- •1 Фізична підготовка – загальна та спеціальна
- •2 Фізичні якості: сила, витривалість, швидкість, спритність, гнучкість. Вікові зміни в рівні їх природного розвитку. Взаємозв’язок між фізичними якостями при їх комплексному розвитку
- •3. Масовий спорт і спорт вищих досягнень, їх мета та задачІла витривалість швидкість спортивний
- •4 Методичні принципи спортивного тренування «спортивна форма, процес її придбання, зберігання та тимчасової втрати»
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Размещено на Allbest.Ru
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Чернігівський національний технологічний університет
Кафедра фізичного виховання
Реферат
з дисципліни: «Фізичне виховання»
на тему: «Основи фізичної культури та спортивної підготовки»
Виконав
студентка групи ХТ-131 Ткаченко Ю.Д.
Перевірив
зав. кафедри Кузьменко М. Г.
Чернігів ЧНТУ 2016р.
ВСТУП
Фізична культура і спорт спрямовані на розвиток головних показників окремих систем і органів людського організму (серцево-судинна, дихальна, нервова системи, системи травлення та виділення, серце, легені, нирки тощо) та розвиток рухових якостей (сили, витривалості, спритності, гнучкості).
Фізичний розвиток може бути всебічним і гармонійним, середнім, слабо вираженим, недостатнім і поганим. Оскільки фізичний розвиток - це процес, яким можна керувати, то його можна спрямовувати в певному напрямку (покращання рухових якостей, вдосконалення форми тіла, підвищення функціонального рівня окремих систем і органів тощо).
Як відомо, фізичний розвиток протягом життя значно змінюється: до 30-35 років він розвивається, до 40-45 років - стабілізується і після 45 років - знижується. Однак, при правильному способі життя, відповідному тренуванні ці періоди можна значно розширити.
До критеріїв фізичного розвитку відноситься і будова тіла. Вона визначається розмірами, формою, пропорціями (співвідношення одних розмірів тіла до інших) та особливостями розміщення окремих частин тіла. Особливості фізичного розвитку і будови тіла значною мірою визначають його конституцію.
1 Фізична підготовка – загальна та спеціальна
Виховання фізичних якостей ґрунтується на постійному прагненні зробити понад можливе для себе, здивувати оточення своїми можливостями. Але для цього з часу народження треба постійно і регулярно виконувати правила правильного фізичного виховання. Основним етапом у вихованні цих якостей є освітній період в житті людини (7-25 років), протягом якої відбувається закріплення потрібного учбового матеріалу для його подальшого застосування в житті (високопродуктивній праці).
Метою фізичного виховання у ВНЗ є сприяння підготовці гармонійно розвинених, висококваліфікованих фахівців. В процесі навчання у ВНЗ по курсу фізичного виховання передбачається рішення наступних завдань : виховання у студентів високих моральних, вольових і фізичних якостей, готовності до високопродуктивної праці; збереження і зміцнення здоров'я студентів. Процес навчання організовується залежно від стану здоров'я, рівня фізичного розвитку і підготовленості студентів, їх спортивної кваліфікації, а також з урахуванням умов і характеру праці їх майбутньої професійної діяльності. Фізичне виховання у ВНЗ проводиться упродовж усього періоду навчання студентів і здійснюється в різноманітних формах, які взаємозв'язані, доповнюють один одного і є єдиним процесом фізичного виховання студентів.
Самостійні заняття сприяють кращому засвоєнню учбового матеріалу, дозволяють збільшити загальний час занять фізичними вправами, прискорюють процес фізичного вдосконалення. Масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи спрямовані на широке залучення студентської молоді до регулярних занять фізичною культурою і спортом, на зміцнення здоров'я, вдосконалення фізичної і спортивної підготовленості студентів. Вони організовуються у вільний від учбових занять час, у вихідні і святкові дні, в оздоровчо-спортивних таборах, під час учбових практик, табірних зборів, в студентських будівельних загонах. Ці заходи проводяться спортивним клубом ВНЗ на основі широкої ініціативи і самодіяльності студентів, при методичному керівництві кафедри фізичного виховання і активній участі профспілкової організації ВНЗ.
Основним принципом при визначенні змісту роботи в різних учбових відділеннях являється диференційований підхід до учбово-виховного процесу.
Його суть полягає в тому, що учбовий матеріал формується для кожного учбового відділення з урахуванням підлоги, рівня фізичного розвитку, фізичної і спортивно-технічної підготовленості студентів. Програмний матеріал на навчальний рік розподіляється з урахуванням кліматичних умов і навчально-спортивної бази. Заняття організовуються по циклах, кожен з яких за своїм змістом має бути підготовчим до наступного циклу. Для проведення практичних занять по фізичному вихованню на кожному курсі створюються три учбові відділення: підготовче, спортивного вдосконалення і спеціального.
