27. Основні політологічні концепції демократії.

У сучасній політичній науці існує дві великі групи концепцій демократії. Це ідентитарні та конкурентні концепції демократії.

Ідентитарні: Фундатори та прихильники цих концепцій стверджують гомогенність, збіг інтересів як владних структур, так і владників та підвладних; заперечують законність і можливість конфлікту інтересів різних груп; не приймають принцип представництва, а визнають лише владу народу, реалізовану через референдуми, всенародні опитування тощо. Ідентитарна демократія ґрунтується на розумінні народу як єдиного цілого, яке злилося добровільно в певний єдиний організм, і у якому кожна окрема людина є його членом, що змушений виконувати всезагальну волю. Такі демократії були розповсюджені, головним чином, у стародавньому світі, зокрема у Стародавній Греції, у Стародавньому Римі, а також у вічових республіках Стародавньої Русі. Серед найбільш розповсюджених різновидів ідентитарних концепцій демократії можна виокремити колективістські та марксистські або соціалістичні моделі демократії. У колективістській моделі демократії Ж.-Ж. Руссо влада народу, який володіє невіддільним суверенітетом, є абсолютною. Не допускаються поняття більшості і меншості, однаково як і урахування думки цієї меншості. Меншість повинна підкорятися волі більшості, у якій зосереджена єдина влада народу в цілому. Воля народу висловлюється на загальних зборах, де безпосередньо формуються управлінські рішення. Основні позиції марксистської моделі демократії можна визначити таким чином: у класовому суспільстві демократія завжди має класовий характер; демократія як політичне явище – це форма виявлення інтересів і відносин класів; демократія передусім пов’язана зі здійсненням державної влади та є формою держави; сутність, тенденції розвитку, інститути, форми демократії визначаються всією сукупністю соціально-економічних та духовних процесів класового суспільства.

Інша група концепцій демократії має назву конкурентних демократій. До конкурентної демократії належать такі її форми, при яких влада у державі здобувається у ході політичної боротьби між різноманітними групами населення за встановленими законами процедурами. В конкурентних демократіях виникає проблема урахування інтересів меншості і їхнього захисту, оскільки гасла рівності, справедливості та свободи не можуть стосуватися лише тих партій, які перемогли у ході боротьби за владу. Конкурентні: соціал-демократія, репрезентативна, елітарна, партисипаторна, делегативна, плебісцитарна, консоціативна, плюралістична, інформаційна, ринкова, інтегральна концепції демократії, демократія класичного лібералізму та концепція «суспільства співучасті». У центрі соціал-демократичних цінностей знаходиться колек­тивізм, а його гаслом є «Свобода, справедливість, солідарність». Соціал-демократія проголошує такі основні суспільні цінності: свобода в усіх її формах (індивідуальна і колективна); захист прав і свобод людини; поширювання демократії на політику, соціальну і економічну сферу; солідарність: окрема людина пов'язана з долею усього людства; самостійність у сполученні з відповідальністю; пріоритет права; соціальний захист з боку держави; захист миру. Репрезентативна концепція демократії виходить з розу­міння її як компетентного і відповідального перед народом представ­ницького правління, що реально втілюється у парламентаризмі. Концепція елітарної демократії або демократичного елітаризму оформилася на основі концепції репрезентативної демократії. Її засновником вважають Й. Шумпетера (послідовники М. Вебер, Ф.Шміттер, К. Мангейм). На противагу Шумпетерівській демократії партисипаторна концепція демократії (представники: С.Ліпсет, А. Лейпхарт) розглядається як універсальний принцип організації всіх сфер суспільного життя і тому має панувати всюди, – починаючи від родини, навчальних закладів, у виробничих відносинах, і закінчуючи політичними інститутами в партіях, у державі. Плебісцитарною, або мандатною, або партійною демократією є така теоретична модель демократії, в якій при безпосередньому волевиявлені народу його політичний вплив на владу обмежується схемою «схвалити/відмовитися». Співтовариська, або погоджувальна, або консоціативна демократія, засновником якої є А. Лейпхарт характеризує два основних моменти, зокрема: «сегментарні відмінності», тобто відмінності між групами населення багатоскладового суспільства, і політичне співробітництво еліт, які репрезентують його основні групи (сегменти). Плюралістична концепція демократії, основна для цієї доктрини демократії гіпотеза полягає у тому, що суспільство являє собою систему множинних пануючих структур, кожна з яких має свою власну еліту. Демократія класичного лібералізму заснована на пріоритеті інтересів особистості і відокремленні їх від державних інтересів. Лібералізм вперше відокремив індивіда від суспільства і проголосив його інтереси священними та непорушними. Ринкова концепція економічної демократії заснована на законах рин­кової економіки шляхом експансії цих законів і звичаїв на усі сфери, тобто не лише економічні, але і на соціально-політичні відносини. Тому ринковою демократією називають демократію, за якої різні соціальні блага розосереджуються між соціальними групами для того, щоб індивід, який має низький показник доступу до одних соціальних благ, міг би компенсувати цей дефіцит доступом до інших благ. Інформаційна концепція демократії, засновником якої є французький політолог М. Рокар, який стрижнем демократії вважає реальність взаємозв’язків між виборними особами, засобами масової інформації і виборцями.