- •Предмет і структура політології як науки.
- •Структура політології
- •2 . Основні методи політологічних досліджень.
- •Основні категорії і функції політології.
- •4. Місце політології в системі наук про суспільство.
- •5. Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- •Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- •Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму
- •8 Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- •9.Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- •10. Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- •Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- •Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- •4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- •11 Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •12. Основні концепції політики
- •2. Субстанційні визначення.
- •13 Специфіка та структура політичної діяльності.
- •14 Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- •Влада як інструмент політики.
- •Основні політологічні концепції влади.
- •Проблема ефективності політичної влади.
- •18. Легітимність політичної влади
- •3 Типи легітимності політичної влади за м. Вебером:
- •Соціальні відносини як відносини політичні.
- •Соціальна стратифікація і політика.
- •21. Соціальна політика і соціальна справедливість
- •22 Етнонаціональні спільноти як Sти та Oти політики.
- •23 Особливості держ. Регулювання націонал. Відносин в умовах незалежної України.
- •24 Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •25 Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •26 Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •27. Основні політологічні концепції демократії.
- •Політичні принципи демократії.
- •Сутність демократизації як політичного процесу.
- •Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •31. Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- •Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- •Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- •Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •35. Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •36. Типологія політичних систем сучасного суспільства
- •37. Політична система України.
- •38. Держави, її основні ознаки та функції
- •39 Правова держава та проблеми її побудови в Україні
- •40 Держава і громадянське суспільство.
- •41. Основні типи сучасних виборчих систем.
- •42. Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •43. Структура сучасних парламентів
- •44. Бікамералізм у світовій парламентській практиці
- •45. Депутатський імунітет та індемнітет.
- •Форми парламентського контролю.
- •49. Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •50 Ознаки і функції політичних партій:
- •51. Типологія політичних партій
- •Сучасні партійні системи.
- •Групи інтересів і політика.
- •54. Сутність та основні типи політичних режимів.
- •55. Сутність, структура і функції політичної культури.
- •56. Сутність і структура політичної свідомості.
- •57 Політична ідеологія та її функції.
- •58. Типологія політичної культури
- •59. Концепція громадянської культури г.Алмонда і с.Верби.
- •60. Особливості політичної культури сучасного українського суспільства
- •61. Політична поведінка особи.
- •62. Політична соціалізація.
- •63. Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- •64. Сутність та обгрунтування теорій політичних еліт.
- •65. Елітаризм і демократія.
- •66. Бюрократія як соціально-політичне явище
- •67. Бюрократія і демократія
- •68. Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •69. Типологія політичного лідерства.
- •70. Основні вимоги до сучасного політичного лідера
- •71. Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •72. Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- •73. Генезис та основні риси консерватизму як ідейно-політичної течії сучасності.
- •74. Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •75 Зародження та основні етапи становлення соціал-демократизму.
- •77 Модернізаційний підхід до аналізу політичних процесів.Політичні зміни, пол. Розвиток.
- •78. Роль еліти в політичній модернізації України.
- •79. Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- •80. Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- •81. Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- •83. Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- •84. Геополітична концепція атлантизму.
- •85 Геополітична концепція євразійства.
- •86 . Головні вектори сучасної української геостратегії
- •87 Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки
- •88.Основні напрями діяльності Римського клубу
- •Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- •Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- •91. Інформаційна революція та наслідки технологічних інформаційних революцій
- •Мондіалізм – доктрина „нового світового порядку”.
- •93. Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології
- •Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- •Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- •96. Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- •97. Специфіка мови як одного з засобів політики
- •98. Основні методи політичного прогнозування.
- •99.Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •100. Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері
- •103. Потенційний політичний товар
- •104. Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- •105 Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу
- •106. Особливості державного політичного маркетингу.
- •107 Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- •108 Поняття «Інформаційна еліта» та медіа бюрократія
- •109 Вплив інтернету на політичний процес: інф війни, антиглоб. Акції, інтернет-партії, псевдо держава
- •110 «Психологічна війна», військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни
3 Типи легітимності політичної влади за м. Вебером:
Традиційна грунтується на авторитеті традицій і звичаїв.
