53.Культура Волоського та Молдавського князівств.

Після відходу римлян (III століття) землі Румунії протягом декількох століть були об'єктом вторгнень готів, гунів, аварів, слов'ян та ін народів. Романізоване населення Середнього і Нижнього Подунав'я в східнослов'янських джерелах називалося волохами. Значна його частина в IX—X століттях прийняла християнство по східному обряду. На цих територіях утворилися пізніше Волоське і Молдавське князівства. Разом з християнством поширилася слов'янська писемність, внаслідок чого староболгарська мова аж до середини XVIII століття залишалась тут офіційною мовою церкви та державного діловодства.Вже в X—XI століттях на території сучасної Румунії стали виникати земельні володіння (кнезати), власники яких називалися по-слов'янськи князями. Проте більшість сільського населення аж до XIV століття складали вільні общинники.Найменування цієї держави Валахією або Волоським князівством — результат пізнішої історіографічної традиції. Культура Молдавії - культура Молдавського князівства, пізніше Бессарабії та Запрутський Молдови, Молдавської АРСР, Молдавської РСР, сучасної Республіки Молдова і невизнаної Придністровської Молдавської Республіки. Молдавська культура нерозривно пов'язана з народами що населяють Молдавію (в першу чергу - з молдавським народом), з молдавською мовою та іншими мовами Молдавії, знаходиться у взаємодії з культурами Румунії, України та Росії, а також інших сусідніх з Молдовою країн. Розвиток культури Молдови тісно пов'язане з історією. На неї вплинули романські корені, що йдуть до II століттю нашої ери, до періоду римської колонізації Дакії. Внаслідок чого більшість населення сучасної Молдови, молдавани, будучи нащадками переселенців в цей регіон через Прута (починаючи з XIV ст.), мають спільну етнічну приналежність з румунами. Становлення молдавської культури відбулося в Середні століття з виникненням Молдавського князівства. Вона формувалася в умовах контактів з східнослов'янським ( давньоруським) населенням, а надалі в умовах панування Османської імперії. У 1812 р. територія сучасної Молдавії була звільнена від панування Османа і включена в Бессарабську губернію Російської імперії, що зробило великий вплив на розвиток культури регіону. Після Жовтневої революції в 1918 р. Бессарабія відійшла до Румунії на 22 роки, а на лівому березі Дністра була утворена Молдавська АРСР, внаслідок чого деякий час розвиток культури в них складалося по-різному.

54.Історичне значення появи Волоського та Молдавського князівств в історіографії.

Об'єдна́ння Дуна́йських князі́вств (рум. Unirea Principatelor Române) — процес державотворення Румунії з 1858 по 1861 (1862) рік, що полягав в об'єднанні Дунайських князівств (Волощини і Молдови) в єдину державу. Завершився виникненням Об'єднаного князівства Волощини і Молдови. Виникнення нової держави визнано Османською імперією в 1861 році. Створення єдиної держави дозволило зосередитися на проведенні ліберальних реформ та формуванні національної економіки, що дало поштовх розвитку Румунії в цілому.

Герб об'єднаного князівства Волощини та Молдови. Герби князівств поєднувалися рівноправно, серцевинний щиток кольорів державного прапора символізував єдність держави.У Румунії подія відома під назвою Мале об'єднання (рум. Mica Unire). Також виділяється Велике об'єднання, коли до складу Румунії увійшли Трансільванія, Бессарабія та Буковина. Дунайські князівства і Трансильванія, що виникли в Середні віки, були тісно пов'язані між собою культурно і економічно. Після завоювання Османською імперією Волощини і Молдови ці князівства разом прагнули до здобуття незалежності. Саме тому національна ідея в Дунайських князівствах довгий час базувалася на звільненні від турецького васалітету[1]. Незважаючи на схожість між жителями Волощини та Молдови, між ними були й відмінності. Найчастіше це були культурні та мовні відмінності, різниця в обрядах і т. д. Крім того, турецька влада проводила політичний і культурний тиск на князівства. Так, в якості офіційної мови використовувалася грецька[1]. Одночасно в румунському суспільстві гостро стояло земельне питання, оскільки обидві держави залишалися аграрними придатками Європи. Через це часто відбувалися селянські повстання і бунти. Ситуацію посилювала слабкість центральної влади у Османській імперії. Через загальні кризи в імперії страждала економіка Дунайських князівств.Павло Дмитрович Кисельов, призначений російською владою після війни з Туреччиною в 1829 році керуючим Дунайськими князівствами, почав проведення реформ. Були утворені парламенти князівств — Адунаря Обштяске, — введені Органічні регламенти, гілки влади були розділені. Попри це, реформи не покращили становища середнього класу населення, так як управління державами як і раніше надавалося боярам. Одночасно Османська імперія втратила право на втручання у внутрішні справи князівств, фактично визнавши їх самостійність.Павло Дмитрович КисельовПри Кисельові тривало становлення румунської інтелігенції, яка усвідомлювала необхідність проведення масштабніших реформ у всіх сферах. Таким чином, на початку XIX століття в Дунайських князівствах сформувався ліберальний національно-визвольний рух. Прихильники цього руху ставили перед собою дві основні цілі: відколоти від Османської імперії Волощину і Молдову і провести в князівствах демократичні перетворення. Об'єднання Дунайських князівств в єдину державу було відсунуто на другий план.