38. Держави, її основні ознаки та функції

Держава - суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів зі спиранням, у разі потреби, на легальний примус.

Основні підходи до розуміння феномену:

- Універсальний: держава як ф-ма орг-ції сус-ва

- Соціально-класовий: як знаряддя панування і примусу

- Політико-юридичний, управлінський: як інс-т упр-ня і регуляції усіма управл.процесами

- Ідеально-психологічний: усвідомлення народом себе як єдиного колективу, прояв волі до самоідентифікації, протистояння іншим народам.

Теорії виникнення держави:

- теологічна (воля Бога)

- патріархальна (Аристотель)

- договірна

- теорія завоювання

- соціально-економічна

- психологічна

Трьома основними складовими елементами держави є:

територія, населення і незалежна (суверенна) політична влада.

Територія — це просторова основа держави. Терито­рією є та частина суші, земних надр, повітряного простору і територіальних вод, на яку поширюється влада даної дер­жави. Межі території держави визначаються її кордонами, встановленими здебільшого формально-договірним шляхом. Втрата території означає припинення існування держави.

Ннаселення, тобто людська спільнота, яка проживає на її території і підпоряд­ковується державній владі. Населення держави може склада­тися з однієї нації або бути багатонаціональним. Соціальна, особливо етнічна, політична і культурна інте­грованість населення держави дозволяє визначати його як народ. Представники одного народу навіть за наявності етнічних відмінностей між ними мають почуття належності до однієї спільноти завдяки спільним рисам культури та історичної свідомості.

Третім складовим елементом держави є політична влада як відносини панування та підкорення, керівництва й підпорядкування, які існують між органами державної влади та наділеними владними повноваженнями посадовими особами, з одного боку, і рештою суспільства — з другого.

Ознаки держави:

1. Суверенітет держави — це верховенство влади держави всередині країни та її незалежність у зовнішніх зносинах. Поєднання двох начал — незалежності й верховенства — означає як право держави на незалежність і свободу від посягань іззовні і зсередини, так і право владарювати, пану­вати, управляти всередині країни.

2. має спеціальний апарат управління — систему державних органів, що складаються з особливого розряду осіб, професіоналів з управління;

3. має у своєму розпорядженні апарат легального примусу: збройні сили, установи і заклади примусового характеру (армія, поліція, тюремні і виправно-трудові установи);

4. в особі компетентних органів видає загальнообов'язкові юридичні норми, забезпечує їх реалізацію, тобто держава органі зує громадське життя на правових засадах, виступаючи, таким чином, як арбітр, що узгоджує індивідуальні, групові і суспільні інтереси. Вона забезпечує і захищає права своїх громадян, а також інших людей, що перебувають на її території.

5. має єдину грошову систему;

6. має офіційну систему оподаткування і фінансового контролю;

7. має формальні реквізити — офіційні символи: прапор, герб, гімн.

Функції держави. Головне призначення держави полягає в тому, що вона надає організованості суспільству, управляє його справами, забезпечує цілісність, узгоджує багатоманітні соціальні інтереси. Основні внутрішні функції держави, у свою чергу, розріз­няються залежно від сфер суспільного життя. Такими функціями є економічна, соціальна, політична й культурно-виховна, до яких додається ще правова. Економічна, або господарська-організаторська, функція полягає в організації й регулюванні державою економічної діяльності. Реалізується вона через визначення державою стратегії економічного розвитку, його планування чи програмування, видання зако­нодавчих актів з регулювання економічної діяльності, вироблення і проведення податкової політики, виділення кредитів, використання економічних санкцій і стимулів тощо.

Соціальна функція держави полягає передусім в узгод­женні багатоманітних соціальних інтересів — класових, демографічних, етнічних, професійних тощо і забезпеченні на цій основі цілісності та єдності суспільства. Держава вирішує також низку важливих завдань щодо задоволення різноманітних потреб громадян у сфері праці, освіти, куль­тури, охорони здоров'я, забезпечення житлом, відпочинку та ін.

Однак держава виконує й суто політичну функцію, пов'язану зі здійсненням політичної влади. Ця функція містить визна­чення програмно-стратегічних цілей і завдань розвитку суспільства, забезпечення функціонування політичної систе­ми, політичної стабільності, підтримання відносин з полі­тичними партіями, громадсько-політичними організаціями тощо.

Культурно-виховна функція держави спрямована на ство­рення умов для задоволення культурно-освітніх запитів і потреб громадян, формування особистості. Реалізується вона через державне фінансування культурно-освітніх закладів, законодавче встановлення вимог до освітньої підготовки, підтримку розвитку мистецтва тощо.

Головним засобом здійснення державою її функцій є право. За допомогою права держава регулює суспільні відносини й забезпечує елементарний порядок у суспільстві. Дотримання правових норм контролюється і забезпечується спеціальною системою державних правоохоронних органів, до якої входять суд, прокуратура, органи внутрішніх справ, податкової поліції, митного контролю, юстиції, безпеки тощо.

Зовнішні функції держави реалізуються у стосунках з іншими державами й міжнародними організаціями і спрямо­вані на охорону національних інтересів на міжнародній арені. Виділяють:

Оборонна функція держави полягає в захисті її безпеки, суверенітету й терито­ріальної цілісності від зовнішніх посягань. Дипломатична функція передбачає встановлення, підтримку і розвиток відносин з іншими державами та міжнародними організація­ми. Функція співробітництва реалізується через здійснення зовнішньої торгівлі, координацію економічної діяльності з іншими державами, участь у міжнародних економічних об'єднаннях тощо.