Нейроанатомія сну Мозок має скупчення нейронів, порушення яких викликає розвиток сну (гіпногенні центри). Виділяють такі структури:

1. Структури, що забезпечують розвиток повільного сну :

   • Передні відділи гіпоталамуса (преоптичні ядра)

   • Неспецифічні ядра таламуса

   • Ядра шову (містять гальмівний медіатор серотонін)

   • Гальмівний центр Моруцці (середня частина мосту)

2. Центри швидкого сну:

   • Блакитна пляма

   • Вестибулярні ядра довгастого мозку

   • Верхні горбки середнього мозку

   • Ретикулярна формація середнього мозку

3. Центри, що регулюють цикл сну:

   • Блакитна пляма (стимуляція — пробудження)

   • Окремі ділянки кори головногу мозку

Класифікація розладів сну

1. Інсомнія – безсоння, порушення процесу засинання і сну.

• Психосоматична – пов'язана з психологічним станом, може бути ситуативна (тимчасова) або постійна

• Викликана прийомом алкоголю або медикаментозних препаратів:

1. хронічний алкоголізм;

2. тривалий прийом препаратів що активують або пригнічують ЦНС;

3. синдром відміни снодійних, седативних препаратів;

• Викликана захворюваннями психіки

• Викликана розладами дихання під час сну:

1. синдром зниження альвеолярної вентиляції;

2. синдром нічних апное;

• Викликана синдромом «неспокійних ніг» або нічними міоклоніями;

• Викликана іншими патологічними станами;

2. Гіперсомнія – підвищена сонливість

• Психофізіологічна – пов'язана з психологічним станом, може бути постійна або тимчасова

• Викликана прийомом алкоголю або медикаментозних засобів;

• Викликана психічними захворюваннями;

• Викликана різними розладами дихання уві сні;

• Нарколепсія-катаплексія;

• Викликана іншими патологічними станами;

3. Порушення режиму сну і неспання

• Тимчасові порушення сну – Пов'язані з різкими змінами робочого графіка або часового пояса;

• Постійні порушення сну:

1. синдром уповільненого періоду сну;

2. синдром передчасного періоду сну;

3. синдром не-24-годинного циклу сну і неспання;

4. Парасомніі – порушення у функціонуванні органів і систем, що пов'язані зі сном або пробудженням:

• сноходіння (сомнамбулізм);

• нічне нетримання сечі;

• нічні страхи;

• нічні епі-напади;

• інші розлади

Характеристика розладів сну

Інсомнії

Термін інсомнія, або безсоння, використовують повсюдно для опису будь-яких погіршень тривалості, глибини і освіжаючого впливу сну. Безсоння може розвинутися в якості первинного захворювання, у вигляді вторинного прояву при психічних розладах, тривожних станах, вживанні лікарських препаратів або терапевтичних захворюваннях, а також в поєднанні з іншими порушеннями сну, наприклад з апное уві сні.

Інсомнія буває гострою, періодичною і хронічною. Гостра (транзиторна) інсомнія пов’язана з гострими причинними чинниками, такими, як психічна травма, фізичний дистресс. При ній розлади сну продовжуються від двох ночей до декількох тижнів. При періодичній інсомнії сон порушується в певні життєві або сезонні цикли. Хронічна інсомнія має місце, коли розлади сну тривають більше місяця.

Найбільш частими причинами інсомнії є:

• порушення гігієни сну (пізній відхід до сну, раннє пробудження, недостатність сну, нерегулярний сон, неправильне харчування, гіподинамія);

• зміни у навколишньому середовищі (зміна часового поясу, змінна робота з порушенням циклічного ритму сну і неспання);

• психічні захворювання невротичного і психотичного рівня;

• органічне ураження структур мозку, що беруть участь в регуляції циклу сон-неспання (пухлини, запальні захворюваннята ін.);

• соматичні і нейроендокринні захворювання (артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, серцева астма, обструктивні захворювання легенів, гіпертиреоз).

