1. Зовнішня будова

Лабораторно-практичне заняття №1

Склад бджолиної сім’ї. Зовнішня будова бджоли.

Література

Основна:

1. Поліщук В.П. Бджільництво: Підручник. – К.: Вища шк., 2001. – 287 с.

2. Поліщук В.П., Гайдар В.А. Пасіка: Навчально-публіцистичне видання. – К., 2008. – 284 с.

Додаткова:

1. Лаврехин Ф.А., Панкова С. В. Биология медоносной пчелы. – М.: Колос, 1983. – 303 с.

2. Таранов Г.Ф. Анатомия и физиология медоносных пчел. – М.: Колос, - 1968. – 344 с.

3. Лебедев В.И., Билаш Н.Г. Биология медоносной пчелы. – М.: Агропромиздат, 1991. – 239 с.

Питання винесені на заняття

1. Вступ. Загальні відомості про бджолину сім’ю

Медоносні бджоли відносяться до комах сільськогосподарського призначення і займають таке місце в систематиці тваринного світу:

Тип – членистоногі

Клас – комахи

Ряд – перетинчастокрилі

Родина – бджолині

Рід – бджола

Вид – медоносна

У процесі еволюції в межах виду (медоносна) формувалися екологічні типи та породи.

З усіх видів бджіл найбільше господарське значення має медоносна бджола (Аріs mellifera). Серед комах, ці бджоли найбільш розвинені, організовані, добре пристосувалися до різних кліматичних і медозбірних умов по всій земній кулі, і є найпродуктивнішими при збиранні нектару та запиленні сільськогосподарських культур.

Бджолина сім’я – цілісна біологічна одиниця, яка складається з робочих бджіл, матки і трутнів. Робочі бджоли і матка – це жіночі особини, а трутні – самці, які проживають у сім’ї тимчасово, протягом кількох місяців весняно-літнього періоду лише для спаровування.

Для бджолиної сім’ї характерний поліморфізм – тобто існування у формі трьох особин (або стаз), які розрізняються будовою і виконуваними функціями.

Для бджолиної сім’ї властиві ще ряд особливостей:

висока плодючість (впродовж року з відкладених маткою яєць розвивається 150-200 тис. особин);

бджолині сім’ї здатні ділитися і утворювати нові сім’ї з однієї (по кілька протягом сезону, роїня);

висока організація праці (у бджолиних сім'ях існує чіткий поділ функцій між індивідуумами);

самостійне регулювання мікроклімату у гнізді (влітку – вентиляція; взимку – щільне осідання стільників, клуб).

2. Склад бджолиної сім’ї

Бджолина сім’я є поліморфною і складається із матка, трутнів та робочих бджіл.

Матка – єдина самка, яка за нормального стану сім’ї відтворює потомство бджіл. Зовні вона відрізняється більшими розмірами тіла, особливо видовженим черевцем. Довжина тіла матки – 20-25 мм. Маса неплідних маток 180-220 мг, плідних – 185-325 мг. Матка втратила здатність виконувати будь-які інші функції та пристосування до них, окрім відтворення поколінь. Природне осіменіння матки відбувається під час одного або кількох вильотів її в молодому віці. Після осіменіння вона не вилітає з вулика, за винятком роїння.

Плідна матка малорухлива, повільно переміщується на стільниках, відкладаючи яйця. Її оточують бджоли, що готують і доглядають за нею (свита). Вилучена цілковито із сім’ї матка гине через 2-3 дні.

Від матки через бджіл, що знаходяться ближче до неї, сім’я одержує маточну речовину, яка дає бджолам відчуття присутності в сім’ї королеви і сприяє її самоорганізації. Як тільки матки не стане, бджоли вже через півгодини змінюють поведінку і починають непокоїтися.

Настає період осиротіння сім’ї (під час огляду шумлять бджоли, зменшується їхня льотна активність, відсутній розплід, припиняється будування стільників, бджоли закладають маточники (спеціальні комірки для вирощування маток) серед бджолиного розплоду. Тривала відсутність матки у сім’ї може призвести до її загибелі.

Трутні – самці бджолиної сім’ї, відрізняються масивним, дещо округлим тілом. Довжина їх становить 15-17 мм, маса – 196-256 мг. Трутнів виводить кожна сім’я, але різну кількість – від кількох сотень до кількох тисяч. Розвиваються вони з незапліднених яєць.

Біологічна роль трутнів полягає в спаровуванні з матками, після чого вони гинуть. Статево зрілими самці стають через 10-12 днів після виходу з комірок.).

Робочі бджоли – це жіночі особини бджолиної сім’ї, які у процесі еволюції втратили відтворювальну функцію, але є основою бджолиної сім’ї та забезпечують її життєдіяльність через виконання всіх інших функцій у гнізді.

Це жіночі особини, які мають недорозвинену статеву систему і тому втратили здатність до відтворення потомства. Довжина тіла робочої бджоли 12-14 мм, маса 85-110 мг. Після виходу з комірки, в перші 2-3 тижні життя, бджоли виконують роботи у вулику: чистять комірки стільників, обігрівають розплід, годують личинок. Згодом бджоли починають виконувати нові види робіт: виготовляють мед з нектару, будують стільники, забезпечують вентиляцію і охорону гнізда. Починаючи з 5-7 дня, здійснюють вильоти на медозбір.

3. Зовнішня будова бджіл

Всі особини бджолиної сім’ї схожі за будовою тіла і розрізняються лише розвитком окремих частин і органів.

