49. Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.

Громадське об'єднання - добровільне масове формування громадян, створене для вираження й задоволення їх законних інтересів і потреб на засадах самоврядування. Поняття «Г. о.» є родовим щодо понять «громадська орг-ція», «громадський рух» та ін.

Громадська організація - добровільне та організаційно оформлене масове об'єднання громадян, утворене для вираження й задоволення їх законних інтересів і потреб на засадах самоврядування.

Основними ознаками Г. о. є: спільність мети; добровільний характер об'єднання; рівноправність членів; самоврядування; законність і гласність діяльності.

Характерними ознаками Г. о., що відрізняють її від громадського руху, є документальне оформлення мети і завдань, фіксоване членство й чітка організаційна структура, що передбачає наявність статуту.

За природою і характером діяльності Г. о. не є пол..об'єднаннями, а виступають як групи інтересів. На відміну від держ.органів та органів місцевого самоврядування вони не наділені владними повноваженнями, а від пол..партій відрізняються тим, що не ставлять за мету оволодіння держ.владою, обмежуючись лише здійсненням впливу на неї.

У політичному житті демокр.держав Г. о. виконують важливі ф-ції: виявляють спільні інтереси окремих верств і груп населення; орієнтують органи влади на врахування цих інтересів у процесі розробки і прийняття ними рішень; мобілізують громадську думку з різних проблем сусп.життя та ін. Вважається, що численнішими і різноманітнішими є такі організації і що в більшій їх кількості бере участь кожний окремий громадянин, то стабільнішою є демократія

Громадський рух - масове громадське об'єднання, створене на основі спільності інтересів і впорядкованої діяльності його учасників. Г. р. не є власне організаціями, бо, як правило, не мають сталих організаційних структур, певної внутрішньої ієрархії, керівних центрів, програмних і статутних документів, фіксованого членства, внесків, що притаманне організаціям. Учасниками Г. р. можуть бути як окремі громадяни, так і громадські орг-ції, пол.. партії. Г. р. не ставлять за мету оволодіння держ.владою, обмежуючись лише здійсненням впливу на неї задля задоволення певних інтересів. Діяльність Г. р. зазвичай має тимчасовий характер і найчастіше спрямована на вирішення певних часткових завдань, після чого він або розпадається, або консолідується у громадську організацію чи політичну партію.

50 Ознаки і функції політичних партій:

Ознаки політичної партії:

- Ідеологія – сукупність ідей, які пояснюють суспільно-політичний устрій, та обгрунтовують певний політичний курс.

- Мета діяльності– завоювання, та здійснення державної влади.

- Організація – як правило ієрархічна.

- Членство у партії.

Слово «партія» означає частину більшої спільності або цілісності. Воно використовувалося ще в античному світі для позначення політичної організації, причому в негативному значенні – як неблагородного, ганебного союзу. Таке (негативне) розуміння партії як політичної організації збереглося в історії на тривалий час. Наукові спроби визначити сутність політичної партії, її місце в політичному житті суспільства були здійснені у XIX ст. Прн цьому в розумінні сутності партії виокремились такі три основних підходи: 1) партія – цс ідеологічна спільність людей, їх добровільне об'єднання навколо якоїсь ідеології. Таке розуміння характерне, зокрема, для ліберального напряму в історії політичної думки;

2) партія – це організація певного суспільного класу чи соціальної групи. Розуміння політичної партії як суто класової організації, виразника корінних інтересів того чи іншого класу характерне для марксизму;

3) партія – це громадська організація, інститут політичної системи, головним завданням якого є завоювання, утримання й використання державної влади.

Узагальнивши ці підходи, відомий американський політолог Дж. Ла Паломбара вирізнив чотири основних елементи, які конституюють політичну партію. Будь-яка партія, вважає він: по-перше, є носієм ідеології або принаймні відбиває конкретну орієнтацію, бачення світу й людини; по-друге, партія – це організація, тобто відносно тривале в часі об'єднання людей, це інститут; по-третє, метою партії є завоювання і здійснення влади; по-четверте, кожна партія прагне забезпечити собі підтримку народу – аж до членства або активної участі в ній.

Основною ознакою політичної партії є її прагнення до завоювання і здійснення державної влади. Для досягнення цієї мети партія організаційно об'єднує прихильників певних поглядів, ідей. За цими ознаками політична партія відрізняється, по-перше, від суспільно-політичного руху, який не має характерних для партії організаційної структури та детально розробленої політичної програми, а по-друге, від групи інтересів, що не прагне до завоювання державної влади, а обмежується лише здійсненням впливу на неї.

Отже, політична партія – це добровільне та організаційно оформлене об'єднання громадян, яке виражає інтереси частини суспільства і прагне до їх задоволення шляхом здобуття, утримання і використання державної влади.

