Розділ 1 фактори формування споживчих властивостей ножових виробів і столових приборів у процесі виробництва

1.1 Споживчі властивості ножових виробів і столових приборів

Клинок - основна частина ножа. щоб клинок ножа був по можливості стійким, зміг витримувати без пошкоджень особливі навантаження, не іржавів і завжди залишався гострим використовують різного роду добавки до сплавів металів клинків. Але хоча сучасні технології дозволяють поліпшити якості матеріалів, без компромісів тут не обійтися. В даний час клинки ножів виготовляються найчастіше з вуглецевої або легованої сталі, що піддається спеціальній термомеханічній обробки.[1]

Споживчі властивості, які важливі для сталі клинка: твердість, ударна в'язкість, зносостійкість, корозійна стійкість і т. д. Останнім часом помітна зацікавленність до використання сталей з особливо рівномірною структурою (наприклад, «порошкові» CPM-сталі), що призводить до більшої міцності матеріалу.

Але використання твердого леза ножа не догма: для обробки м'яких продуктів і матеріалів успішно застосовуються м'які метали Гарячий хліб, наприклад, зручніше розрізати саме таким тонким ножем з нерівною (відбитою) ріжучої поверхнею. Такий ніж легко тупиться, але також легко і швидко приводиться в робочий стан.

Коли ж мова заходить про вибір ножа за функціоналом , відразу ж згадуються набори ножів відомих виробників на підставці. [Додаток А]

Однак, якщо ви не шеф-кухар, і не захоплюєтеся кулінарією, навряд чи вам знадобиться весь набір. Та й підставка для зберігання всього арсеналу вимагає місця на кухні. Перед покупкою вибрати тільки ті, які необхідні саме вам. [Додаток Б]

За функціональним призначенням ножі бувають: універсальні, для відділяння м'яса від кісток, для томатів, для м'яса, для овочів, для сиру, ніж пила для хліба і багато інших. Призначення ножа скрито у самій назві ножа, але ні хто не забороняє використовувати наприклад ніж для томатів, щоб нарізати інші овочі крім томатів , але є і такі ножі які можна використовувати лише за їх прямим призначенням наприклад ніж для піцци , ним ви навряд зможете відрізати шматок хліба чи нарізати м'ясо. У кожного ножа крім прямого призначення є ще декілька , як мінімум одне другорядне призначення .

Крім функціональних властивостей вулику увага приділяється і ергономічним властивостям.

Ергономічні властивості  (від грец. ergon - робота, nomos - закон) зумовлюють здатність товару створювати відчуття зручності, комфортності при використанні його споживачем. При виборі ножа насамперед звертати увагу на те, щоб клинок проходив уздовж всієї ручки ножа, а якщо на рукоятці присутні клепки, вони повинні симетрично розташовуватися з двох сторін. Ніж повинен бути досить масивним , але не важким. З іншого боку, вага ножа залежить від індивідуальних переваг власника: хтось віддає перевагу важким ножів (ними зручніше рубати), комусь зручніше орудувати легким і тонким ножем. Нарешті, ніж повинен зручно лягати в руку, співпадаючи з рельєфом долоні, і не ковзати. Дуже бажано, щоб рукоятка кухонного ножа закінчувалася невеликим потовщенням: це дозволяє більш впевнено тримати ніж. При виборі форми рукоятки потрібно в першу чергу керуватися розміром долоні майбутнього власника. У сучасних кухонних ножів і практично у всіх професійних ножів між лезом і рукояткою знаходиться проміжне кільце або потовщення, про який вже говорилося вище. Це також підвищує ергономіку ножа: покращує його балансування, не дозволяє залишкам їжі накопичуватися в місці приєднання леза, а руці – не чіпати лезо. Це дозволяє уникнути випадкової травми і підвищує гігієнічність ножа. [7]