10. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 427 кк).

Безпосереднім об'єктом злочину є порядок виконання військового обов'язку в бою та інших особливих умовах. Цей порядок визначає суть військової служби у будь-яких ситуаціях, у тому числі надзвичайних: а) в умовах воєнного стану та (або) бойовій обстановці.

Предметом злочину є засоби ведення війни - військові сили, укріплення, бойова та спеціальна техніка чи інші засоби веденні війни.

Військові сили - це особовий склад (озброєний або не озброєний) військових формувань.

Укріплення - це інженерні споруди (окопи, траншеї, доти, дзоти тощо), розташовані в межах спеціально підготовленої для ведення бою місцевості (як правило, вздовж лінії безпосереднього розмежування з ворогом, лінії державного кордону) та призначені для утримання ворога, можливості ураження військових сил ворога і його техніки, збереження особового складу військового підрозділу, засобів ведення війни, тощо.

Інші засоби ведення війни - це матеріально-технічні засоби (крім перелічених в диспозиції ст. 427 КК), які використовуються для ведення бойових дій (зброя, бойові припаси, інші бойові речовини, засоби забезпечення бойових дій тощо).

Об'єктивна сторона злочину полягає в здачі ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові. Цей злочин може виражатись як у формі дій, так і у формі бездіяльності начальника.

Під здачею ворогу військових сил слід розуміти такі дії начальника, котрі приводять до полону особового складу військових формувань, що йому ввірені. Здача ворогу особового складу може супроводжуватись і здачею укріплень, бойової та спеціальної техніки або інших засобів ведення війни.

Під здачею ворогу укріплень слід розуміти дії начальника, спрямовані на відвід особового складу з інженерних споруд, за обставин, не обумовлених бойовою обстановкою.

Під здачею ворогу бойової та спеціальної техніки або інших засобів ведення війни слід розуміти невжиття начальником належних заходів до вивозу та врятування техніки і засобів ведення війни, а при певних умовах (викликаних бойовою обстановкою) і невжиття заходів щодо знищення або приведення в непридатний для використання стан ввіреного майна.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного заволодіння ворогом зданими йому військовими силами, залишеними укріпленнями, бойовою та спеціальною технікою чи іншими засобами ведення війни.

Суб'єкт злочину - військовий начальник, який здійснює оперативне управління в бойовій обстановці підлеглими засобами ведення війни.

З суб'єктивної сторони злочин може бути вчинений як умисно (але без мети сприяння ворогові), так і через необережність.

11 .Добровільна здача в полон (ст. 430 кк).

Об'єктивна сторона злочину знаходить вираз у добровільній здачі в полон через боягузтво або легкодухість.

Під здачею в полон розуміється добровільний перехід військовослужбовця під владу ворога за наявності у нього фізичної можливості продовжувати опір. Добровільна здача в полон може бути виконана шляхом дій або бездіяльності.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли військовослужбовець перейшов під владу противника (став військовополоненим).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, який поєднаний зі спеціальним мотивом - боягузтвом або легкодухістю. Боягузтво за ст. 430 КК - це почуття неспокою, страху чи паніки перед ворогом. Легкодухість - це відсутність твердості духу, рішучості, мужності.

Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні (ст. 431 КК). Додатковим обов'язковим об'єктом є національна безпека України або союзних з нею держав, життя, здоров'я, честь та гідність людини, інші блага.

Потерпілим від злочину є військовополонений.

Військовополоненим визнається військовослужбовець (комбатант - особа, що входить до складу збройних сил сторони, що є учасником конфлікту), який потрапив і знаходиться під владою військового супротивника.

Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями у вигляді: 1) добровільної участі військовополоненого у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради (ч. 1 ст. 431 КК); 2) насильства над іншими військовополоненими або жорстокого поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого (ч. 2 ст. 431 КК); 3) вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога (ч. 3 ст. 431).

Під роботами, що мають військове значення, слід розуміти роботи, пов'язані з виробництвом зброї, бойових припасів, бойової та спеціальної техніки, іншого військового майна, будівництвом військових об'єктів, інженерних споруд військового призначення, тощо.

Інші заходи, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею держава,- це організовані ворогом заходи, які сприяють його посиленню або послабленню України і союзних з нею держав.

Жорстоке поводження полягає у вчинені дій, якими військовополоненим спричиняються фізичні та (або) моральні страждання (наприклад, позбавлення води, їжі, сну, поміщення людини в екстремальне середовище без відповідних засобів виживання в ній).

Дії, спрямовані на шкоду іншим військовополоненим, можуть виражатись у доносах адміністрації про порушення режиму або про підготовку втечі, примушуванні до виконання робіт, відібранні одягу, харчів тощо.

Суб'єктом злочину може бути: за частинами 1 та 3 ст. 431 КК - будь-який військовополонений; за ч. 2 ст. 431 КК - військовополонений, який перебуває на становищі старшого.

Суб'єктивна сторона злочину - вина у формі прямого умислу, а за ч. 3 ст. 431 КК- ще й поєднана із корисливим мотивом або із метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога.

8