- •Предмет і структура політології як науки.
- •Структура політології
- •2 . Основні методи політологічних досліджень.
- •Основні категорії і функції політології.
- •4. Місце політології в системі наук про суспільство.
- •5. Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- •Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- •Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму
- •8 Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- •9.Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- •10. Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- •Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- •Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- •4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- •11 Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •12. Основні концепції політики
- •2. Субстанційні визначення.
- •13 Специфіка та структура політичної діяльності.
- •14 Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- •Влада як інструмент політики.
- •Основні політологічні концепції влади.
- •Проблема ефективності політичної влади.
- •18. Легітимність політичної влади
- •3 Типи легітимності політичної влади за м. Вебером:
- •Соціальні відносини як відносини політичні.
- •Соціальна стратифікація і політика.
- •21. Соціальна політика і соціальна справедливість
- •22 Етнонаціональні спільноти як Sти та Oти політики.
- •23 Особливості держ. Регулювання націонал. Відносин в умовах незалежної України.
- •24 Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •25 Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •26 Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •27. Основні політологічні концепції демократії.
- •Політичні принципи демократії.
- •Сутність демократизації як політичного процесу.
- •Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •31. Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- •Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- •Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- •Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •35. Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •36. Типологія політичних систем сучасного суспільства
- •37. Політична система України.
- •38. Держави, її основні ознаки та функції
- •39 Правова держава та проблеми її побудови в Україні
- •40 Держава і громадянське суспільство.
- •41. Основні типи сучасних виборчих систем.
- •42. Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •43. Структура сучасних парламентів
- •44. Бікамералізм у світовій парламентській практиці
- •45. Депутатський імунітет та індемнітет.
- •Форми парламентського контролю.
- •49. Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •50 Ознаки і функції політичних партій:
- •51. Типологія політичних партій
- •Сучасні партійні системи.
- •Групи інтересів і політика.
- •54. Сутність та основні типи політичних режимів.
- •55. Сутність, структура і функції політичної культури.
- •56. Сутність і структура політичної свідомості.
- •57 Політична ідеологія та її функції.
- •58. Типологія політичної культури
- •59. Концепція громадянської культури г.Алмонда і с.Верби.
- •60. Особливості політичної культури сучасного українського суспільства
- •61. Політична поведінка особи.
- •62. Політична соціалізація.
- •63. Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- •64. Сутність та обгрунтування теорій політичних еліт.
- •65. Елітаризм і демократія.
- •66. Бюрократія як соціально-політичне явище
- •67. Бюрократія і демократія
- •68. Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •69. Типологія політичного лідерства.
- •70. Основні вимоги до сучасного політичного лідера
- •71. Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •72. Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- •73. Генезис та основні риси консерватизму як ідейно-політичної течії сучасності.
- •74. Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •75 Зародження та основні етапи становлення соціал-демократизму.
- •77 Модернізаційний підхід до аналізу політичних процесів.Політичні зміни, пол. Розвиток.
- •78. Роль еліти в політичній модернізації України.
- •79. Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- •80. Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- •81. Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- •83. Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- •84. Геополітична концепція атлантизму.
- •85 Геополітична концепція євразійства.
- •86 . Головні вектори сучасної української геостратегії
- •87 Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки
- •88.Основні напрями діяльності Римського клубу
- •Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- •Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- •91. Інформаційна революція та наслідки технологічних інформаційних революцій
- •Мондіалізм – доктрина „нового світового порядку”.
- •93. Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології
- •Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- •Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- •96. Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- •97. Специфіка мови як одного з засобів політики
- •98. Основні методи політичного прогнозування.
- •99.Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •100. Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері
- •103. Потенційний політичний товар
- •104. Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- •105 Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу
- •106. Особливості державного політичного маркетингу.
- •107 Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- •108 Поняття «Інформаційна еліта» та медіа бюрократія
- •109 Вплив інтернету на політичний процес: інф війни, антиглоб. Акції, інтернет-партії, псевдо держава
- •110 «Психологічна війна», військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни
55. Сутність, структура і функції політичної культури.
Культура – історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений в типах і формах організації життя і діяльності людей, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях.
Політична культура – це сукупність стійких форм політичної свідомості й поведінки, а також характеру і способів функціонування політичних інститутів у межах певної політичної системи.
