Ринкова ціна облігації

Ринкова ціна облігації при розміщенні її на фондовому ринку може бути дорівнює номіналу, нижче або вище його. Після розміщення облігацій їх ринкова ціна визначається кон'юнктурою фондового ринку в цілому, кон'юнктурою ринку даного виду облігацій і ставленням ринку цінних паперів даного емітента, ситуації на фінансовому ринку та двома головними елементами облігаційної позики:

1) періоду, що залишився до погашення облігації та отримання її номінальної вартості. При цьому чим ближче термін погашення облігації, тим більше її ринкова вартість відповідає її номінальній вартості;

2) права на регулярний купонний дохід. Чим більше доход, який отримують власники облігації, тим вище її ринкова вартість.

З моменту їх емісії і до періоду, що передує погашення облігації, вони продаються і купуються за усталеними па ринку цінами. Погашення облігації здійснюється за її номінальною вартістю. Ринкова ціна облігації визначається її характеристиками. Сюди входять: номінальна вартість (номінал), курс, пункт (сота частина відсотка), купон (купонний відсоток), дата погашення, дисконт, ставка дисконтування.

Номінальна ціна (вартість, номінал) - сума, що береться при розміщенні облігаційної позики і підлягає поверненню при погашенні позики після закінчення його строку.

Курс облігації - процентне співвідношення ринкової ціни облігації та її номіналу

Зміна (приріст чи зменшення) вартості облігації за певний період розраховується як різниця між номінальною вартістю та ціною купівлі (продажу) облігації. Дисконт (премія або знижка) - різниця (додатна чи від'ємна) між ринковою ціною і номіналів вартістю облігації.

Купон (купонний відсоток) - це фіксований або плаваючий відсоток, на підставі якого власникові облігації виплачується грошовий дохід (платіж), пропорційний купонним відсотком і терміну володіння облігаціями. Купонний дохід (відсоток) за облігації встановлюється до величини номінальної вартості при випуску облігацій та зазначається у проспекті емісії.

3. См=курс*к-сть акцій

См2010=6,5*5500=35750

См2011=6,53*6000=39180

27загальноприйняті методи оцінки пакетів акцій підприємств як базовий показник використовують величину дивіденду на акцію (постійного, змінного та ін.).

Основні методи та підходи при оцінці акцій: Дивідендній метод прямої капіталізації

Розглянутий підхід припускає розрахунок вартості акції виходячи з двох параметрів: прийнятного рівня річної прибутковості (РРП) і розміру дивідендів за рік. Як параметр для визначення РРП доцільно використовувати купонну ставку облігацій державної позики (ОДП), що обчислюється на підставі середньозваженої прибутковості за підсумками торгів декількох траншів державних короткострокових облігацій (ДКО) чи інший параметр. Розрахунок базується на припущенні, що вкладені в акції кошти принесуть протягом року прибуток, порівнянний з доходом ДКО. Найбільш часто даний метод використовують для оцінки невеликих пакетів акцій дрібних інвесторів на термін володіння не більш 1 року. Розрахунок по дивідендному методу також можна здійснювати шляхом прямої капіталізації розрахункової величини фактично сплачених річних дивідендів.

Метод індексування номінальної вартості Даний метод використовується для розрахунку початкової ціни пакетів акцій в статутних   фондах   комерційних   банків,   визначається   шляхом збільшення номінальної вартості на  коефіцієнт  індексації  та  на відповідну частку чистого прибутку комерційного банку,  отриманого з  початку  календарного  року,  в   якому   проводиться   оцінка. Коефіцієнт  індексації розраховується виходячи із зміни офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком, від дати  реєстрації останньої емісії акцій комерційного банку до дати оцінки акцій.

