Змістовий модуль 2 практичні аспекти протікання ефективної та неефективної комунікації у різних ситуаціях спілкування

Тема 2.1. Проблеми адекватного прийому і передачі інформації

Мета: формування активної соціальної позиції учасників і розвиток у них здатності ефективно взаємодіяти з оточуючими, розвиток умінь підтримувати спілкування, психологічно стимулювати активність партнера; розумітися в людях: здатність швидко і правильно оцінити їхні психологічні особливості, сильні та слабкі сторони; розвиток емпатії, уміння помічати в людях позитивне, розвиток здібностей до пізнання поведінки інших людей.

Література: 1, 2, 5,6, 7, 9, 12, 13, 17, 19, 20, 23, 24, 25

Здатність керувати зовнішніми проявами своїх емоцій

Обґрунтуйте відповідь «так» («+»), якщо ви згодні з твердженням, і «ні» («-»), якщо не згодні. Зверніть увагу: відповідей «не знаю» («?») тут не передбачено.

1. «Мені здається важким наслідувати інших людей».

1. «Я б, мабуть, зміг при нагоді «клеїти дурня», щоб привернути до себе увагу або розважити навколишніх».

2. «З мене міг би вийти непоганий актор».

3. «Іншим людям інколи здається, що я переживаю щось глибше, ніж це є насправді».

4. «У товаристві я рідко опиняюсь у центрі уваги».

5. «У різних ситуаціях спілкування з різними людьми я поводжу­ся по-різному».

6. «Я можу наполягати лише на тому, в чому я щиро переконаний»

7. «Щоб мати успіх у справах і в стосунках з людьми, я намагаюсь бути таким, яким мене сподіваються бачити люди».

8. «Я можу бути дружелюбним з людьми, які мені не подобаються».

9. «Я завжди такий, яким я видаюсь».

Нарахуйте собі по 1 балу за кожну відповідь «-» на тверджен­ня 1, 5 і 7 і за відповідь «+» - на решту. Підрахуйте суму балів. Як­що ви відповіли щиро, вам можна дати таку характеристику:

0-3 бали. У вас низький комунікативний контроль. Ваша поведінка одноманітна, і ви не вважаєте за потрібне її змінювати залежно від ситуації. Ви здатні до щирого «саморозкриття» у спілкуванні і зовсім не можете приховувати своїх почуттів. Де­хто вас вважає «незручним» у спілкуванні саме через безкомпро­місність.

4-6 балів. У вас середній комунікативний контроль, ви щирі, але часто не стримуєтесь в емоційних проявах. Ваша саморегуляція нестабільна, нестійка.

7-10 балів. У вас високий комунікативний контроль, ви легко входите в будь-яку роль, гнучко реагуєте на зміну ситуацій і на­віть у змозі передбачати враження, яке ви справляєте на навколи­шніх. Судити за вашим зовнішнім виглядом про ваш внутрішній стан не можна — ви вельми майстерно приховуєте свої почуття. Однак вам слід проконтролювати, чи не занадто ви захоплюєтеся грою, імпровізацією, чи не починаєте маніпулювати співбесідником, чи не підпорядковуєте живі людські стосунки придуманому вами сценарію?

Завдання на виявлення рівня комунікативного контролю по­казує, наскільки ви вмієте собою володіти, не «вихлюпувати» роз­дратування в обличчя іншій людині, що особливо важливо в сі­мейних стосунках. Однак дуже важливо знати, що збудження, яке виникає через незадовільні взаємини, міжособистісні конфлікти і «заганяється» силою волі всередину, шкідливе для організму. По­стійне стримування себе, придушення реакцій почасти призво­дить до розвитку психосоматичних захворювань, здатних вражати всі життєві системи організму (нервову, серцево-судинну, ендо­кринну тощо). Ось і виходить фатальний «вибір» — або від вашої нестриманості страждають навколишні, або страждаєте ви самі.

