XX століття є «третьою» хвиля,«неопозитивізму».Позитивістська Філософія орієнтована на проблеми науки: проблеми наукового знання, методології, логіки науки тощо.

 Характеристика  висока оцінка науки, її ролі у суспільному прогресі., є відданість ідеалу наукової раціональності, підкреслення цінності чітко сформульованої думки, прагнення озброїти науку такими засобами пізнання, які б привели до максимальної строгості і достовірності наукового знання.

Філософія не має свого предмета дослідження, як самостійна дисципліна вона не має права на існування. Але, якщо філософію очистити, як вважають позитивісти, від тобто від усіх світоглядних проблем, перетворити її на позитивне знання. Неопозитивістська філософія вважає, що її роль - бути логікою і методологією науки. Його першою формою став логічний позитивізм, який поставив за мету логічний аналіз науки.

Основним завданням логічного позитивізму стало реформування мови, через максимальне вилучення з неї логічних двозначностей і недоречностей. Кінцевою ж метою було створення єдиної методологічної основи для всіх наук, яка гарантувала б строгість, достовірність і обґрунтованість наукового знання.

Після краху, якого зазнав логічний позитивізм, У 50-60-х pp. панівним варіантом неопозитивізму стає аналітична філософія, або філософія лінгвістичного аналізу.  Мова почала розглядатися, як найважливіша частина людського буття.

У 60-70 pp. формується ще один варіант позитивістської філософії, постпозитивізм.  зосереджує увагу на проблемах ефективності наукового знання, механізмах його розвитку, сутності наукових революцій, на зв'язках наукового знання з соціально-культурним середовищем людини.

Висновок, зроблений представниками постпозитивістської концепції, полягає в тому, що сучасна наука при всій її могутності та практичній ефективності, є досить відносним знанням, побудованим на припущеннях.

5.Проблема класифікації методів дослідження філософії психології.

Метод – це спосіб досягнення мети.

Метод-це система регулятивних принципів будь-якого виду діяльності, сукупність відповідних прийомів та операцій. Метод у науці це спосіб осягнення істини використання певних направляючих принципів, прийомів, засобів. Методологія науки є однією з форм саморефлексії науки. Заг. Класифікація методів : 1)м. емпіричного рівня наукового пізнання; 2) м. теоретичного рівня пізнання

Основними методами емпіричного р.н.п. є спостереження та експеримент.

У сучасній ФПс. Спостерігається методологічний плюралізм, проблема методу тут вирішується не на основі методологічного монізму, а з одного боку шляхом вписування певних методів у найб. Поширені та впливові парадигми філософського світо мислення, а з іншого боку шляхом взаємної доповнюваності різних методів в межах вирішення тих чи інших конкретних проблем.

8.Філософія психології та філософська психологія: методологія розрізнення.

Філософія психології - порівняно молодий спеціальний розділ філософської науки, що займається дослідженням і вивченням методології емпіричної психології, знань, отриманих в науці психології. Прийнято вважати, що філософія психології повинна займатися аналізом отриманих знань психології, психологічні теорії на предмет їх науковості та достовірності, розкрити ідеологічну базу відповідної теорії, досліджувати природу встановлюваних ними законів, семантично проаналізувати положення теорій.

Філософська психологія (особливо – ідеалістична, якоюсь мірою – стародавня матеріалістична) містить у собі міфологічний компонент, найбільше – в трактуванні проблем детермінізму, коли вона деградує до міфологічного уявлення про фатум у вигляді теорії ентелехії, преформізму, віталізму, а також механізму.