Метод прямої балансової вартості

Прямий балансовий метод  передбачає розрахунок чистих активів, що припадають на одну акцію з врахуванням статей, що в майбутньому можуть зменшити її вартість. Балансова вартість банку розрахована як різниця між зваженими активами, сукупними зобов’язаннями, дебіторською заборгованістю та суми збитків. Додатково виключається з суми сукупних активів вартість переоцінки основних фондів (за наявності), так як даний елемент капіталу не являється безпосереднім прямим джерелом фінансування активних операцій банку. Песимістична модель, для банків, що мають неякісні кредитні портфелі, передбачає додаткове виключення з суми сукупних активів 50% вартості кредитного портфелю.

Метод акумулювання активів

Розрахунок вартості пакетів акцій методом акумулювання активів відбиває ціну акцій підприємства виходячи з балансової вартості його активів і пасивів на підставі даних балансу підприємства на останню звітну дату. Якщо за даними балансу на останню звітну дату сума боргів перевищує суму оборотних коштів, вартість пакета акцій методом акумулювання активів визначається як відповідному розміру пакета акцій частина суми вартості активів, зазначених у першому розділі балансу підприємства, скоректована на коефіцієнт властивостей пакета акцій.

 Метод середньозваженої вартості акції компанії Розрахунок оціночної вартості пакета акцій компанії з використанням методу середньозваженої вартості акції відбувається у наступній послідовності: 1. Збирається та оброблюється інформація щодо вихідних даних про продаж акцій компанії, що підлягає оцінці. Для цього використовується інформація щодо продажу акцій компанії, пакет акцій якої оцінюється, на фондових біржах та в їх філіях або ПФТС. 2. Розраховується ціна однієї акції для кожного з проданих пакетів шляхом ділення ціни пакету акцій за даними угоди на кількість акцій у пакеті. 3. Отримані ціни однієї акції коригуються на коефіцієнт властивостей пакета акцій, що був проданий, та пакета акцій, що підлягає оцінці, шляхом множення розрахованої ціни акції на коефіцієнт, який визначається згідно додатку 7 до наказу ФДМУ від 23.01.2004р. №105.

Метод аналізу аналогічних придбань компаній Процедура виконання методу включає наступні етапи: 1. Вибираються та аналізуються компанії, подібні до оцінюваної, щодо яких існує ринкова інформація про угоди купівлі-продажу пакетів акцій. 2. Для подібних компаній, відібраних відповідно до вище наведеного алгоритму, та оцінюваної компанії визначаються наступні фінансово-економічні показники: • середньорічний розмір суми необоротних активів компанії, визначений за даними балансу у періоді, коли відбувся продаж пакету; • середньорічний розмір суми валових активів (капіталу) компанії, визначений за даними балансу у періоді, коли відбувся продаж пакету; • середньорічний розмір суми чистих активів (власного капіталу) компанії, визначеного за даними балансу у періоді, коли відбувся продаж пакету; • розмір річного чистого доходу компанії, визначеного за даними звіту про фінансові результати у періоді, коли відбувся продаж пакету; • розмір річного грошового потоку (суми чистого прибутку і амортизації) компанії, визначеного за даними звіту про фінансові результати у періоді, коли відбувся продаж пакету; 3. Розраховується вартість 100%-го пакету акцій акцій кожної з подібних компаній шляхом ділення ціни пакету акцій за даними угоди на кількість акцій у пакеті. 4. Ціна однієї акції подібної компанії коригується на коефіцієнт властивостей пакета акцій компанії-аналога та оцінюваної компанії шляхом множення на показник, що визначається згідно додатку 7 до наказу ФДМУ від 23.01.2004р. №105. 5. Для кожної подібної компанії визначаються ринкові мультиплікатори – коефіцієнти, що розраховуються шляхом ділення скоригованої ціни 1-єї акції відповідного пакета на фінансово-економічні показники, зазначені у п. 2, для відповідного періоду. При цьому ринковий мультиплікатор не розраховується, якщо значення відповідного показника є від'ємним. 6. Розрахунок оціночної вартості 1-єї акції пакета акцій, що підлягає оцінці, виконується шляхом множення однакових за видами ринкових мультиплікаторів, визначених для подібних компаній, на відповідний фінансово-економічний показник оцінюваної компанії у даному періоді. 7. Узагальнення отриманих у результаті розрахунку з використанням ринкових мультиплікаторів значень вартості 1-єї акції оцінюваного пакету здійснюється у наступному порядку: 7.1. Будується дискретний ряд значень у напрямку зростання їх величини. 7.2. Обчислюється середньоарифметичне значення: 7.3. Для середньоарифметичного значення перевіряється виконання умови однорідності вибірки: Якщо для середнього арифметичного значення умова однорідності вибірки виконується, у якості оціночної вартості оцінюваного пакету приймається середнє арифметичне вибірки. У випадку невиконання цієї умови відкидаються крайні екстремальні значення вибірки і процедура повторюється.