Характерною ознакою будови тіла медоносної бджоли, є зовнішній скелет (екзоскелет) – це твердий хітинізований покрив тіла (кутикула). До якого прикріплюються внутрішні органи бджоли. Разом з волосяним покривом зовнішній скелет захищає організм від несприятливих умов зовнішнього середовища, забезпечуює міцність і пружність тіла.

Особливістю будови бджоли є членування тіла. Зовнішній скелет складається з окремих члеників, які з’єднуються між собою досить рухомо ( на черевці), малорухомо (на грудному відділі) або зрослися (на голові).

Тіло всіх трьох особин бджолиної сім’ї складається з голови, грудей і черевця.

Голова у трутня округла, у робочої бджоли і матки видовжена донизу. З грудним відділом голова з’єднується мембраноподібною шиєю. На поверхні голови розрізняють такі частини й органи: потилиця, тім'я, лоб, щоки, кліпеус, верхні щелепи, верхня губа. По боках розташовано двоє фасеточних, а між ними зверху – троє простих очей.

Спереду на голові є два рухомих вусики (антени), кожен з яких складається з видовженого стержня, перехідного членика (скапуса) та джгутика, який складається з 10 коротких рухомо з'єднаних члеників. У трутня їх 11. На вусиках розміщені органи дотику, нюху та структури іншого фізіологічного значення.

У нижній частині голови бджоли є хоботок, який складається з двох нижніх щелеп і нижньої губи, які можуть стулятися й розтулятися. При цьому хоботок перетворюється на трубочку, якою бджола засмоктує рідину (нектар, сироп, воду), а язичком лиже поверхню. Довжина хоботка має велике значення для добування нектару з квіток: чим він довший тим більше можна зібрати корму з квіток трубчастої будови (губоцвіті). У різних порід бджіл довжина хоботка не однакова і становить 5,7-7,25 мм. Хоботок у матки й трутня порівняно з робочою бджолою в два рази коротший, оскільки він втратив своє функціональне значення.

Грудний відділ – складаються з трьох власне кілець (передньо, середньо, і задньогруди) та одного членика, приєднаного від черевця — проподеума. Внутрішня порожнина його зайнята переважно м'язами, які забезпечують рух тіла. До грудних кілець прикріплено по одній парі ніг, а до середньо- і задньогрудей – відповідно передні і задні крила. На грудному відділі розміщується три пари дихалець (отвори для дихання).

Черевце формують 6-ть кілець (у трутня 7-м), кожне з яких складається з тергіта і стерніта, з’єднаних міжсегментальними мембранами. Кожне кільце має пару дихалець. На чотирьох останніх стернітах виходять воскові залози у вигляді воскових дзеркалець. У черевці містяться важливі внутрішні органи. З’єднане воно із грудним відділом за допомогою стебельця.

Органи руху бджоли це – крила і ноги. Крила мають перетинчасту будову та приводяться в рух розвиненими м’язами, за одну секунду бджола робить крилами 200-250 змахів. Передні та задні крила з’єднуються попарно за допомогою пристосувань (гачків на задні і складки на передні парі).

Ніжки особин бджолиної сім’ї подібні за принципом будови і складаються з таких члеників: тазик, вертлюг, стегно, гомілка й лапка. Лапка складається з п’яти неоднаково розвинених частин, з яких найбільшою є п’ятка. Закінчується вона двома кігтиками і подушечкою між ними.

У робочої бджоли на третій парі ніг гомілка має заглибину, яка з боків оточена міцними волосками, загнутими всередину (кошик для збору пилку). На середній парі ніг є шпори, якими бджола знімає обніжжя з кошиків. Передня пара ніг має пристосування для чищення вусиків (спеціальний відросток і виямка). Для очищення тіла на лапках ніг є щіточки (рядки волосків).

4. Волоски і сенсили

Екзоскелет бджоли вкритий волосками, які всіх частинах тіла мають неоднакову будову і виконують різні функції. Деякі з них короткі, прямі, стриже подібні, мають однакову довжину, інші – розгалужені, загнуті, мають пір’ясту будову. Окрім захисного значення, волоски відіграють велику роль у збирання пилку. У бджіл старшого віку втрачається частина волосків, внаслідок чого вони стають темнішими і блискучими. Деякі волоски еволюціонували до сенсил – органів чуття бджоли.

Плакоїдні сенсили розміщені на 8-ми останніх члениках вусиків і є органами нюху бджоли. Окрім них, тут же розміщені базиконічні сенсили, за допомогою яких бджола сприймає запахи, смак, присутність чи відсутність феромонів (матки), зміни вологості у навколишньому середовищі.

Органами смаку вважають базиконічні та целоконічні сенсили, які розміщуються на ротових придатках, лапках ніжок, кінцевих члениках вусиків.

Целоконічні сенсили також можуть сприймати зміни температури, вологості та концентрації вуглекислого газу.

За тактильні відчуття відповідають трихоїдальні та дзвоноподібні сенсили, які розміщені по всій поверхні екзоскелету, скупчені на вучиках, лапках ніжок, черевці, ротових придатках.

Хордотональні сенсили відповідають за слух, розміщені вони по всьому тілу та крихах бджоли. Окрім цього, на 2-му членику вусиків (педицилярному) розміщений хордотональний орган – Джонстонів орган. Він здатний вловлювати коливання звуків, швидкість польоту, відіграє роль вестибулярного апарату.

Питання для самоопрацювання

1. Будова зовнішніх покривів тіла бджоли.

2. Будова та функції очей бджіл

3. Орієнтування бджіл у просторі

5