Харизматична ґрунтується на вірі підвладних у незвичайні якості і здібності, винятковість правителя.
Раціонально-легальна базується на переконанні підвладних у законності (легальності) й доцільності (раціональності) встановлених порядків та існуючої влади.
В політології виокремлюють також ідеологічний, структурний і персоналізований типи легітимності пол. влади.
Ідеологічна л. - утвердження й виправдання влади за допомогою ідеології, що вноситься в масову свідомість. Одним із різновидів І.л. є етнічна легітимність, яка проявляється у формуванні владних структур, політичної еліти за національною ознакою й породжує феномен етнократії - влади націоналістично налаштованої етнічної еліти.
Структурна л. Довіра до системи автоматично поширюється на осіб, які законним шляхом посіли в ній керівні посади.
Персоналізована легітимність ґрунтується на довірі до конкретної керівної особи.
За джерелами: Л. участі ґрунтується на залученні громадян до управління сус-вом, що створює обстановку причетності їх до політики. Технократична – ґрунтується на високій ефективності влади, що здійснюється висококваліфікованими фахівцями. Л. через примус виявляється в силовому примушуванні громадян до визнання влади.
Французький політолог Т.Л.Шабо говорить про можливість демократичної (опирається на волевиявлення керованих), технократичної (пов'язана з умінням володарювати) і онтологічної (відповідність влади універсальним принципам людського і соціального буття) легітимності.
Названі типи легітимності політичної влади реально не існують у чистому вигляді. Кожний з них є поєднанням різних типів. Поєднання правових і традиційних основ влади спостерігається і в минулих радянських республіках СРСР, а нині в суверенних державах Азії. Так, у біографії деяких президентів включені дані, що підкреслюють їх пряме походження від правителів або приналежність до найстаріших родів, які традиційно правили тут до входження цих територій у склад Російської імперії. Можливе поєднання харизматичної легітимності з легальною. Так, харизма генерала Ш.де Голля, національного героя Франції після обрання його президентом отримала підкріплення з боку авторитету права.
Соціальні відносини як відносини політичні.
Соц. призначення політики - вона виступає засобом вираження, задоволення та узгодження соц інтересів, розв'язання соц. суперечностей і конфліктів, забезпечення цілісності та стабільності функціонування сус-ва. Для розуміння сутності та змісту політики в сус-ві необхідно з'ясувати, з яких саме спільностей, передусім соц., воно складається, в чому полягають корінні інтереси цих спільностей, як розв'язуються суперечності між ними.
Особливості соц. відносин:
1. виокремлюються на основі їх Sів: соц. спільності людей (для пол. чи ек. відносин- Оти: пол. влада і власність на засоби вир-ва). Під соц.спільностями розуміють лише іст. спільності людей(виникли об'єкт. в процесі іст. Розвитку).
2. їх Sми виступають не всі спільності людей, а лише ті, які виникли об'єкт.в процесі іст. Розвитку: 1) соц.-класові (суспільні класи); 2) соц.-етнічні (племена, народності, нації);3) соц.-демогр. (сім'я, чоловіки, жінки, молодь); 4) соц.-проф.(робітники, селяни, підприємці, спеціалісти, службовці); 5) соц.-територ. (населення адм.-терит. од., регіонів).
Sом соц. Відносин виступає й окрема людина — як індивід чи особа — представник тієї чи іншої соц.спільності.
3.мають двоїстий характер. Між соц. спільностями людей вони складаються з приводу якихось Оів і проявляються як інші види сусп.відносин. Так, складаючись із приводу пол.ї влади, вони проявляються як пол. відносини,
Т. ч., соц. відносини — це відносини між іст.і об'єкт. сформованими спільностями людей. Інтереси цих спільностей є соц. засадами політики, а відносини між ними визначають сутність політики і складають її зміст. Зіткнення інтересів соціальних суб’єктів породжує соціально-пол. конфлікти.