Див.=Див.*100/курс.цін

Див.=2,3*100/9,25=24,86%-березень

Див.=2,3*100/7,35=31,29%-квітень

Див.=2,3*100/8,64=26,62%-травень

28Національний стандарт №1 „Загальні принципи оцінки майна та майнових прав" дає зазначену нижче класифікацію видів вартості. І. За характером оцінки виокремлюють ринкову, спеціальну, споживчу (у використанні) та інвестиційну вартість. Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Ринкова вартість підприємства - це найбільш вірогідна ціна, за яку об'єкт може (міг) бути проданий на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх ознак чесної угоди і відсутності нетипових умов фінансування з урахуванням того, що термін реалізації об'єкта має бути при цьому прийнятно тривалим. Таким визнається період, який є прийнятно тривалим з точки зору типового продавця або типовий період реалізації такого типу активів. Ринкова вартість визначається як найбільш вірогідна ціна угоди купівлі-продажу за умов виконання таких вимог: • мотивації покупця та продавця мають типовий характер; • обидві сторони добре проінформовані та діють відповідно до своїх інтересів; • підприємство в цілому або його активи запропоновані до продажу протягом достатнього періоду часу; • оплата купівлі-продажу здійснюється в грошовій формі; • ціна угоди є нормальною, тобто на неї не впливають специфічні умови фінансування або продажу. Спеціальна вартість - сума ринкової вартості та надбавки до неї, яка формується за наявності нетипової мотивації чи особливої заінтересованості потенційного покупця (користувача) в об'єкті оцінки. Вартість у використанні - вартість, яка розраховується виходячи із сучасних умов використання об'єкта оцінки і може не відповідати його найбільш ефективному використанню. Вартість у використанні (або споживча вартість) відображає цінність об'єкта оцінки для конкретного власника з урахуванням існуючого профілю (умов) його використання та фінансово-економічних параметрів, які мали місце в минулому та прогнозуються на майбутнє. Якщо ринкова вартість визначається виходячи з принципу найкращого та найефективнішого використання об'єкта оцінки, то споживча -виходячи з поточного використання об'єкта. Інвестиційна вартість - вартість, визначена з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об'єкт оцінки. Інвестиційна вартість підприємства визначається конкретним інвестором на базі індивідуальних вимог та оцінок. Сферою застосування цього виду вартості є інвестиційна діяльність підприємства, підготовка та експертиза різноманітних інвестиційних проектів. Різниця між ринковою та інвестиційною вартістю обумовлюється різною оцінкою ризику, дохідності та ліквідності об'єкта інвестування, різними можливостями покупців щодо організації бізнесу та ін. II. Залежно від методики визначення (аналога) розрізняють: 1) вартість відтворення (відновлювальну вартість) - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінки; визначається витратами на відновлення точної копії підприємства в сучасних умовах у разі втрати або пошкодження активів; 2) вартість заміщення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об'єкта, подібного до об'єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною, тобто вартість заміщення визначається вартістю н

