81. Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.

Горбатенко В. Європейська інтеграція України: Політико-правові проблеми. (2006)

1. Історично, географічно й геополітично Україна є європейською країною і має розглядати рух до ЄС як національний пріоритет. Водночас до євроінтеграції Україну спонукає процес глобалізації.

2. У процесі модернізації України, реформатори мають позбутися двох крайнощів – калькування досвіду розвинених демократичних країн та неврахування універсального характеру демократії. Досвід країн ЄС свідчить що демократизація відбувається не спонтанно, а на основі цілеспрямованої політики. Передумовою такої політики є громадянська згода щодо політико-правового устрою.

3. Об’єднуючись з іншими країнами, Україна не повинна втрачати власної самобутності. На стадії наближення національної політико-правової системи до європейських стандартів слід пройти попередню адаптацію.

4. У процесі гармонізації національного законодавства до стандартів ЄС важливою проблемою є визначення її форм і встановлення меж. Межі заходів – зобов’язання двох сторін. Друга форма гармонізації – членство в міжнародних організаціях. Гармонізація може здійснюватися як у формі законодавчих актів, так і актів, що не мають юридичної сили. Необхідним є: 1. порівняльно-правове дослідження 2. Визначення оптимальних форм гармонізації та уніфікації та засобів здійснення 3. Визначення рівнів, меж, сфер 4. Узгодження термінології 5. Виявлення умов здійснення 6. Створення відповідних колізійних механізмів.

5. Необхідність гуманізації українського права.

6. Вирішення акцентів у питанні первинності інтересів держави і людини.

7. Курс на євроінтеграцію відкриває можливість для модернізації з метою досягнення європейських стандартів.

8. Міжнародна співпраця політичних партій у впливових міжнародних організаціях, співпраця з політичними групами у міжпарламентських організаціях, налагодження стосунків із представниками ідеологічно-близьких політичних партій країн-членів ЄС – пріоритетні напрями міжнародного співробітництва.

9. Проведення політичної системи, характеру відносин, рівня політичної культури у відповідність до демократичних стандартів. Забезпечення прав опозиції.

10. Проведення чіткої, визначеної політики в релігійній сфері з орієнтацією на кращі європейські та світові стандарти.

Лукаш Адамський: «Перспективі євроінтеграції України не сприяє брак верховенства права»

З точки зору Польщі, європейська інтеграція – це, перш за все, проект модернізації країни. Всі країни Центральної і Східної Європи, в тому числі й Україна, мають зробити дуже багато, щоб зменшити цю велику різницю, яка утворилася в останніх кількох сторіччях.

Європейська інтеграція – це є процес прийняття аcquis communautaire (законодавчий доробок європейських спільнот). Право, яке є в Європейському Союзі, дає інструменти для ефективної модернізації правової системи. Це є також деякі стандарти, яких треба дотримуватися – наприклад, стандарти щодо публічних замовлень та тендерів, або стандарти щодо питної води, стандарти щодо засад конкуренції тощо.

На думку автора, Європейський Союз – це найбільш ефективний інструмент модернізації країн Східної Європи.

Перспективі інтеграції України не сприяє теж брак законності – the rule of law – верховенства права, закону.

Грищенко К. Україна від пострадянської до європейської держави

Незалежна Україна розпочала перехід від держави радянського типу до держави європейської. Проблема останніх років в тому, що Україна зупинилася в перехідному стані. Україна перестала бути нацією радянською, проте не стала європейською. Пострадянська реальність, яка мала бути суто перехідною, перетворила Україну на квазі-демократію, квазі-ринкову економіку, казі-Європу.

Одна з головних задач – боротьба з бідністю, демографія, кліматичні зміни, нерозповсюдження зброї масового знищення, боротьба за світові енергетичні, аграрні та водні ресурси.

1. Влада має бути відповідальною та чутливою до вимог і настроїв суспільства

2. Політичних лідерів, які прийдуть на зміну старій владі, потрібно неупереджено оцінювати заздалегідь, щоб пов’язані з ними великі надії не перетворилися на розчарування

3. Інтернет перетворився на засіб поширення цінностей, Facebook, Twitter, Blackberry – інструменти соціально-політичних змін.

Для України механізмом змін має стати європейська інтеграція.

Необхідні кроки:

1. Входження до Енергетичного співтовариства

2. Схвалення Плану дій щодо запровадження безвізового режиму

3. Схвалення Плану дій щодо Угоди про асоціацію, включно з зоною вільної торгівлі

4. Поступове наближення до європейських стандартів основних галузей економіки та рівня життя.

82. Поняття геополітики та основні підходи до його визначення. Існують два підходи до розуміння змісту цього поняття: а) у вузькому розумінні геополітика - це політологічна концепція, яка визнає у зовнішній політиці держав визначальну роль географічного фактора, а саме: просторове розташування країни, розмір її території, кількість та щільність населення, наявність, відсутність чи обмеженість природних ресурсів, особливості клімату. В цьому сенсі геополітику прийнято розглядати як просторово-географічний аспект міжнародних відносин, пов'язаний із питаннями здійснення зовнішньої експансії держави за допомогою сили, передусім військової. б) у широкому ж розумінні геополітика - це сукупність фізичних, соціальних, матеріальних та моральних ресурсів держави, які складають той потенціал, використання якого дозволяє їй досягати своїх цілей на міжнародній арені З огляду на це прийнято розрізняти геополітичне і географічне положення держави. Геополітика — це цілеспрямована діяльність суб'єкта міжнародних відносин у контексті всього спектра зовнішніх і внутрішніх факторів, що дають змогу цьому суб'єкту здійснювати контроль над простором із метою реалізації своїх життєво важливих інтересів. Перший підхід акцентує увагу на географічному аспекті таких діяльності та відносин, а другий - на соціокультурному, не заперечуючи значення географічних його складових, але й не абсолютизуючи його. Різниця між двома підходами до поняття геополітика, зумовлена двома етапами становлення геополітичної думки: Класична геополітика. Реалії постбіполярного світу. Розрізняють власне класичну геополітичну думку кін. XIX - поч. XX ст. ,яка оформилася як німецька Г. та модерна Г.(Г. епохи холодної війни) Важливі складові модерної Г.: теорія ядерної зброї, теорія неоколоніалізму. Головне розрізнення між класичною Г. та суч. Г. вбачають у тлумаченні префіксу “гео”. Гаджиєв: Класична Г. тлумачить префікс “гео” буквально. Сучасна Г. тлумачить префікс “гео”, як синонім глобального, всепланетарного. Саме процеси глобального плану визначають зовнішню політику держави, а вміння використовувати ці процеси у власних інтересах визначають її геополітичне положення.