Тест на асертивність

Тест призначений для оцінки асертивності - здібності не завда­вати шкоди кому-небудь і поважати права інших людей, одночасно усвідомлюючи власні права, уміти говорити «ні», звертатися з про­ханнями і висувати вимоги, виявляти позитивні і негативні почуття, розпочинати, підтримувати і завершувати розмову.

Інструкція

Дайте відповідь «так» або «ні» на такі твердження:

1. Мене дратують помилки інших людей.

2. Я можу нагадати другові про борг.

3. Деколи я говорю неправду

4. Я спроможний турбуватися сам за себе.

5. Траплялося, що я їздив «зайцем».

6. Суперництво краще за співпрацю.

7. Я часто страждаю через дурниці.

8. Я людина самостійна і достатньо рішуча.

9. Я люблю всіх, кого знаю.

10. Я вірю в себе і в мене вистачить сил, щоб упоратися з поточними проблемами.

11. Нічого не вдієш, людина завжди повинна бути напого­тові, щоб зуміти захистити свої інтереси.

12. Я ніколи не сміюся над непристойними жартами.

13. Я визнаю авторитети і поважаю їх.

14. Я ніколи не дозволяю над собою знущатися. Я заявляю протест.

15. Я підтримую всякий добрий почин.

16. Я ніколи не обманюю.

17. Я практична людина.

18. Мене пригноблює сам факт того, що я можу зазнати не­вдачі.

19. Я згоден із висловом: «Руку допомоги шукай насампе­ред біля власного плеча».

20. Друзі мають на мене великий вплив.

21. Я завжди маю рацію, навіть якщо інші вважають інакше.

22. Я згоден з тим, що важлива не перемога, а участь.

23. Перш ніж що-небудь зробити, добре подумаю, як це сприймуть інші.

24. Я ніколи нікому не заздрю.

Обробка й аналіз результатів

Слід підрахувати кількість позитивних відповідей у таких позиціях:

Сума А- 1, 6, 7, 11, 13, 18, 20, 23.

Сума Б-2, 4, 8, 10, 14, 17, 19, 22.

Сума В-3, 5, 9, 12, 15, 16, 21,24.

Найвищий показник отримано в сумі А: Ви маєте уявлення про асертивність, але не дуже-то користуєтеся нею в житті. Ви часто переживаєте невдоволення собою і тими, хто навколо.

Найвищий показник отримано в сумі Б: Ви на правильному шля­ху і можете дуже добре оволодіти асертивністю. По суті, Ви вже зараз здатні відповідно діяти. Інколи Ваші спроби діяти асертивно перетворюються в агресивність, але це неважливо.

Найвищий показник отримано в сумі В: У Вас непогані шанси оволодіти асертивністю, оскільки у Вас склалася думка про себе і свою поведінку. Ви оцінюєте себе реалістично, а це хороша база для оволодіння пев­ною навичкою, необхідною у контактах з іншими.

Найменший показник отримано в сумі А: Те, що Вам не вдається скористатися багатьма життєвими шансами - не трагедія. Важливо навчитися жити в згоді з собою і знати, що потрібно робити.

Найменший показник отримано в сумі Б: Асертивності можна навчитися. Як кажуть: «Тренування - не все. Навіть цвітна капуста - всього-на-всього добре вимуштрувана білокачанна».

Найменший показник отримано в сумі В: Ось це вже проблема. Ви переоцінюєте себе і поводитесь не зовсім щиро. Йдеться навіть не стільки про самообман, скільки про те, що Ви бачите себе в кращому світлі. Бажано поміркувати над собою.

Тест «Чи вмієте Ви слухати?»

Вміння слухати є критерієм комунікабельності. Дослідження свідчать, що не більше 10 % людей вміють вислухати співбесідни­ка. Вважають, що при встановленні контакту провідна роль нале­жить тому, хто розмовляє. Проте аналіз спілкування свідчить, що слухач — далеко не остання ланка в цьому ланцюгу. Щоб переві­рити, вмієте Ви слухати, чи ні, пропонуємо скористатися тестом.