Симптоми порушень сну різноманітні і залежать від виду порушення. Але яким би не було порушення сну, за короткий період часу воно може привести до зміни емоційного стану, уважності і працездатності людини. У дітей шкільного віку виникають проблеми з навчанням, знижується здатність засвоювати новий матеріал. Буває, що пацієнт звертається до лікаря зі скаргами на погане самопочуття, не підозрюючи, що воно пов'язане з порушенням сну.

Психосоматична інсомнія

Інсомнію вважають ситуативною, якщо вона триває не більше 3 тижнів і має, як правило, емоційну природу. Люди, що страждають на безсоння, погано засинають, часто прокидаються посеред ночі і не можуть заснути. Характерно раннє ранкове пробудження, почуття невиспаності після сну. В наслідок цього виникають дратівливість, емоційна нестабільність, хронічна перевтома. Ситуація ускладнюється тим, що пацієнти переживають через порушення сну і з тривогою чекають ночі. Час, проведений без сну під час нічних пробуджень, здається їм в 2 рази довше. Як правило, ситуативне безсоння обумовлене емоційним станом людини під дією певних психологічних факторів. Нерідко після припинення дії стресових факторів сон нормалізується. Однак, у деяких випадках складності засинання і нічні пробудження стають звичними, а страх безсоння тільки погіршує ситуацію, що призводить до розвитку постійної інсомнії.

Безсоння,що викликане прийомом алкоголю або медикаментозних препаратів.

До порушень сну і безсоння може привести вживання речовин, що чинять вплив на центральну нервову систему (снодійних та седативних препаратів, транквілізаторів або алкоголю перед сном). Тривале постійне вживання алкогольних напоїв приводити до порушень організації сну. Фаза швидкого сну коротшає і пацієнт часто прокидається вночі. Гострий абстинентний алкогольний синдром у хронічних хворих алкоголізмом призводить до подовження латентного періоду засинання, вкорочення фази повільного сну і подовження фази швидкого сну з коротким латентним періодом. У важких випадках може розвинутися гострий токсичний абстинентний синдром (біла гарячка). У алкоголіків, що утримуються від вживання спиртних напоїв, патологічний характер сну може зберігатися протягом декількох тижнів, хоча, як правило, нормальний сон відновлюється протягом 2 тижнів.

Порушення сну може бути побічною дією препаратів, що збуджують нервову систему. Тривалий прийом седативних і снодійних засобів також може призвести до безсоння. Так, як при тривалому прийомі снодійний ефект таких лікарських засобів втрачається, то хворий і лікар починають збільшувати дозу. Незважаючи на те, що хворий продовжує приймати препарат, розлади сну можуть посилюватися, у зв'язку з чим доза препарату продовжує збільшуватися. У хворих, що тривало і регулярно приймають снодійні засоби, сон переривається частими пробудженнями (на 5 і більше хвилин), особливо в другу половину ночі. Коротшає III і IV стадія повільного сну, розмежування стадій сну стає менш чітким. Ці явища вказують на значний ступінь дезорганізації сну.

Питомий зміст фази швидкого сну в значній мірі збільшується після різкої відміни снодійних засобів, які приймалися тривало і у великих дозах. У цей час періодично може виникати нічний міоклонус. Крім того, певна симптоматика виникає і вдень, наприклад занепокоєння, нервозність, міалгії і у важких випадках - ознаки синдрому відміни препарату, що включають сплутаність свідомості, галюцинації і судомні епілептичні припадки. Ці ускладнення найбільш часто виникають після відміни барбітуратів, можуть спостерігатися при синдромі відміни бензодіазепінів. У тому випадку, якщо хворий довго приймав декілька різних снодійних препаратів у високих дозах, скасовувати їх слід поступово і під спостереженням лікаря. Після цього у багатьох хворих відзначають істотне поліпшення як об'єктивних, так і суб'єктивних особливостей сну, хоча нормальний сон може відновитися і не так швидко.

