Принципи мовленнєвого впливу

Назва принципу	характеристика	Як реалізується
доступності	зваженість змісту мовлення, врахування культурно-освітньо­го рівня адресата, його життєвого та професійного досві­ду	актуалізації змісту, що полягає у повідомленні маловідомої інформа­ції (новизна та оригінальність), а також поєднанні різно­манітних відомостей та їхньої достовірності.
асоціативності	стиму­лювання спільних переживань і роздумів в адресата шляхом звернення до його емоційної та раціональної пам'яті	вдаються до аналогій, посилань на прецеденти, образності висловлювань. Деякі прийоми передбачають використання поезії, музики, живопису, відеофільмів тощо.
сенсорності	використанням кольору, світла, звуку, малюнків, моде­лей під час комунікації.	Чим більше задіяні людські почуття, тим ефективніше проникає інформація у психіку людей і тим активніше відбувається процес її засвоєння.
експресивності	емоційно напружене мовлення, його емоційний під­текст, міміка, жести, постава мовця.	Пристрасність, непідробна радість або сум, співчуття є конкретними формами експресивності.
інтенсивності	характеризує темп подавання інформації, ступінь рухливості мовця під час спілкування.	Необхідно враховувати темперамент людей, їх підготовленість до прийняття конкретного типу інформації, особисту зацікавленість у ній.

Зазначені принципи набувають виразності за вмілого використання риторичного інструментарію, елементами якого є комунікативні ефекти:

• візуального іміджу;

• пер­ших фраз;

• аргументації;

• квантового викиду інформації (підтримання уваги адресата);

• заздалегідь продумане розміщення по всьому мовленню нових думок;

• інтонації та паузи;

• художньої виразності;

• релаксації (зняття емоційної напру­женості і допомога адресатові адекватно сприйняти пові­домлення адресанта).

Отже, мовна комунікація (спілкування) передбачає різні типи і способи впливу на свідомість і поведінку адресата. Щоб мовленнєвий вплив був ефективним, необхідно знати його механізми, володіти певними при­йомами, уміти добирати мовні й немовні засоби для його реалізації

Тема 1.5. Професійне мовлення: ознаки ефективності

Мета: оволодіння способами вираження своїх емоцій (як позитивних, так і негативних); навчання конструктивним способам виходу з конфліктних ситуацій, вираження своїх почуттів і переживань без конфліктів і насилля; формування й розвиток здібностей прогнозувати поведінку іншого, передбачати свій вплив на нього; формування активної соціальної позиції учасників і розвиток у них здатності ефективно взаємодіяти з оточуючими.

Література: 1, 2,4 5,6, 9, 11, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 25

Методика «Карта контролю стану мовлення» (за К. Мілютиною)

Методика побудована на самооцінці. Вона дає змогу оцінити індивідуальну схильність до мовної тривожності та контролювати і кори­гувати власну мовну поведінку.

Перед Вами список із 24 речень, що описують якісь емоційні стани людини в різних ситуаціях. Якщо Ви згідні з судженням, то біля цього речення поставте знак «+». Якщо висловлене судження Вас не стосу­ється, поставте знак «-».

Опитувальник

1. Моя мова справляє гарне враження.

2. Мені легко розмовляти майже з усіма.

3. Мені просто дивитися на слухачів, коли я з ними розмовляю.

4. Мені важко розмовляти з моїм начальником або викладачем.

5. Навіть думка про необхідність говорити в громадському місці мене лякає.

6. Деякі слова мені вимовляти важче, ніж інші.

7. Коли я говорю, то не думаю, як це в мене виходить.

8. Я легко можу підтримати розмову.

9. Моя мова інколи бентежить моїх співрозмовників.

10. Не люблю знайомити одну людину з іншою.

11. При обговоренні якогось питання в групі я часто запитую.

12. Мені легко контролювати свій голос, коли я говорю.

13. Мені неважко говорити перед групою.

14. Моя мова не дає змоги робити те, що мені подобається.

15. Коли я говорю, мене досить приємно слухати.

16. Іноді мені не подобається, як я говорю.

17. Коли я говорю, я завжди відчуваю себе цілком упевнено.

18. Я охоче спілкуюся тільки з деякими людьми.

19. Я говорю краще, ніж пишу.

20. Я часто нервую, коли говорю.

21. Мені важко розмовляти з новими людьми.

22. Я цілком упевнений у своїй мові.

23. Я хотів би, щоб моя мова була такою самою, як і в інших.

