4.1.6.4 Конструктивні рішення

Розділ виконується згідно з загальними принципами проектування несучих конструкцій з урахуванням об’ємно-планувальних рішень, вимог індустріалізації і економіки будівництва.

Розрахунково-конструктивна частина роботи передбачає розроблення основних несучих конструкцій, конкретний перелік яких указується у завданні. Об’єктом розроблення не можуть служити прості типові конструкції, розрахунок яких не відрізняється від наведених у підручниках прикладів (пустотна збірна залізобетонна плита, сходовий марш тощо).

Проектування конструкцій включає вибір розрахункової схеми, визначення навантажень, статичний розрахунок споруди (бажано з моделюванням роботи при різних впливах), конструктивні розрахунки перерізів, а також розроблення робочих креслень.

При розрахунках конструкцій особливу увагу слід приділяти питанням просторової роботи і загальної стійкості будівлі (споруди) як у стадії закінченої споруди, так і у різних стадіях монтажу.

Для виконання статичних розрахунків, перевірки міцності і стійкості несучих конструкцій, розроблення оптимальних конструктивних рішень рекомендується застосування ЕОМ та САПР.

При оформленні пояснювальної записки даного розділу необхідно прагнути до стислого, ясного і чіткого викладення теоретичного матеріалу. Дуже ефективним є застосування табличних форм. Розрахунки повинні бути ілюстровані необхідними схемами, рисунками.

Якщо конструктивні рішення є основною частиною дипломної роботи, то у даному розділі розробляються і порівнюються між собою не менше трьох варіантів основних несучих конструкцій. При підборі варіантів необхідно прагнути до оригінальних конструктивних рішень із застосуванням нових ефективних матеріалів або максимального удосконалення традиційних рішень. Запропоновані для порівняння варіанти повинні бути приблизно рівноцінними. Не можна порівнювати варіанти, які свідомо поступаються за технічними і економічними характеристиками іншим варіантам.

Підбір перерізів виконується при розробленні варіантів лише у характерних точках. Для уточнення витрат матеріалів на другорядні елементи конструкцій використовуються дані порівняння з аналогічними типовими конструкціями.

Для розглянутих варіантів основних несучих конструкцій обчислюють техніко-економічні показники, які потім аналізуються. Вибір оптимального варіанта здійснюється за критерієм мінімуму витрат.

Якщо наведені витрати для варіантів, що порівнюються, відрізняються несуттєво, то при виборі основного варіанта мають враховуватись такі показники:

- трудомісткість виготовлення і монтажу основних несучих конструкцій;

- тривалість зведення;

- витрати основних конструкційних матеріалів на одиницю площі або об’єму будівлі (споруди).

Слід звернути увагу, що варіант, обраний до детального розроблення, може відрізнятись більшою вартістю, але мати меншу трудомісткість або більшу технологічність, що забезпечує скорочення термінів будівництва. Вибір основного варіанта не за мінімальними зведеними витратами потребує додаткового обґрунтування.

Варіанти конструктивних рішень обов’язково наводяться у графічній частині проекту, де також обов’язково у табличній формі наводяться техніко-економічні показники варіантів, що порівнюються. Матеріали техніко-економічного порівняння варіантів узгоджуються з консультантом з економічної частини.

У пояснювальній записці необхідно описати варіанти з обґрунтуванням їх прийняття, дати розрахунок конструкцій і визначити техніко-економічні показники кожного з них, проаналізувати і обґрунтувати вибір найбільш оптимального.

Графічна частина цього розділу розміщується на 1,5 аркуша (3,5 аркуша, якщо розділ є основним) формату А1 і відображує перелічений матеріал. У пояснювальній записці обґрунтовуються прийняті рішення.