Термін «політична культура» ввів І.Г.Гердер. Концептуальне осмислення п. к. як складової пол. життя та об'єкта вивчення політології було здійснено лише в 50—60-ті роки XX ст.
1)Г. Алмонд і С. Верба (праця «Громадянська культура») започаткували підхід до розуміння політичної культури як сукупності орієнтацій індивідів стосовно політичних об'єктів. Такі орієнтації виявляються на трьох рівнях. Це, по-перше, пізнавальні орієнтації, які охоплюють знання про політичну систему та її функціонування. По-друге, емоційні орієнтації, які виражають почуття щодо політичної системи, учасників політичного процесу. По-третє, це — оціночні орієнтації.
2)Інший підхід розглядає пол. культуру як органічну єдність пол. свідомості й пол. поведінки.
Польський політолог Є. Вятр «політична культура — це сук-ть позицій, цінностей і зразків поведінки, які стосуються взаємовідносин влади і громадян».
3)Відповідно до цього підходу поряд з пол. свідомістю й поведінкою до пол. культури долучаються також способи функціонування пол. інститутів.
Основними елементами структури п. к. є:
- політ. свідомість - складають політичні інтереси, знання, ідеї, погляди, уявлення, переконання, цінності, оцінки, орієнтації, почуття, настрої, традиції;
- політ. поведінка (діяльність) - складають визнані в суспільстві норми політичної поведінки, навики і способи політичної діяльності, вміння і досвід тощо. У реальній дійсності політична культура виявляється передусім у вигляді стереотипів політичної поведінки і способів функціонування політичних інститутів.
Залежно від суб'єкта політики розрізняють п. к. суспільства, соціальної спільності (суспільного класу, соціальної групи, нації, народності, територіальної, демографічної спільності тощо) та індивіда. Політична культура індивіда — це поєднання політичних знань, поглядів, уявлень, переконань, оцінок, орієнтацій і поведінки окремої людини. Політична культура суспільства є синтезом політичних культур усіх наявних у ньому соціальних спільностей за домінуючої ролі однієї з них —тієї, що посідає панівне місце в системі суспільних, насамперед економічних, відносин. Загальнолюдські політичні ідеї і цінності, такі, наприклад, як свобода, рівність, справедливість, демократія тощо, є елементами загальнолюдської політичної культури.
Складові ПК будуються з 3-х орієнтацій:
1. Когнітивні (пізнавальні) орієнтації: знання про політику, про ті ролі, які виконують S в пол.сис-мі.
2. Афективні орієнтації – різноманітні почуття, які переживаються людьми щодо політики
3. Оціночні орієнтації – оцінки щодо всього, що є в політиці
Структура №2: культура мислення в політиці, культура поведінки в політиці, культура орг-ції, культура функціонування.
Основними функціями п. к. є вираження й реалізація соціальних інтересів, нормативно-регулююча, виховна, комунікативна і прогностична.
І. Вираження й реалізація соціальних інтересів. У політичній свідомості, передусім у її найважливішій складовій — політичній ідеології, відтворюються корінні інтереси соціальних спільностей, які стосуються влади в суспільстві. Усвідомлення цих інтересів зумовлює відповідну політичну поведінку соціальних спільностей та окремих їх представників.
ІІ. Нормативно-регулююча ф. Реалізується вона за допомогою формування і закріплення в суспільній свідомості необхідних політичних цінностей, установок, цілей, мотивів і норм поведінки. Завдяки нормативно-регулюючій функції політичної культури досягається соціальний і в цілому — суспільний консенсус.
ІІІ. Виховна ф., або функція політичної соціалізації, спрямована на формування й розвиток індивіда як суб'єкта політичних відносин.
ІІІ. Комунікативна ф. виявляється в тому, що політична культура виступає засобом ідейно-політичного і правового зв'язку громадян з політичними інститутами та між собою. Ця функція забезпечує взаємодію всіх учасників політичного процесу на базі використання загальноприйнятих термінів, символів, стереотипів мислення й поведінки.
ІV. Прогностична ф. полягає в тому, що на основі знання особливостей і стану політичної культури різних соціальних спільностей можна передбачити можливі варіанти їхньої поведінки.
