На протилежність цьому, бромсульфофталеїн може також неконкурентно пригнічувати Na⁺-залежне надходження таурохолату через базолатеральну мембрану везікул у гепатоцитах щурів. Доведено, що вплив жовчних кислот на транспорт бромсульфофталеїну полягає у неконкурентному пригніченні функціональної активності транспортера бромсульфофталеїну. Чи відбувається це при безпосередній взаємодії жовчних кислот з транспортером, чи в результаті модифікації біохімічного стану мембрани (її текучості) ще треба з'ясувати.

Механізми парацелюлярної проникності

Щільні з'єднання між гепатоцитами (tight junction) є бар'єром, який розділяє базолатеральну і апікальну частини плазматичної мембрани і забезпечує підтримку осмотичного градієнта у жовчних каналікулах (Nathanson, Boyer, 1991). У випадку пошкодження цього бар'єру парацелюлярна проникність збільшується і осмотичний градієнт між жовчю і кров'ю зникає. Молекулярні механізми парацелюлярної проникності пов'язують на даний час з функціонуванням специфічного білка щільних з'єднань ZO-1. Молекулярна маса білка 225 кДа, локалізований він з внутрішнього боку плазматичної мембрани в ділянці щільних з'єднань. ZO-1 підлягає фосфориліруванню протеїнкіназами, що може мати важливе значення у молекулярних механізмах регуляції парацелюлярної проникності (Nathanson, Boyer, 1991).

Механізми секреції жовчі епітеліальними клітинами жовчних протоків

Відомо, що в загальному об'ємі жовчі, частка жовчі (водного розчину електролітів), яка секретується епітеліальними клітинами жовчних протоків, складає у щурів 10-13 % (Alpini et al., 1988), у людини - 40 % (Forker, 1977). Вважають (Nathanson, Boyer, 1991), що основою механізмів секреції водного розчину електролітів епітеліальними клітинами жовчних протоків є осмотична фільтрація води і електролітів через апікальну мембрану, яка обумовлена осмотичними властивостями іонів гідрокарбонату. Можливо, жовчні кислоти також беруть участь у механізмах секреції жовчі епітеліальними клітинами жовчних протоків. В апікальній частині плазматичної мембрани епітеліальних клітин жовчних протоків знайдений Na⁺-H⁺-обмінник, який забезпечує підтримку pH в епітеліальних клітинах жовчних протоків, який, однак, безпосереднього відношення до секреції жовчі, збагаченої гідрокарбонатом, не має. Дослідження, проведені (McGill et al., 1994) на ізольованих епітеліальних клітинах щурів, виявили, що секретин-залежна активація Cl^--каналів може відображати один з механізмів підвищення рівня секреції клітинами протоків. Це може бути пов'язано, частково, з активацією каналів завжди присутніх у мембрані, але може бути також результатом формування нових каналів. Активація процесів за участю Cl^- у ізольованих епітеліальних клітинах жовчних протоків при дії секретину відбувається завдяки підвищенню рівня цАМФ.