Зазначте ситуації, що викликають у Вас незадоволення чи прикрість, роздратування під час розмови з будь-якою людиною — чи це Ваш товариш, співробітник, безпосередній керівник, чи лише випадковий співбесідник.

Відповівши на запитання, підбийте підсумок; підрахуйте від­соток ситуацій, які викликають прикрість і роздратування.

1. Співбесідник не дає мені висловитися, в мене є, що сказати, але немає можливості висловитися.

2. Співбесідник постійно перебиває мене під час розмови

3. Співбесідник інколи дивиться на мене під час розмови, і я не впевнений, чи слухає він мене. Розмова з таким партнером часто викликає почуття марної трати часу.

5. Співбесідник постійно метушиться: олівець і папір займають його більше, ніж мої слова.

6. Співбесідник ніколи не посміхається. У мене виникає почуття тривоги.

7. Співбесідник завжди відволікає мене запитаннями і комен­тарями. Що б я не висловив, співбесідник завжди охолоджує мій запал.

8. Співбесідник постійно намагається спростувати мене.

9. Співбесідник вкладає у мої слова інший зміст.

10. На мої запитання співбесідник виставляє контрзапитання.

11. Інколи співбесідник перепитує мене, роблячи вигляд, що не розчув.

12. Співбесідник, не дослухавши до кінця, перебиває мене лише для того, щоб погодитися.

13. Співбесідник зосереджено займається стороннім: грає цигар­кою, протирає скельця окулярів тощо, і я твердо впевнений, що він при цьому неуважний.

14. Співбесідник сам доходить висновку замість мене.

15. Співбесідник завжди намагається вставити слово в мою роз­повідь.

16. Співбесідник дивиться на мене уважно, не моргаючи.

17. Співбесідник дивиться на мене, ніби оцінюючи. Це турбує мене.

18. Коли я пропоную що-небудь нове, співбесідник говорить, що він думає так само.

19. Співбесідник переграє, показуючи, що цікавиться розмовою, занадто часто киває головою, охає і піддакує.

20. Коли я говорю про серйозне, співбесідник вставляє смішні історії, жарти, анекдоти.

21. Співбесідник часто дивиться на годинник під час розмови.

22. Коли я входжу до кабінету, він кидає усі справи і всю увагу звертає на мене.

23. Співбесідник веде себе так, ніби я заважаю йому робити що-небудь важливе.

24. Співбесідник вимагає, щоб усі погоджувалися з ним. Будь-яке його висловлювання завершується запитанням: «Ви так само думаєте?» чи «Ви не згодні?».

Підіб'ємо підсумки.

Отже, відсоток ситуацій, які викликають у Вас прикрість і роздратування, складають:

70-100 %. Ви поганий співбесідник. Вам необхідно працювати над собою і вчитися слухати;

40—70 %. Вам притаманні деякі недоліки. Ви критично стави­тесь до висловлювань, Вам ще бракує деяких позитивних якостей співбесідника: уникайте поспішних висновків, не загострюйте увагу на манері говорити, шукайте прихований зміст сказаного, не мо­нополізуйте розмову;

10-40 %. Ви хороший співбесідник, проте інколи відмовляєте партнеру в повній увазі. Повторюйте ввічливо його висловлювання. Обґрунтуйте час розкрити свою думку повністю, пристосовуйте свій темп мислення до його мови і можете бути впевнений, що спілкуватися з Вами буде ще приємніше;

0-10 %. Ви чудовий співбесідник. Ви вмієте слухати. Ваша мане­ра спілкування може стати прикладом для людей, які Вас оточують.