24. Я часто не можу відповісти, навіть коли знаю потрібну відпо­відь, оскільки боюсь заговорити.

Обробка й аналіз результатів

Порівняти індивідуальні відповіді з ключем і підрахувати кількість збігів, за кожен з яких Ви отримуєте 1 бал.

Ключ: 1) - , 2) -, 3) - , 4) +, 5) + , 6) + , 7) - , 8) - , 9) + , 10) + , 11) - , 12)-, 13)-, 14)+, 15)-, 16)+, 17)-, 18) + , 19)-,20)+ ,21)+ ,22)-, 23) + , 24) + .

Показники понад 4-5 балів розцінюють як прогностичні, що свід­чать про підвищену або високу мовну тривожність. Наприклад, ті, хто заїкається, показують результат 15-16 балів. Нульові показники чи надзвичайно низькі (1-2 бали) інтерпретують як результати зави­щеної самооцінки. Слід зазначити, що мовна тривожність значуще корелює із ситуаційною, а іноді навіть із загальною тривожністю, тому контроль і корекцію її слід проводити за допомогою різних ви­дів тренінгу, зокрема й аутотренінгу, а також ретельної підготовки і постійної практики спілкування. У деяких випадках можна пореко­мендувати зміну виду діяльності, пов'язаної з інтенсивною мовною взаємодією.

Запитання та завдання для самостійної роботи

1. За яких умов повідомлення сприяє ефективному спілкуванню?

2. Яку з моделей спілкування можна віднести до високого рівня культури спілкування і чому?

3. Охарактеризуйте основні типи мовленнєвого впливу на адресата. Якими засобами вони реалізуються в мовленні?

4. Які вимоги ставляться до культури професійного мовлення? Чи залежить імідж фахівця від культури його мовлення? Проілюструйте прикладами.

Професійна мовнокомунікативна компетенція

Комунікативна компетенція — сукупність знань про спілкування в різноманітних умо­вах і з різними комунікантами, а також уміння їх ефективного за­стосування у конкретному спілкуванні в ролі адресанта і адресата.

Комунікативна компетенція залежить від:

• комунікативних інтенцій (утримування в пам'я­ті сказаного й постійна кореляція плину спілкування з метою мовця, його проміжними та кінцевими результа­тами);

• дотримання комунікативних стратегій, що дають змогу досягти необхідного результату комунікації;

• знання особистості співбесідника; зворотного зв'язку в комунікації, що передбачає врахування психо­логічних особливостей (темпераменту, переваг, уподо­бань тощо) адресата, його соціальних ролей; уміння до­лати психологічні «фільтри», розбивати психологічні «щити»; уміння володіти навичками декодування «мови тіла» співбесідника тощо;

• постійної орієнтації в умовах та ситуації спілку­вання;

• орієнтації і підтримання самого процесу спілку­вання, тобто контролю за цим процесом;

• контролю власної мовленнєвої поведінки, емоцій тощо;

• навичок та умінь завершення комунікації, ви­ходу з неї.

Важливим складником комунікативної компетенції є мовна компетенція.

Мовна компетенція — знання учасниками комунікації норм і правил сучасної літератур­ної мови і вміле використання їх у продукуванні висловлювань.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному і писемному мовленні (Таблиця 1)

Таблиця 1

Типи норм літературної мови

Норми літературної мови	Тлумачення норми	Приклади
Орфоепічні	вимова звуків і звукосполучень, наголошення слів	Позаочі, добродій, [к’іхт’і]
Орфографічні	написання слів	Пів’яблука, бриньчати, деренчати
Лексичні	слововживання	Будь-яке ( а не любе) питання; наступна (а не слідуюча) зупинка
Стилістичні	відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування	Серед проблем, якими займається колектив, чільне місце посідає … (а не займає)
Граматичні	творення слів, уживання форм слів, побудова слів і речень	По містах і селах ( а не містам і селам), згідно з наказом (а не згідно наказу)
Пунктуаційні	вживання розділових знаків	Це, може, й так, а_ може, й ні.

Комунікативні ознаки культури мовлення

Культура мовлення – організація мовних засобів, що в будь-якій ситуації спілкування за дотримання сучасних мовних норм та етики спілкування забезпечують досягнення комунікативних завдань.

Ознаки культури мовлення:

• мовний аспект – знання й дотримання норм літературної мови, вимог до мовлення (таблиця 2);

• комунікативний аспект – вибір і вживання мовних засобів відповідно до комунікативних цілей і намірів;

• етичний аспект – знання й дотримання правил мовленнєвого етикету

Таблиця 2