айбільш близького активу-аналога або витратами на створення функціонального аналога об'єкта оцінки; 3) залишкова вартість заміщення (відтворення) - вартість заміщення (відтворення) об'єкта оцінки за вирахуванням усіх видів зносу (для нерухомого майна - з урахуванням ринкової вартості земельної ділянки при її існуючому використанні (прав, пов'язаних із земельною ділянкою). III. Залежно від мети оцінки використовують такі види вартості: 1) заставна вартість, яка використовується при операціях застави окремих елементів майна підприємства або його акцій; оцінює можливості, час та вартість продажу активів у разі невиконання кредитних зобов'язань, забезпечених заставою; 2) страхова вартість, яка використовується при укладанні угод страхування активів; дійсна вартість майна для цілей страхування визначається вартістю відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування; розраховується страховиком на підставі оцінки від-новлювальної вартості активів та являє собою суму страхової відповідальності страховика, яка сплачується у разі знищення або пошкодження активів за визначеним переліком страхових випадків (подій); 3) оподаткована вартість, яка визначається за спеціально розробленими правилами (як правило, на базі ринкової або відновлю-вальної вартості) для розрахунку та сплати податків на майно; 4) скрапова (утилізаційна) вартість, яка визначається як вартість матеріалів, з яких складаються окремі елементи активів, без додаткового ремонту та адаптації. IV. Залежно від підходу до проведення оцінки та її інформаційного забезпечення розрізняється балансова (бухгалтерська) та внутрішня (фундаментальна) вартість підприємства. Балансова (бухгалтерська) вартість підприємства визначається на основі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності як різниця між балансовою вартістю його активів (після останньої переоцінки за мінусом накопиченої амортизації) і коротко- та довгостроковими зобов'язаннями (по номінальній вартості з врахуванням умов кредитних договорів). Внутрішня (фундаментальна) вартість підприємства являє собою аналітичну оцінку вартості підприємства, основану на глибокому вивченні існуючого фінансового та техніко-економічного стану підприємства та очікуваних внутрішніх можливостей його розвитку у майбутньому. Визначення внутрішньої вартості передбачає врахування усіх позитивних та негативних перспектив розвитку підприємства та ефекту цілісності системи. Таким чином, внутрішня вартість залежить не від цілей конкретного інвестора (як при визначенні інвестиційної вартості), а від суб'єктивних аналітичних можливостей незалежного експерта-оцінювача. Оцінка внутрішньої вартості здійснюється у процесі так званого фундаментального аналізу та передбачає врахування таких основних факторів: ринкова вартість активів підприємства, найбільш вірогідний грошовий потік в прогнозному періоді, найбільш вірогідні темпи зростання чистого доходу в післяпрогнозному періоді, якість управління підприємством. Внутрішня вартість (та його акцій - для акціонерних товариств) -це така його вартість, якою вона буде в майбутньому, якщо інші інвестори отримають ту інформацію, якою користується експерт-оцінювач при дослідженні даного підприємства. Якщо ринкова (курсова) вартість підприємства (акцій підприємства) нижча ніж внутрішня вартість, підприємства (акції доцільно купувати, оскільки вони є недооціненими, якщо менше - доцільно продавати як переоцінені, оскільки в майбутньому їх ринкова вартість вірогідно знизиться. V. Залежно від перспектив подальшого використання підприємства та його активів прийнято виокремлювати вартість діючого підприємства, ліквідаційну вартість та вартість ліквідації.

Ліквідаційна вартість - вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості. Оцінка ліквідаційної вартості підприємства проводиться у випадку орієнтації на закриття підприємства та поелементну реалізацію його активів або їх окремих груп (бізнесів). Вартість ліквідації - вартість, яку очікується отримати за об'єкт оцінки, що вичерпав корисність відповідно до своїх первісних функцій. Вартість ліквідації розраховується як сума валових доходів, які очікується отримати від реалізації об'єкта оцінки як єдиного цілого або його складових частин виходячи з принципу найбільш ефективного використання за вирахуванням очікуваних витрат, пов'язаних з такою ліквідацією. У разі коли за результатами розрахунків вартість ліквідації становить від'ємну величину, її значення встановлюється у розмірі 1 гривні.