Політичні партії пройшли тривалий шлях формування і розвитку. Вони є продуктом соціально-скономічних і суспільно-політичних процесів. Зародки політичних партій у

вигляді станових угруповань, які виражали інтереси різних груп пануючого класу і боролися між собою за володіння державною владою або за вплив на неї, склалися ще в рабовласницькому і феодальному суспільстві.

Політичні партії в сучасному їх розумінні (як масові організації) виникли лише у другій половині XIX ст. У розвитку партій як суб'єктів політичної діяльності М. Вебер розрізняв три стадії: аристократичної котерії (угруповання), політичного клубу і масової партії. Щоправда, всі стадії пройшли насправді лише дві англійські партії – вігів і торі. Більшість сучасних політичних партій сформувались одразу як масові партії. В Англії міжпартійна боротьба у сучасних її формах бере свій початок з другої половини XVII ст. У центрі цієї боротьби було питання про розширення повноважень парламенту за рахунок обмеження повноважень королівської влади. Поступово аристократичні роди, які протиборствували з цього питання, оформились у більш-менш згуртовані партійні угруповання, що дістали назву вігів і торі (пізніше їх стали називати відповідно лібералами й консерваторами). Руйнування традиційних структур влади аристократії і поступове становлення представницької форми правління ознаменували вступ наприкінці XVIII – на початку XIX ст. на політичну арену буржуазії, різко посилили ідейне й політичне протистояння в суспільстві Це дало поштовх формуванню нового типу об'єднань – політичних клубів, які відрізнялись від аристократичних угруповань – котерій – наявністю ідеологічної доктрини й розвинутої організаційної структури. Клуби виникали й діяли як центри формування і пропаганди в основному буржуазної ідеології. В Англії політичні клуби сформувались у 30-х роках XIX ст Торі заснували Чарльтон клаб, а віги – Реформ клаб. Ці клуби успадкували історичні традиції аристократичних котерій. Вони вели позапарламентську діяльність, справляючи водночас великий вплив на парламент. У Франції найвідомішимн були Якобінський клуб і Клуб кордельєрів, які виникли в ході буржуазної революції XVIII ст. й відіграли, особливо перший, значну роль у політичному житті. Поняття «політична партія» виникло лише в XIX ст. разом із формуванням представницьких інститутів і поширенням виборчого права. Під політичною партією малась на увазі організація, що прагнула до завоювання посад у державних органах у конкурентній боротьбі за голоси виборців.

Введення загального виборчого права, яке ознаменувало залучення до політики широких верств населення, поклало початок формуванню сучасних масових політичних партій. Перші з них з'явились в основному в результаті злиття в єдині організації місцевих виборчих комітетів, що забезпечували підтримку депутатам. Однак на відміну від політичних клубів політичні партії вже не обмежувались забезпеченням підтримки кандидатам з боку впливових кіл суспільства та збиранням необхідних для виборчої кампанії коштів, а чимраз більше орієнтувались на вплив на маси, завоювання виборців, залучення до своїх лав якомога більшої кількості членів. Головне завдання політичних партій полягає в тому, щоб перетворити багатоманітність інтересів окремих індивідів, різноманітних соціальних спільностей у їх сукупний політичний інтерес шляхом зведення цих інтересів до єдиного знаменника. В ідеалі мета кожної партії полягає у представництві в політичній системі тих верств населення, інтереси яких вона відображає. Через представництво в політичній сфері різних соціальних спільностей за допомогою партій громадянське суспільство й держава об'єднуються в єдине ціле.

Політичні партії, отже, є важливою ланкою, що поєднує громадянське суспільство й державу, сприяючи подоланню або пом'якшенню конфліктів між ними. Завдяки партіям суспільство здійснює контроль над державою, а держава – зворотний зв'язок із суспільством.

Конкретизувати загальне призначення політичних партій можна шляхом визначення їх функцій, тобто тих завдань. які вони виконують у політичній системі.

Основними функціями політичної партії в сучасному суспільстві є:політичне представництво соціальних інтересів; соціальна інтеграція – узгодження соціальних інтересів через взаємодію політичних партій; розробка ідеології, політичних доктрин і програм; боротьба за оволодіння державною владою та участь у її здійсненні, участь у формуванні й діяльності всіх ланок державного апарату; участь у розробці, формуванні і здійсненні політичного курсу держави; політична соціалізація – сприяння засвоєнню індивідом певної системи політичних знань, норм і цінностей, залученню його до політичної системи; формування громадської думки; політичне рекрутування, тобто залучення на бік партії якомога ширших верств населення як її членів, прихильників і виборців; підготовка та висунення кадрів для апарату держави, партії, громадських організацій.