Регуляція жовчосекреторної функції нервовою системою. Адренергічна регуляція жовчоутворення

Вплив симпатичної нервової системи на секреторні процеси в печінці може бути прямим в результаті стимуляції клітин судинної стінки або паренхиматозних клітин, або опосередкованим - завдяки звільненню регуляторних сполук з непаренхиматозних синусоїдальних та інших клітин, а також через вплив на ендокринні залози.

Більша частина симпатичних нервових волокон більш тісно зв'язана з печінковими артеріями, ніж з портальними венами або жовчними каналікулами, хоч їх і виявлено в стінках крупних печінкових вен та судинних плетив. Волокна, що містять катехоламіни, йдуть вздовж кровоносних судин, проникають в печінкові долі в основному шляхом періартеріальних плетив печінкової артерії.

Симпатична нервова система регулює обмінні процеси в паренхімі печінки. Строма та паренхіма печінки щурів мають адренергічну інервацію, хоча паренхіма інервована невеликою кількістю волокон, які переважно орієнтовані вздовж печінкових балок. Інтралобулярна інервація практично відсутня у щурів та мишей. Тільки окремі клітини печінки щурів у портальній області прямо контактують з нервовими закінченнями і нейромедіатор має безпосередній вплив на деякі периферійні гепатоцити. Більшість гепатоцитів втягується в реалізацію регуляторного сигналу норадреналіну завдяки дифузії нейромедіатора, що вивільняється та механізмам міжклітинної взаємодії. В цілому синхронізація та координація процесів, що забезпечують секрецію жовчі, відбувається завдяки не тільки особливостям симпатичної інервації печінки , а й міжклітинним хвилям Са²⁺ , які є результатом дифузії ІФ₃ із стимульованих клітин .

Жовчовивідна система, протоки, жовчний міхур, сфінктери також мають симпатичну інервацію.

Вплив нейромедіаторів на клітини печінки здійснюється за рахунок їх взаємодії з відповідними рецепторами плазматичної мембрани цих клітин. Відомі два основні типи адренорецепторів -  і . Ендогенні адреналін і норадреналін виявляють відносну невибірковість у відношенні ₁- і ₂-адренорецепторів і, тому, ефект залежить від щільності цих рецепторів в тканині . Згідно з другими даними, ₂-адренорецепторы менш чутливі по відношенню до норадреналіну, ніж до адреналіну . ₁-Адренорецептори опосередковують відповідь печінки на нервову стимуляцію, а ₂-адренорецепторы - на циркулюючі катехоламіни. ₂-Адренорецептори мають більшу спорідненість до адреналіну, ніж до норадреналіну , а ₁- и ₃-адренорецептори - до норадреналіну.

В гепатоцитах основна частина катехоламінів витісняється антагоністами -адренорецепторів . Екзогенний норадреналін переважно зв'язується з -адренорецепторами.

-Адренорецептори плазматичної мембрани гепатоцитів неоднорідні за фізико-хімічними характеристиками. Близько 80% популяції -адренорецепторів печінки дорослих щурів-самців складають ₁-адренорецептори. Різний ступінь спорідненості катехоламінів до ₁- і ₂-адренорецепторів свідчить про те, який тип рецепторів буде у найбільш залучений у відповідь клітини в залежності від концентрації агоністів -адренорецепторів -Адренорецептори в печінці щурів представлені, головним чином, ₂-субтипом. - і -адренорецептори активують різні внутрішньоклітинні сигнальні шляхи.

Норадреналін реалізує свій ефект в печінці і через -адренорецептори. Всі -адренорецептори мають спільний сигнальний шлях, що включає в себе G_s-білок та аденілатциклазу. Активація ₂-адренорецепторів адреналіном збільшує в 12 разів рівень цАМФ в клітинах печінки Агоністи -адренорецепторів, активуючи аденілатциклазу, сприяють фосфорилюванню протеїнкіназою А деяких білків іонних каналів. В печінці цАМФ-залежні гормони, в тому числі -агоністи, здатні модулювати дію Са²⁺-мобілізуючих гормонів в результаті збільшення чутливості внутрішньоклітинних Са²⁺-запасаючих органел до ІФ₃ . Варто відзначити, що глутатіон S-трансферази печінки щурів активуються норадреналіном через систему цАМФ.

Таким чином, симпатична нервова система впливає на секрецію жовчі через ₁-адренорецептори . Про це свідчить той факт, що у дослідах на перфузованій печінці щурів празозин і більш водорозчинний ₁-адреноблокатор доксазозин повністю блокують ефекти нервової стимуляції і введення норадреналіну на секрецію жовчі і жовчних кислот.

За даними , інтенсивність секреції жовчі у щурів при стимуляції симпатичних нервів зменшується на 27,1%.

Внутрішньопортальне введення ефедрину, який витісняє норадреналін з його депо в симпатичних закінченнях, пригнічувало секрецію жовчі у щурів на 20,1-29.0% в залежності від дози. Інфузія норадреналіну в печінкову артерію або ворітну вену щурів імітувала ефект стимуляції симпатичних нервів. При дії екзогенного норадреналіну секреція жовчі у щурів зменшувалась на 43,3 %.

З даних літератури відомо про вплив симпатичної нервової системи та її медіатора норадреналіну на загальний пул жовчних кислот. Адреналін викликає короткочасне гальмування виділення холатів. Стимуляція симпатичних нервових вузлів призводила до збільшення рівня норадреналіну в печінковій вені і викликала зменшення секреції жовчі і жовчних кислот у щурів. Зміни при дії норадреналіну були більш виражені, ніж при активації симпатичної нервової системи. В останньому випадку секреція жовчних кислот зменшувалась на 36,1%, а під впливом норадреналіну на 49,7%.