Діагностична вправа «Правильне розуміння чужої проблеми (за Девідом В. Джонсоном)

Словесні оформлення відгуку на почуте від співбесідника можуть відрізнятися за такими чинниками (Таблиця 1):

Таблиця 1

Характеристика чинників словесного оформлення відгуку на почуте

Сутність	Характеристика	Оформлення відгуку
Зміст	стосується тих слів, які вживаються в реагуванні	Більш результативно, якщо одержувач перефразує повідомлення відправника своїми словами і на влас­ний розсуд
Глибина	стосується тієї міри, в якій слухач приводить у відповідність і відтворює у своїй реакції-відгукові глибину почут­тів, пафос слів того, хто звертається до нього по допомогу	Найбільш ефективними є ті відповіді, які співзвучні з глибиною почуттів відправника, або ж ті, що викликають у нього ще глибші почуття
Смисл	одержувач може ненароком додавати щось своє до смислу сказаного: а) завершення слухачем речення або думки замість відправника; б) відгук на ті думки та ідеї, які відправник висловлював виключно заради ілюстративних цілей; в) інтерпретація значення висловлювань.	Може неповністю відтворюватися смисл сказаного, якщо реагувати тільки на останню частину сказаного мовцем
Мова	Стосується відбору найбільш точних слів	Мова реагування слухача повинна відрізнятися про­стотою.

Хід виконання вправи. Кожен має давати відповіді на проблеми, описані в питальнику, використовуючи словесне оформлення реакцій розуміння.

Спершу уважно прочитайте текст, де описані чотири різні категорії словесних формулювань реакцій розуміння. Потім прочитайте кожен з дев'яти наведених нижче монологів й ідентифікуйте категорію кожної реакції на нього (І - ідентичний зміст, П - перефразований зміст, Н - неповний смисл, Д — додатковий смисл).

Питальник про правильне розуміння чужої проблеми

У цій вправі наводиться дев'ять послідовних монологів молодої людини, яка шукає у свого друга допомоги, тому що в її житті не все гаразд. Після кожного монологу даються чотири можливих реакції на нього. При розгляді кожного варіанту реакції читайте його як гіпотетичну пробу, піддаючи сумніву вислів монологу. «Чи правильно я тебе розу­мію, що ти маєш на увазі саме це?». Оберіть варіант прийнятний для Вашої реакції на монолог.

1. Я усім розчарований. Усе в мене йде не так. Мені здається, що б я не робив, усе приречене на невдачу. Мені навіть не варто пробувати щось починати.

а) Ти почуваєшся розчарованим і готовим усе кинути через невдачі.

б) Усе твоє життя - суцільний розгардіяш, і в голову тобі приходять думки про самогубство.

в) Ти почуваєш себе розчарованим тому, що тобі нічого не вдається, чи не так?

г) Ти почуваєшся трішки нещасним саме на цей момент.

2. Наприклад, учора на роботі я все переплутав, і начальник примусив мене працювати, поки я не дав усьому лад. Він був лютий. Я почувався жахливо.

а) Твій начальник був не в настрої.

б) Ти все переплутав, тебе примусили працювати допізна, і ти почувався жахливо.

в) Тебе гнітить те, що твій начальник був розгніваний на тебе і помітив, що ти неправильно робиш свою роботу.

г) Ти збираєшся звільнятися через те, що не можеш добре виконувати свою роботу.

3. Через те, що я був змушений залишитися на роботі довше, я спізнився на дуже важливу подію. У нас був екзамен, і я знав, що провалю його. У мене не було часу навіть на те, щоб завершити контрольну, а цей екзамен я повинен був скласти, щоб закінчити університет.

а) Ти провалив екзамен в університеті через те, що на роботі в тебе не все гаразд.

б) Ти думаєш, що погано написав контрольну роботу.

в) Затримавшись на роботі, ти запізнився на важливий екзамен

г) Тебе справді хвилює те, чи закінчиш ти університет після невдачі на важливому екзамені.

4. Потім я пішов до своєї подруги, але її не було вдома. Вона пішла на побачення з іншим. Це мені було, як обухом по голові. Я не міг стриматись і заплакав. Нічим не міг зарадити своїй біді.

а) Тебе дуже засмутило те, що коли тобі була потрібна людина, яка б у той момент підтримала тебе й поспівчувала, твоя подруга пішла на побачення з іншим.

б) Ти справді кинув усе, хіба не так?

в) Ти розчарований.

