24Класифікація об’єктів інтелектуальної власності

1.Об'єкти промислової власності

Винахід (корисна модель (КМ)) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Винахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо винахід (корисна модель) створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачено інше, або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то він вважається службовим винаходом (корисною моделлю)

Промисловий зразок (ПЗ) - це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Під торговельною маркою (ТМ) - розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Географічне зазначення - це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або їх поєднанням. Сутність фірмового найменування витікає з самої назви цього об'єкта. Але, на відміну від попередніх об'єктів, поки що не існує закону, який би охороняв права на нього.

2. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності

Сорт рослин - це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління,популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів. Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.

Зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними визначене законом як топографія інтегральної мікросхеми (ІМС).

Комерційна таємниця - це технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, що здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціально доцільної діяльності або забезпечити інший позитивний ефект. Відкриттям визнається встановлення невідомих раніше закономірностей властивостей і явищ матеріального світу.

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності

3. Об'єкти авторського права і суміжних прав

Ці об'єкти права інтелектуальної власності, у свою чергу, поділяються на дві групи - власне об'єкти авторського права: твори літератури і мистецтва, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) і об'єкти, суміжні з авторськими правами, до яких відносяться виконання творів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організацій мовлення.

V=I/R

V=2100*850*1/0,21=8500000

Vзвв=S*Ca(T-t/T)

Vзвв=2100*3800*40-10/40=5985000

V-Vзвв=8500000-5985000=2515000

25 Стосовно до таких об’єктів, як ноу-хау й винаходу, ануїтетом служать  платежі роялті, тобто щорічно виплачувані підприємством- ліцензіатом  суми власнику  ноу-хау чи патенту (ліцензіарові), згідно з укладеним  між ними договором.

Фактично роялті — винагорода  продавцю, визначена  за фіксова- ною ставкою відсотку від доходу, чи прибутку  вартості в залежності від домовленості  суб’єктів угоди. 

Методологія оцінки нематеріальних активів з використанням роялті припускає знання всього життєвого  циклу об’єкта, реально пророчити який буває майже неможливо. Тим більше не вдається, звичайно, вірогідно розрахувати масу прибутку по всьому життєвому циклі  нематеріальних активів  через те, що, як правило,  не вдається обґрунтувати очікуване  моральне  старіння  нематеріальних активів. Тому використання роялті для розрахунків вартості нематеріальних активів представляється неефективним.

Більш правильним представляється розрахунок  вартості нематеріальних  активів  з використанням маси прибутку  за деякий  доступ- ний для огляду період (лише декілька років). Але прибуток, отриманий від реалізації  даних нематеріальних активів,  було б розумніше поділяти  нарівно між продавцем  і покупцем нематеріальних активів протягом визначеного терміну.

У даному випадку методика оцінки вартості нематеріальних акти- вів відрізняється від більшості відомих тим, що базується  на принципі обопільної  й рівної вигоди для обох суб’єктів угоди — продавця  й покупця, а також на принципі рівної вигоди, одержуваної фактичним власником  і тим, хто реально буде одержувати доход від використання нематеріальних активів, але не буде володіти ним.

Проблема  визначення платежів за використання ноу-хау або ви- находу іншого об’єкта інтелектуальної власності  полягає  в тому, що для їхнього впровадження у виробництво потребуються  інвестиції. Чистий  доход від використання ноу-хау або винаходу є частиною чистого  доходу  від реалізації  визначеного  інвестиційного проекту. Тому спочатку розробляється інвестиційний проект, складається бізнес-план,   у  якому  розраховують   очікуваний   щорічний   чистий доход. Потім виділяють  ту частину  чистого доходу, яку можна  від- нести  до використовуваного об’єкта інтелектуальної власності.  За- стосовуваний при цьому частковий коефіцієнт розраховується з ура- хуванням  фактора  одержання  економії.  Так,  застосування ноу-хау або винаходу  дає приріст  чистого  доходу підприємства за рахунок таких факторів,  як зниження собівартості  продукції, збільшення об- сягу продажів, підвищення ціни за продукцію  за рахунок поліпшен- ня якості. Необхідно  також мати на увазі те, що застосування деяких ноу-хау дозволяє знизити  величину  податку на прибуток. Далі треба вирішити,  яка  частина  розрахованого доходу дістанеться  власнику (авторові) ноу-хау чи винаходу. Ця величина  й буде використана у як чистий доход .

3.КS=sзаг.-Sвикор./Sзаг

КS=200-170/200=0,15

Kt=6-5/6=0,17

К=(1-KS)*(1-KS)=(1-0,15)*(1-0,17)=0,07

26Боргові цінні папери - це юридично оформлені фінансові зобов'язання емітентів даного цінного паперу перед її власником. Ці зобов'язання (боргові цінні папери) можуть бути розміщені на фондовому ринку (облігації) або укладатися безпосередньо між кредитором і позичальником (вексель).

Вартість облігації визначається її виглядом, властивостями, фінансовим станом емітента, що випустив цю облігацію.

Властивості облігації як цінного паперу:

o висловлює позиково-боргові відносини між облигационером та емітентом;

o самостійно звертається на фондовому ринку до строку погашення емітентом і має мінливий власний курс;

o володіє ліквідністю, дохідністю, надійністю згідно з рейтингом емітента.