4. Морфологічний опис деяких видів трилобітів примежових відкладах силуру і девону Волино-Поділля.

Трилобіти родин Proetidae, Acaste і Warburgella, представники якого поширені по всьому розрізу верхнього силуру Поділля, мають важливе значення для стратиграфії.

Загін Polymera Jaekel, 1909

Родина Proetidae Salter, 1864

Рід Proetus Steininger, 1831

Proetus (Proetus) volkovcyanus Balashova, nov

Табл. 1, фіг. 1

Опис. Кранідій слабо випуклий. Передня крайова кайма ширша потиличного кільця, струмениста. Глабель слабо і рівномірно випукла, майже циліндрична, напереді притуплена, відділена виразною борозною від крайової кайми. Глабельні борозни не виражені. Потилична борозна широка, трішки випукла. На кінцях спостерігаються потиличні лопати. Спинні борозни виразні. Очні кришки широкі, дотикаються до спинних борозен, починаються трохи спереду середини довжини глабелі і не досягає потиличної борозни. Поверхня кранідія покрита дуже маленькими горбками, що не дотикаються один до одного. Пігідій напівкруглий слабко випуклий. Рахіс досить високий, конічний, майже плоский, слабко обмежений розпливчастою борозною, лімба. Кільця трішки випуклі, розділені широкими спереду, звужуючими назад борознами. Їх 9. Спинні борозни виразні. Плеври полого дугоподібно зігнуті. Бокових ребер 7 пар. Є місце для 8-ї пари. Вони плоскі, широкі, на зовнішній частині сильно відхиляються назад й трохи спостерігаються на лімбі. Міжплевральні борозни ширші плевральних. На усій поверхні, за виключенням борозен, спостерігаються маленькі горбики, а на лімбі на ребрах – по одному струмені

Розповсюдження. Поділля, скальський горизонт

Родина Calmonidae Dello, 1935

Підродина Acastinae Dello, 1935

Рід Acaste Goldfuss, 1843

Acaste dayiana R. et E. Richter, 1954

Табл.1.фіг. 2.

Опис. Пігідій сильно випуклий, з вузьким, плоским лімбом, що продовжує схил плевр. На ядрах він обмежений невеликим перегином, слабко випуклий. Рахіс випуклий, з округленим поперечним перерізом, конічний, трішки не досягає лімбу. Не менше 7-8 виразних кілець, розділених різкими борознами. Кінець його не розчленований, на ньому вміщуються 1-2 ребра. Шість пар випуклих ребер, трішки витягнутих вперед. Передні п’ять ребер продовжують кільця. Плевральні борозни дуже вузькі, найкраще виражені біля спинних борозен і на внутрішній частині плевр, спостерігаються до зовнішнього кінця ребер, які не досягають кінця пігідія.

Розташування. Поділля, скальський горизонт

Рід Warburgella Reed, 1931

Підрід Warburgella (Warburgella) Reed, 1931

Warburgella (Warburgella) volkovcyana Balashova sp. nov

Табл.1. фіг. 3.

Опис. Головний щит напівкруглий, плоский. Передня крайова кайма горизонтальна, плоска, трішки ширша розташованої на заді її плоскодонної борозни без валика. Ззаду ця борозна обмежена ниткоподібним тропідієм, що проходить одразу спереду передглабельної борозни і до лицевих швів, що згладжуються. Глабель досить сильно розширяється назад, дуже слабко випукла. Наявні дві пари глабельних борозен. Передні простежуються менш ніж на ¹/₃ ширини глабелі. Задні борозни глибокі, сильніше передніх відхилені назад, спереду досягають спинних борозен, ззаду – потиличної борозни. Базальні лопати помірно трикутні, випуклі. Лопатки передніх і задніх пар на ядрах виразно обмежені, випуклі. Потиличне кільце майже плоске з виразною серединною туберкулою. Потиличні лопатки слабо випуклі. Очі спостерігаються від передніх борозен до заднього кінця базальної лопатки. Передні гілки лицевого шва сильно розходяться в сторони, але на передній крайовій каймі відхиляється всередину. Спинні борозни виразні на всьому простяганні і зливаються з передглабельною борозною. Вільні щоки слабо і рівномірно випуклі, без тропідія. Ширина бокової і задньої крайової борозни однакова, але задня глибше; вони зливаються і продовжуються вздовж щокового шипа. Бокова крайова кайма плоска, задня – слабо випукла. По усій поверхні щита спостерігаються неправильної форми, різних розмірів тісно сидячі горбики, котрі на глабелі розташовані у ряди, вигнуті уперед. Вздовж внутрішнього краю щита і шипів тягнуться 1-2 подовжні цівки.