Безсоння при психічних захворюваннях

Порушення сну при афективних розладах характеризуються постійною, або періодичною неможливістю спати протягом необхідного періоду часу. Хворі скаржаться на постійне занепокоєння вночі і відчуття втоми і апатії вдень. Клінічну картину доповнюють часті пробудження протягом ночі, поверхневий сон і раннє пробудження вранці.

Афективні розлади поділяють на великі депресії і біполярні стани (маніакально-депресивні). Порушення сну при уніполярній депресії характеризуються частими пробудженнями з укороченим латентним періодом фази швидкого сну (час від засинання до першого періоду швидкого сну) і укороченням III і IV стадії повільного сну. Подібні явища також спостерігаються у хворих з біполярними депресіями, але у них часто відзначають підвищену сонливість в денний час (дрімотний стан) і розтягнуті періоди сну вночі. Під час епізодів гіпоманіакального стану може виникнути часткове, або повне безсоння, що триває протягом декількох днів.

Синдром сонних апное

Апное уві сні – це короткочасне припинення струменю повітря у верхні дихальні шляхи, що відбувається під час сну. Така пауза в диханні може супроводжуватися хропінням або руховим неспокоєм. Розрізняють обструктивні апное, що відбуваються в наслідок закриття на вдиху просвіту верхніх дихальних шляхів, і центральні апное, Пов'язані з порушенням роботи дихального центру.

Безсоння при синдромі «неспокійних ніг»

При синдромі «неспокійних ніг» хворі відчувають непереборне бажання поворушити ногами, в основному в положенні сидячи або лежачи, особливо перед сном. Це відчуття локалізується в глибині литок і зникає при русі, навантаженні або ходьбі; воно заважає хворому заснути і може повторюватися протягом ночі. Зазвичай, до ранку симптоматика зменшується і хворий засинає. Періодичні рухові занепокоєння виникають у всіх випадках синдрому «неспокійних ніг», що підтверджено даними полісомнографії.

Безсоння при міоклонусах, що виникають уві сні.

У ряді випадків у хворих, що страждають первинним безсонням, і дуже часто у хворих з іншими різновидами інсомнії у сні виникає періодичне рухове занепокоєння, особливо під час фази повільного сну. Подібні явища полягають в стереотипному повторному згинанні нижньої кінцівки іноді в колінному і тазостегновому суглобах або, що значно частіше, згинанні назад стопи і великого пальця ноги. Ці гіперкінези тривають близько 2 с і повторюються кожні 20-30 с. Їх слід відрізняти від так званих доброякісних нічних здригувань, що виникають при засинанні. Реєстрація сну показує, що періодичні гіперкінези у сні відзначають у людей середнього віку при багатьох розладах сну, таких як нарколепсія-катаплексія, апное уві сні і безсонні, обумовленому прийомом лікарських препаратів. Тому симптоматика скоріше є вторинною по відношенню до хронічного порушення циклу сну і неспання, ніж первинним розладом.

Порушення сну при нарколепсії

Характеризуються раптовими нападоподібними засинаннями в денний час. Вони нетривалі і можуть виникнути під час поїздки в транспорті, після їжі, в ході монотонної роботи, а іноді в процесі активної діяльності. Крім цього, нарколепсія супроводжується нападами катаплексіі – різкою втратою тонусу м'язів, через що пацієнт може навіть впасти. Найчастіше приступ відбувається під час вираженої емоційної реакції (гнів, сміх, переляк, здивування).

Порушення режиму сну і неспання.

 Сон є одним з багатьох добових ритмів, синхронізованих по відношенню до земного 24-годинному геофізичного циклу. У здорових людей, обстежених в лабораторних умовах, при відсутності інформації про навколишній час виявили, що ендогенно обумовлена тривалість «вільно поточного» циркадного періоду становить приблизно 25 год. У таких ізольованих тимчасових умовах порушується спряження ритмів температури тіла, рівня гормонів і циклів сну при розладі синхронізації зв'язків між ними.