г) Твоя дівчина пішла на побачення з іншим, і через це ти плакав?

5. Я не знаю, що робити, чи з моста у воду кинутися, чи лягти під потяг (Пауза.) А що ти думаєш з цього приводу?

а) Ти хочеш, щоб я тобі порадив, що краще: з моста чи під поїзд?

б) Здається, тут немає виходу.

в) Ти вирішив відомстити світові, вчинивши самогубство, чи не так?

г) Ти хочеш моєї поради?

6. Ти знаєш, я вважав, що справді подобався Кароліні. Я б ніколи і не подумав, що вона така підла. Так, жінки - негідниці, але я думав, що Кароліна - виняток.

а) Ти не дуже довіряв жінкам, але вважав, що Кароліна виняток, тепер ти занепав духом.

б) Ти думав, що Кароліна чимось відрізняється від інших жінок.

в) Тепер ти переконався, що всі жінки - негідниці.

г) Ти думав, що подобаєшся Кароліні, поки вона не почала ходити з іншим.

7. Мені справді подобається моя робота. Довкола завжди багато людей, та й начальник у мене нормальний. (Пауза.) Я думаю, що я паршива вівця. Працювати з таким некомпетентним, як я, неможливо. Я ду­маю, мене виженуть з роботи.

а) Ти вважаєш, що не можеш добре виконувати жодної роботи

б) Ти почуваєшся пригніченим, тому що не вважаєш себе дуже добрим працівником, хоча й любиш свою роботу, і ти боїшся, що твої колеги по роботі не люблять тебе, хоча тобі вони подобаються.

в) Тобі подобається твоя робота і люди, з якими ти працюєш, але ти вважаєш себе некомпетентним і думаєш, що тебе виженуть.

г) Ти збираєшся кинути роботу.

8. Мої батьки будуть просто щасливі, коли дізнаються, що я провалився на іспиті. Вони завжди казали, що я надто багато хочу. (Пауза.) Мені здається, що саме через це я не дуже впевнений у собі.

а) Твої невдачі в університеті підтвердили найгірші очікування.

б) Твої батьки будуть щасливі, що ти провалився на іспитах, тому що не впевнені в тобі, а через те ти й сам у собі невпевнений.

в) Думаєш, що тебе виключать з університету?

г) Твої батьки справді не люблять тебе, хіба не так?

9. Мені здається, я виберуся з цієї кризи. Були ж раніше неприємності, але мені вдавалося з них вибратися. Якщо я зможу не падати духом, то все в мене налагодиться.

а) Ти виберешся з цієї кризи, і все буде гаразд.

б) Ти хочеш вибратися з цієї кризи.

в) Ти впевнений у своєму майбутньому.

г) Якщо ти житимеш надією, то все налагодиться, як це бувало й раніше.

Пункти питальника зосереджуються на двох із цих аспектів: змістові (або ідентичному, або перефразованому) і смислові (або неповному, або додатковому).

Ідентичний зміст (І) - це реакція, в якій намагання зрозуміти зводиться здебільшого до простого повторення тих самих слів, які вживав відправник.

Перефразований зміст (П) - це реакція, в якій намагання зрозу­міти робиться через перефразування іншими словами суті висловлю­вання відправника, не змінюючи ні його смислу, ні емоційного тону.

Неповний або частковий смисл (Н) - це реакція, в якій спроба розуміти є обмеженою, тому що до уваги береться тільки частина сказаного відправником або ж через те, що його емоційний тон відтворений недостатньо чи розмитий.

Додатковий смисл (Д) - це реакція, в якій спроба зрозуміти фа­ктично виходить за рамки того смислу, який вкладав у свої слова мовець, і до почутого слухачем додається смисл, що не виражався у висловлюванні мовця.

Дайте відповіді на запитання

1. Який тип словесної реакції-фрази був найбільш вживаним?

2. Якими були б ваші почуття, якщо, обговорюючи ваші проблеми, співрозмовник вдався б до кожної з перерахованих вище реакцій на них?