Чисельний склад кожної учбової групи в цьому відділенні повинен складати 12-15 чоловік. Студенти підготовчої медичної групи займаються окремо від студентів основної медичної групи.
Спеціальна фізична підготовка спрямована переважно на зміцнення органів і систем, підвищення їх функціональних можливостей, розвиток рухових якостей, суворо стосовно до вимог обраного виду спорту. Спеціальна фізична підготовка складається з двох видів: попередня спеціальна фізична підготовка і основна спеціальна фізична підготовка. Сучасний спорт вимагає від спортсмена досягнення дуже високого функціонального рівня, здатності переносити дуже великі тренувальні та змагальні навантаження, швидко відновлюватися після них. Для цього потрібен спеціальний фундамент, який точно відповідає вимогам обраного виду спорту і забезпечує підготовленість для ефективного виконання основної спеціальної фізичної підготовки і всього подальшого тренувального процесу. Завдання побудови спеціального фундаменту: зміцнення організму відповідно до особливостей обраного виду спорту, розвиток в цьому напрямку органів і систем, у тому числі «підтягування відстаючих» функцій; налагодження досконалої координації у функціональній діяльності організму спортсмена; закріплення і економізація техніки рухів; вдосконалення інших компонентів підготовленості відповідно бажаної моделі.
Для вирішення цих завдань вибирають тренувальну роботу, строго відповідну характерним особливостям обраного виду спорту. Цього порушувати не можна. Наприклад, загальна витривалість, що купується в кросах, є фундаментом для розвитку спеціальної витривалості у різноманітних видах спорту циклічного характеру. Але це вірно тільки для бігунів на середні і довгі дистанції. Для всіх же інших спортсменів кроси - засіб придбання загальної витривалості. Але для досягнення високих спортивних результатів цього недостатньо. Необхідний спеціальний фундамент, набуття у процесі виконання не чужий, а своєю тренувальної роботи, фундамент якої органічно пов'язаний з особливостями м'язової роботи, з тонкощами техніки і психічними проявами в обраному виді спорту. Морфологічні ж зміни відбуваються значно пізніше. Тому якщо підвищувати інтенсивність, не зміцнивши попередньо органи і системи і весь організм в цілому, то на частку лягають дуже великі навантаження. В результаті у спортсмена може наступити виснаження нервових клітин, нервова перевтома, різке зниження працездатності. Обсяг тренування не може бути однаковим у різних видах спорту. Але й дуже великі відмінності в обсязі тренування, наприклад, спринтерів, стрибунів, гімнастів, з одного боку і бігунів на довгі дистанції, лижників - гонщиків, велосипедистів, з іншого, не повинно бути. Значне збільшення тривалості безперервного повторення вправ, обраного виду спорту та спеціальних вправ - дуже перспективний шлях. У видах спорту, що вимагають витривалості до тривалої роботи, обсяг вже зараз досягає в щоденній тренуванні 2 -4 години безперервного виконання вправ щодня. У ациклічних видах спорту також може бути велика кількість повторень - 100-200 і більше в одному тренувальному дні. Для збільшення числа повторень можна використовувати полегшені умови виконання вправ (зменшений вага снаряда, зниження висоти перешкоди і трампліни для стрибків та інших). Інтервали між повтореннями необхідно зводити до мінімуму. Для зміцнення спеціального фундаменту крім тренування у своєму виді спорту дуже потрібні і спеціальні вправи. Ефективність вельми висока. Наприклад, багатьом спортсменам потрібна стрибучість. Для цього застосовують вправи, спрямовані в першу чергу на розвиток швидкісно-силових якостей. Такі вправи виконуються безперервно і як можна довше з зусиллями 80 - 90% від максимального. Приклад тому - стрибки на одній нозі на відрізку 400 м, а потім після 5-хвилинного відпочинку те ж на іншій нозі, після невеликого відпочинку знову 400м, але вже стрибковими кроками. Подібні вправи (спочатку з меншим навантаженням, а через два тижні з більшої) на перших порах включаються до заняття 3 рази на тиждень. В останній місяць підготовчого періоду їх можна виконувати щодня. М'язи ніг стануть пружними і сильними, а зв'язки - міцними і еластичними. Основна спеціальна фізична підготовка здійснюється в одних видах спорту (наприклад, у стрибках: легкоатлетичних, у воду, на лижах, в метаннях) більшою мірою в кінці підготовчого періоду і в першій частині змагального, в інших видах спорту, де потрібна витривалість до тривалої роботи , - протягом усього змагального періоду. Так лижники, ковзанярі, веслярі, бігуни підвищують витривалість повторної тренувальної роботою у своєму виді спорту, використовуючи зазначені три режими інтенсивності протягом усього змагального періоду.
