12 )Формування станової монархії у Польщі у хіі – xVст.

У XV ст. внаслідок існування поряд з королівською владою станово-представницьких органів, які її обмежували, відбулося перетворення Польської держави за формою правління в станову монархію. Цей процес інтенсивно проходив у тому ж столітті в країнах Західної і Центральної Європи, але, на відміну від них, де згадані органи репрезентували інтереси дворянства і міст, у Польщі станова монархія набрала шляхетського (дворянського) характеру, оскільки королівська влада у ній змушена була враховувати в основному думку шляхти як стану. Та сама влада прислухалася й до думки вищого духовенства, що не суперечить щойно сказаному про вагомість думки шляхти, оскільки духовенство мало, як правило, шляхетський родовід та ідеологічно було шляхетським. Поява зазначених шляхетських органів загалом датується зламом XIV-XV ст. і була пов'язана із зростаючою в другій половині XIV ст. політичною активністю рицарства, яка призвела до завершення розпочатої ще у XIII ст. трансформації його в окремий шляхетський стан.

Приналежність до цього стану визначалася шляхетським походженням та нобілітацією(ошляхетненням) нешляхтичів. Нобілітація шляхом прийняття останніх рицарськими родами до свого складу, що супроводжувалася наданням права користуватись гербом і кличем цих родів, упродовж XV ст. була витіснена королівським наданням шляхетства. Встановлено функціонування на кінець XV ст. 274 шляхетських гербів, з них для 126 визначено назви та їхні кличі, для 104-тільки назви, для 18-тільки кличі, а для 26 не відомі ані назви, ані кличі.

Поширеною є думка, шо шляхта як стан становила у Польщі з XV ст. до 10% від усього населення. Дослідження останніх десятиріч доводять, що загалом відсоток шляхти не перевищував показника 6 %. Сюди входила шляхта як землеволодільча (можні, від середини XVI ст. звані магнатами, багата, середня і дрібна), так і безземельна. У XV ст. питома вага землеволодіння шляхти зростала шляхом заставлення їй правителями королівських маєтків за позичені суми. Заставлення особливих розмірів

13)Польська культура хіі – XV ст.

Польська культура формувалась під величезним впливом західноєвропейської культури, зокрема німецької культури. Важливе значення мало тако взаємовпливи з культурами інших слов'янських народів, особливо з чеською та українськими культурами.Процес формування польського етносу тривав з ХІ по XIV ст, а уже у кін. XV-перш. пол. XVI ст. постерігається чітке виявлення національної ідентичності в культурі. Польська культура розвивалась значною мірою під впливом світових тенденційЗагалом перші зразки польської літератури датуються ХІІ ст. Мовою письма тоді була латина, тому перші твори польської літератури були написані латиною. До них зокрема відносяться історичні хроніки Галла Аноніма, краківського єпископа Вінцента Кадлубека та анонімна Великопольська хроніка. 

14)Утворення Литовської держави.

Одне з головних завдань, задля чого утворювалось Велике князівство Литовське — об'єднати східно-балтські племена (аукштайтів, жемайтів (жмудь), частину ятвягів та куршів) та русинів (північні русини поступово засвоїли у ВКЛ самоназву "литвини" - сучасні білоруси, південні русини - сучасні українці) для захисту від зростання впливу Німецького Ордену (який у свою чергу був утворений для експансії на історичні терени балтських язичницьких племен та поширення серед них християнства).

У 1230х-1240х роках литовський князь (перший та останній коронований король Литви) Міндовґ об'єднав частину східно-балтських племен у державу Велике князівство Литовське. Він приєднав Чорну Русь над Німаном (Гродно, Слонім), Полоцьк, Вітебськ, ходив походами наСмоленськ, Чернігів.

За Ґедиміна (1316–1341) відбулося зміцнення територіальної єдності Великого князівства Литовського (приєднались Мінськ, Орша,Берестя, Пінськ, Туров, відбувались спроби приєднати Київське князівство), утвердження спадковості князівської влади. Хроніка Литовська пише, що 1322 Гедимін захопив Житомир, Київ, Канів, Черкаси, Брянськ, Переяславль. Цього року відбулась битва на річці Ірпінь за три милі від Києва, з боку Русі брали участь князь переяславський Олег, луцький князь Лев, Роман брянський з лицарством і військами, Станіслав, князь київський, і татари. В результаті перемоги литви і жомойті^[6] Гедимін поставив старшим намісником своїм Міндовга Гольшанського. Станіслав і Роман втекли до Рязані.