3. Як найкраще вдосконалювати свої вміння перефразовувати почуте, щоб забезпечити оптимальний підбір слів для моєї реакції?

Запитання та завдання для самостійної роботи

1. Назвіть ознаки і причини неуспішної мовної комунікації

2. Яким чином відповідь з розумінням, інтерпретація почутого полегшують спілкування? Наведіть психологічні особливості проведення бесіди оператора туристичної фірми та клієнта на різних етапах формування та продажу туристичного продукту.

3. Наведіть приклади комунікативного саботажу, що можливий в професійній сфері діяльності.

4. Описати приклади особистого зіткнення зі стереотипами в організації та проаналізувати, як це позначилось на спілкуванні з людьми і появі комунікативних бар’єрів. Як впливають на спілкування оцінювальні та осудливі реакції?

Індивідуальне завдання

1. Підготуйте та здійсніть презентацію туристичної організації.

2. Підготуйте текст презентації себе під час прийому на роботу.

Ознаки і причини неуспішної мовної комунікації

Неуспішна мовна комунікація — інформаційний обмін, що уне­можливлює досягнення запланованого комунікативного ефекту.

Ознаки неуспішної комунікації:

• комунікативний збій (недостатнє розуміння партнера по комунікації);

• комунікативний провал (неадекватна комунікація, повне нерозуміння комунікантами один одного).

На позначення різного типу непорозумінь під час мовної комунікації (спілкування) найчастіше викори­стовують термін «комунікативна невдача».

Комунікативна невдача — негативний результат комунікації (спілкування), недосягнення адресантом комунікативної мети та прагматичних спрямувань, а також відсутність взаєморозуміння та згоди між комунікантами.

Етапи спілкування, на яких можливі комунікативні невдачі:

1. адресат не отримав повідомлення;

2. адресат не сприйняв отриманого повідомлення;

3) адресат не зрозумів отриманого повідомлення

4) адресат не розділяє поглядів адресанта щодо реа­лізації певної ситуації.

Причини комунікативних невдач: кому­нікативний шум або комунікативні бар'єри.

Наприклад, телефонне повідомлення не доходить до адресата через переривання телефонного зв'язку (фізичний бар'єр); адекватне декодування отриманого повідомлен­ня не відбувається через незнання адресатом мовного коду, що використовує адресант (лінгвістичний бар'єр); комуніканти не досягають згоди через вікову різницю (соціальний бар'єр).

Однією з причин нездійснення комунікативного наміру адресанта може бути навмисне нерозуміння адресатом його висловлювання — т. зв. комунікативний саботаж.

Комунікативний саботаж — прийом мовленнєвого впливу, що виражає прихо­ваний опір і спрямований на ігнорування змістової частини висло­влювання з метою ухилення від спілкування, перекручення або приховування інформації.

Причини комунікативного саботажу:

1) психофізіологічні особливості комунікантів:

• захисна реакція (нерідко у формі агресії), викликана вторгненням у приватну сферу;

• налаштування на некооперативне спілкування, пов'язане з негативним психоемоційним станом;

2) чинники, що стосуються оформлення мовленнєвого висловлення:

• порушення комунікативних норм і правил пове­дінки в конкретній ситуації спілкування;

• порушення комунікативних норм і правил поведінки, пов'язані із соціальним або комунікативним ста­тусом співрозмовника.

До основних стратегій і тактик комунікативного саботажу належать (В. Андреєва):

1. стратегія ухилення, що реалізується тактиками ухилення від відповіді, ухилення від теми, зміни теми, контролю за темою, переадресації;

2. стратегія ігнорування, що оперує тактиками ігно­рування і мовчання;

3) стратегія відкритого негативного реагування, в арсеналі якої є тактики відмови, незгоди, обурення, образи, заперечення.

Комунікативний саботаж є поворотним моментом у розвитку діалогу з погляду кооперації чи некооперації спілкування (Таблиця 2).