Розрізняють дві категорії порушень циркадного циклу сну і неспання: минущі і постійні. Минущі розлади сну при швидкій зміні поясного часу («реактивний зсув фаз») давно відомі, так само як і подібні стани,спостережувані при різкій зміні графіка роботи. Виникаючі, в результаті цього, розлади сну бувають зумовлені як депривацією сну, так і зміною схеми циркадних ритмів. Для подібного стану характерні короткочасність сну з частими пробудженнями і сонливість в денний час. Відновлення синхронізації займає від кількох днів до 2 тижнів.

До стійких розладів циклу сну і неспання відносяться синдром уповільненого періоду сну; синдром передчасного настання сну; синдром не-24-годинногоциклу сну і неспання.

Синдром уповільненого періоду сну характеризується неможливістю заснути в певні години, необхідні для нормального режиму праці та відпочинку в робочі дні. Як правило, пацієнти з таким порушенням сну засинають о 2 годині ночі, або ближче до ранку. Однак, у тому випадку, якщо необхідність дотримуватися строгого режиму немає (наприклад, у вихідні дні, свята і під час відпустки), хворий спить нормально, якщо у нього є можливість лягати спати і вставати в зручний для нього час. У таких людей відзначають нормальну тривалість сну, проте має місце порушення вибору часу сну протягом доби. У подібних випадках хороший ефект приносить лікування за допомогою наростаючою затримкою періоду часу сну (хронотерапія). Затримкою часу відходу до сну на 3 год щодня (27-годинний цикл сну і неспання) сон можна нормалізувати і хворий зможе засинати в соціально прийнятні години.

Синдром передчасного періоду сну рідко служить приводом для звернення до лікаря. Пацієнти швидко засинають і добре сплять, але вони занадто рано прокидаються і відповідно ввечері рано лягають спати. Такі порушення сну часто зустрічаються у людей у віці і зазвичай не доставляють їм особливого дискомфорту.

Синдром не-24-годинного циклу сну і неспання (гіперніхтермальний) полягає в неможливості для пацієнта жити за графіком 24-годинної доби. Біологічна доба таких пацієнтів, незважаючи на виконання ними певних соціальних функцій, часто включає 25-27 годин. Дані порушення сну зустрічаються у людей зі змінами особистості і в сліпих.

Парасомнії

Сноходіння (Сомнамбулізм) – це несвідоме вчинення складних автоматичних дій під час сну. Пацієнти з подібними порушеннями сну можуть вночі вставати з ліжка, ходить і щось робити. При цьому Вони не прокидаються, чинять опір спробам їх розбудити і можуть здійснювати небезпечні для їх життя дії. Як правило, подібний стан триває не більше 15 хвилин. Після цього пацієнт повертається в ліжко і продовжує спати, або прокидається (без розповіді про сновидіння). Сноходіння виникає під час III і IV стадії повільного сну. До і під час нападу не відзначають ознак судомної готовності, хоча за клінічними проявами даний стан слід відрізняти від нічного епілептичного нападу, що виникає при ураженні скроневих часток.

Сомнамбулізм зустрічається у дітей та підлітків: у 15% з них відзначали один або декілька подібних епізодів. У незначного числа дітей (від 1 до 6%) напади в нічний час можуть повторюватися часто. Наявність нападів і їх сталість у період статевого дозрівання можуть бути психопатологічною ознакою.

Нічні страхи частіше виникають у перші години сну. Пацієнт з криком сідає в ліжку в стані страху і паніки. Це супроводжується тахікардією і частішанні дихання, потовиділення, розширенням зіниць. Через кілька хвилин, заспокоївшись, пацієнт засинає. Вранці він зазвичай не пам'ятає про нічний кошмар.

Нічне нетримання сечі спостерігається в першу третину нічного сну. Воно може бути фізіологічним у маленьких дітей і патологічним – у дітей, які вже навчилися самостійно ходить в туалет.