18) Характеристика джерел і літератури з історії Білорусії хіі – XV ст.

Білоруська література бере початок в літературі Київської Русі. Перші твори білоруської літератури з'являються в 13—14 ст. В 14—15 ст. написані литовські літописи («Літопис Авраамки», 1495), житія, білоруська редакція повісті «Про Мамаєве побоїще», астрологічні книги та ін. Видатним громадським і культурним діячем білоруського народу першої половини 16 ст. був просвітитель і першодрукар Франциск Скорина. Діяльність Франциска Скорини та його продовжувачів Симона Будного і Василя Тяпинського позначалась і на розвитку української літератури. В 16 ст., для якого характерне посилення релігійної та соціально-політич. боротьби, розпивається полемічна та сатирична література. Одна із значних пам'яток 16 — поч. 17 ст. — нолітичний памфлет «Промова Івана Мелешки»—викриває порочні нрави феод. знаті. Передові діячі білоруської культури 16—17 ст. — Афанасій Філіппович, Леонтій (Карпович),Симеон Полоцький.

Діяльність Стефана і Лаврентія Зизаніїв, Мелетія Смотрицького, вихідців з України, в основному проходила в Білорусі. В Білорусі широко були відомі твори Івана Вишенського, а також«Львівський апостол» (1574) і «Острозька біблія» (1581). В Україні популярними були твори білоруса Л. Карповича та ін. У навчальних закладах України навчалися білоруси Карпович,Симеон Полоцький та інші. В період наступу католицької церкви, в 2-й половині 17 і у 18 ст., друкування книг рідною мовою було заборонено, а тому не було умов для розвитку писемної білоруської літератури. В цей час поширюється фольклор. Під впливом української літератури розвивається шкільна драма та віршування.

19)Завоювання Великим князівством Литовським білоруських земель. Соціально-економічний розвиток білоруських земель у хіі – XV ст.

З Х III в. білоруські землі входили до складу ВКЛ - потужного феодального середньовічної держави. Освіта ВКЛ - це результат як внутрішніх соціально-економічних процесів в західно-білоруських і литовських землях, так і зовнішніх причин. На початку XIII ст. Білорусь представляла феодально-роздроблений край. Проте вже в цей період стала спостерігатися тенденція до об'єднання князівств. Цьому сприяли по-1-х, етнічна спільність східнослов'янських народів (спільність мови, культури, релігії, законодавства), по-друге,розвиток землеробства та ремесла, зростання міст, що вело до економічного і політичного стеженню окремих земель, по-третє, необхідність боротьби із зовнішнім ворогом (загрозататаро-монголів і хрестоносців). У сусідніх литовських землях також відбувалися об'єднавчі процеси, йшло становлення ранньофеодальної держави. Ці явища в сукупності із зовнішньою загрозою призвели до утворення ВКЛ. Ядром зародження ВКЛ стало Новогрудське князівство і сусідні литовські землі - територія верхнього і середнього Прінемонья.Першим князем ВКЛ був Міндовг. Процес утворення ВКЛ був досить довгим і складним: почався в першій половині XIII в., А завершився приблизно до 60-х рр.. XIV ст.Входження одних земель до складу ВКЛ відбувалося на основі угод («добровільно-договірний шлях»). Так увійшли на початку XIV ст. Полоцьке, Вітебське, Смоленське, Київське князівства. Інші землі приєднувалися шляхом захоплення. Добровільне входження гарантувало автономний статус цих земель у складі ВКЛ. Зокрема, після приєднання Полоцького і Вітебського земель там продовжували функціонувати віче, що вирішували питання місцевого самоврядування, не відбувалося перерозподілу земельної власності. У цілому, розширення ВКЛ відбувалося відносно мирно, тому що умови приєднання задовольняли місцеву знать і церкву. ВКЛ - це поліетнічне феодальна держава, про що говорить і назва держави. Спочатку Литовське князівство, потім (до середини XV ст.) - ВКЛ і Руське, після приєднання Жамойтіі - ВКЛ, Руське, Жамойтское та ін земель.