Пігідій напівкруглий, плоский. Рахіс конічний, трішки випуклий, не досягає неглибокої, широкої борозни, що обмежує слабо випуклий або плоский лімб. Кілець до 11. Вони плоскі. На поверхні пігідія горбки капле видні, різного розміру, тісні. На середній частині кілець вони розташовані у ряди, дугоподібно витягнуті вперед. Ряд горбочків, що ідуть вздовж заднього краю кільця, особливо виразний, що робить межу між кільцями різкою. На схилах рахісу горбочки розташовані хаотично. Зазвичай на передньому краю пігідія спостерігається ряд горбочків вздовж заднього краю передньої гілки бокових ребер. На іншій поверхні ребер і лімбі вони розташовані хаотично. Ширина дублери головного щита і пігідія рівна ширині лімба, поверхня її покрита цівками.

Розповсюдження. Верхня частина скальського горизонту. Поділля.

Трилобіти родин Acastella, Homalonotus і Warburgella, представники якого поширені по всьому розрізу нижнього девону Поділля, мають важливе значення для стратиграфії.

Рід Warburgella Reed, 1931

Підрід Warburgella (Warburgella) Reed, 1931

Warburgella (Podolites) rugulosa (Alth, 1874)

Табл.2. фіг.1.

Опис. Головний щит напівкруглий, трохи випуклий. Передня крайова кайма трішки при піднята, дуже слабко випукла (майже горизонтальна), трохи ширша передглабельного поля. На ній є дві борозни. Передня дуже слабо виражена, згладжується, не доходячи до лицевих швів. Задня різка, що розширяється до лицевих швів, що обмежує спереду виразний валик (тропідій), що лежить спереду глибокої, вузької передглабельної борозни. Цей валик спостерігається до задньої крайової борозни.

Глабель трохи розширяється назад, слабо випукла, найбільше на рівні очей. Передній схил її дуже пологий, задній – крутіший. Базальні лопатки трикутно яйцевидні, видовжені, випуклі.

Довжина кранідія великих розмірів 6 мм, ширина кранідія на задньому краю передньої кайми 4 мм. Довжина глабелі 3,8 мм, ширина глабелі спереду очей 2,6 мм, ширина глабелі ззаду 3 мм. Гіпостома з ввігнутим заднім краєм. Середнє тіло її спереду випукле, розширяється і понижується назад. Задня лопатка дугоподібна зігнута назад, обмежена спереду розпливчатою, ззаду – виразною борозною. Макули не помітні.

Тулуб із 8 сегментів. Рахіс випуклий, вже плевр. Діагональні борозни виразні. Пігідій напівкруглий. Рахіс випуклий, циліндричний, високий, досягає крайової борозни.

Розповсюдження. Поділля, борщівський горизонт; Польща, бостовські шари; ФРН, нижній жедин.

Родина Homalonotidae Chapman, 1890

Рід Homalonotus Koenig, 1825

Homalonotus (Digonus) roemeri (Koninck, 1867)

Табл.2.фіг.2.

Опис. Головний щит трикутний. Передній край його на середині загострений. Глабель звужується вперед, слабо випукла, обмежена розпливчастими спинними борознами. Передглабельне слабо ввігнуте. Потиличне кільце вузьке, слабо випукле. Крайові борозни виразніші потиличних. Задня крайова кайма слабо випукла, розширяється до щокових шипів. Очі великі, відділені від вільних щік невиразною борозною. Передні гілки лицевого шва зближуються, на передглабельному полі круто повертаються і зливаються разом. Задні гілки перетинають бічний край поблизу щокового кута. Тулуб сильно випуклий. Рахіс майже у два рази ширший плевр. Кільця випуклі з горбистою поверхнею. Плеври із закрученими кінцями. Задня частина плевр горбиста. Пігідій трикутний, випуклий. Бічні краї його плавно переходять в короткий, тонкий шип. Задній схил рахісу порівняно крутий. Кілець 11, ребер 10 пар, вони слабо випуклі, розмежовані вузькими борознами. На поверхні свого спинного панцера спостерігаються пори, що ведуть у канали чуттєвих щетинок.

Розташування. Поділля, борщівський горизонт, верхня частина; Зх. Європа, нижній жедин.