Таблиця 2

Характеристика розвитку діалогу за умов комунікативного саботажу

Варіанти розвитку діалогу	Приклади
З погляду кооперації та некооперації: 1. Провокування конфлікту	Чому Ви запізнились? Вас це не обходить
2. Нейтралізація конфлікту	Чому Ви не можете зробити це вчасно? - Ви будете брати участь у рекламному турі?
З метою подальшого розвитку діалогу: 1. Припинення комунікації	Що нового на особистому фронті? Я зателефоную тобі пізніше
2. Повторний саботаж	З ким ти зустрічаєшся? Неважливо. Скажи! З ким? Не скажу.
3. Зміна теми	На пенсію не збираєшся? - Побачимо ! Яка погода в Києві? Така спека! А у вас?

Проблеми, пов’язані з процесом сприйняття мовлення

Сприйняття чужого мовлення — різновид мовленнєвої діяльнос­ті людини, яка полягає в установленні смислу почутих (прочитаних) повідомлень, текстів, усвідомленні авторських текстових (дискур­сивних) стратегій, інтенцій тощо.

Розуміння — це інтерпретація, що відбува­ється у межах декількох модулів (Таблиця 3).

Таблиця 3

Характеристика етапів розуміння

Етап розуміння	Характеристика
Використання мовного знання	Адресат, сприй­маючи повідомлення, спирається на своє знання мовно­го коду, його організації тощо. Ці знання можуть суттє­во відрізнятися в різних носіїв мови.
Побудова і перевірка істинності інтерпретацій	Сприймаючи мовлення ад­ресанта, співбесідник не чекає, поки він завершить повідомлення, щоб почати його аналізувати: розуміння відбувається паралельно лінійному сприйняттю мов­лення
«Засвоєння» сказаного	На основі почутого вибу­довується модельний світ адресата. Він може збігатися або не збігатися зі «світом» (інтенціями) адресанта.
Реконструкція намірів адресанта	Здійснюється за двома напрямами: встановлення того, що мається на увазі; розпізнання стратегічного задуму адресанта (ав­тора твору).
Встановлення міри розходження між внутрішнім і модельним світами	Вдумливий інтерпретатор завжди передбачає можливість такого розходження (йдеться про терпимість до неточностей у висловлюваннях адресанта).
Встановлення зв'язків усередині модельного і внутрішнього світів	Конструюється «поле напруги» у модельному і внутрішньому світах. Зіставлення істинного стану речей з тим, що адресат «добув» з тексту адресанта, що він увів у фокус.
Зіставлення з лінією поведінки	Орієнтація на непрямі мовленнєві акти, рівень їх розуміння; орієнта­ція інтерпретатора в питаннях, що обговорюються, здатність запам'ятовувати смисл реплік, уміння й мож­ливість ставити запитання тощо.
Вибір «ключа» розуміння	Таким ключем може бути згода з мовцем (автором), симпатія до нього тощо.

Методи сприйняття, вивчення та оцінювання співбесідника

Ідентифікація – це спосіб розуміння іншої людини через усвідом­люване або неусвідомлюване уподібнення тому самому суб'єкту, який пізнає (студент добре розуміє хвилювання та поведінку іншого студен­та перед екзаменом, закоханий – страждання того, кого спіткала невдача у взаємності).

Рефлексія поглиблює сприймання іншої людини, оскільки дає уяв­лення про ставлення до себе як до суб'єкта сприймання.

Пояснення вчинків іншої людини через приписування їй імовірних почуттів, намірів, думок і мотивів поведінки має назву причинова інтерпретація (згідно з А. В. Петровським).

Каузальна атрибуція – інтерпретація необхідної суб’єкту інформації шляхом приписування партнеру по взаємодії можливих почуттів, причин і мотивів поведінки

Стереотипізація – це класифікація форм поведінки та інтерпретація їх причин через співвіднесення із зразками, що відповідають соціальним стереотипам.

Стереотип - це сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються як штампом (доброта, репрезентована в судженні: "Свою сорочку віддасть іншому, не пошкодує"; скупість: "У нього посеред зими снігу не випросиш").