23 Особливості держ. Регулювання націонал. Відносин в умовах незалежної України.

Україна належить до багатонац. країн. 22,2 % населення складають не українці.Укр. держава будується як дер­жава укр. нації, де нація розглядається як співдружність людей різних національностей в одній державі. Ко­рінна (титульна), нація опікає кількісно невеликі етнічні групи, беручи їх під свій захист.

1.11.1991 р. Дек­ларація прав національностей України. Виходячи з Декларації про державний суверенітет України, Акта про незалежність України, керуючись Загальною декларацією прав людини та ратифікованими Україною міжнародними пактами про права та свободи особистості, Українська держава гарантує всім етніч­ним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні пол., ек., соц. та культ. права.

Конституція України ( ст. 11 гарантує державне сприяння розвиткові етн., культ., мовної та рел. самобутності всіх корінних народів і нац. меншин України; ст. 24 не може бути у громадян привілеїв чи обмежень за ознаками етн. Походження; ст. 53 га­рантує „громадянам, які належать до національних меншин”, право на навчання рідною мовою ).

До завдань, які реалізуються у сфері етнополітики, належать:

1. неприпустимість виникнення відцентрових тенденцій народів України, всебічний розвиток етносів, з її території;

2. збереження цілісності України як динамічної багатонац.держави;

3. відтворення і забезпечення умов для нормального розвитку нац. меншин;

4. неухильне і безумовне забезпечення прав кожної людини незалежно від національності;

5. розвиток культ. традицій та інтересів усіх етнонац. груп населення, які проживають в Україні.

Важливим здобутком етнополітики в Україні є організація добровільного повернення кримськотатарського народу та пред­ставників інших етнічних груп, яких було незаконно депорто­вано.

24 Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.

Конфлікт – це зіткнення двох або більше різнопланових сил з метою реалізації їх інтересів в умовах протидії. Конфлікти у різних сферах сус-ва, що зачіпають соц. значимі інтереси набувають пол. змісту.

Дослідження конфліктів. Сократ, Платон, Аристотель – моделі ідеальної держави та суспільства як модель вирішення конфліктів. Конт, Спенсер – боротьба з конфліктами.В марксизмі – ідея класової боротьби. Зіммель «Соціологія конфлікту» - конфлікт є прир., норм. явищем буття, що сприяє інтеграції суспільства.

Джерела конфліктів:

1) в економіці – нерівність розподілу ресурсів, сусп. багатства; 2) в соц. сфері – нерівність соц. положення і прагнення до змін свого соц. статусу; 3) в політиці – прагнення до перерозподілу влади;4) в дух.-псих. сфері – усвідомлення своїх інтересів як таких, що суперечать інтересам інших. Типологія конфліктів: 1. за характером прояву: - реальні - ілюзорні (імітація) 2. за впливом на розиток сус-ва: - дезінтегруючі - інтегруючі (рухають суспільство вперед) 3. за рінем, масштабом: - особистий – груповий – міжгруповий – сусп. - регіональні (міждержавні) - глобальні

Функції конфліктів:

1) ф-я сприяння встановленню рівноваги в сусп-ві

2) динамічна – забезпечення необхідних змін

3) оцінювальна – переоцінка цінностей та норм

4) комунікативно-інформаційна

5) диференційна (структурують сусп. відносини)

6) ф-я розрядки напруги в сус-ві.

Дисфункції:

1) ф-я дезінтеграції сус-ва

2) конфлікти посилюють боротьбу за владу

3) посилюють девіантну антисоц. поведінку.