Тема 8. Законодавча влада та її органи (2 години)

1. Поняття парламенту, його структура, повноваження та розподіл компетенції між палатами.

2. Способи формування парламентів та їх палат.

3. Конституційно-правовий статус члена парламенту.

4. Стадії здійснення законодавчого процесу.

5. Непарламентські форми здійснення законодавчої влади.

6. Повноваження парламентів зарубіжних держав щодо митної політики та митної справи.

Методичні рекомендації

На підставі відповідних положень конституцій курсанти повинні розкрити законодавчі, установчі та контрольні повноваження парламентів. Необхідно з’ясувати способи формування верхньої палати двопалатного (бікамерального) парламенту в унітарних та федеративних державах, роль глави держави чи суб’єктів федерації в цьому процесі, розподіл компетенції між палатами. Також слід показати способи створення і функції керівних органів парламентів та їх палат, фракцій, комітетів, комісій, технічних органів. Зазначені питання особливо актуальні з огляду на можливі зміни структури і повноважень Верховної Ради України.

Важливе місце посідає аналіз конституційно-правового статусу члена парламенту (депутата) як суб’єкта зі спеціальною правоздатністю. Курсанти мають знати зміст понять депутатського імунітету (недоторканості) та індемнітету.

У відповіді на четверте питання слід виділити суб’єкти законодавчої ініціативи, розкрити технологію розробки та прийняття законів у структурних частинах і парламенті в цілому, можливості подолання вето глави держави.

Відповідь на п’яте питання має містити загальну характеристику законодавчого делегування та законодавчого референдуму.

Шосте питання спрямоване на набуття курсантами знань, безпосередньо пов’язаних з фаховою підготовкою митників. Відповідь на нього потребує, перш за все, аналізу відповідних положень конституцій та конституційних актів зарубіжних країн, на підставі якого мають бути сформульовані загальні висновки. Слід звернути увагу на те, чи залежать конституційні положення, що регулюють митну політику й митну справу від форми держави.

Література

1. Ангелова М. Болгарські народні збори. Між минулим і майбутнім // Віче. – 2002. – № 4. – С. 74 – 76.

2. Барабаш Ю.Г. Питання правового статусу голови парламенту (за законодавством європейських країн) // Форум права. – 2006. – № 2. – С. 22 – 28 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006-2/06bjgzec.pdf

3. Барабаш Ю.Г. Часові межі діяльності парламенту у випадку дострокового припинення його повноважень // Форум права. – 2007. – № 3. – С. 37 – 43 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-3/07bygpip.pdf

4. Берназюк А. Зарубежный опыт конституционно-правового регулирования деятельности вспомогательных органов при высших органах государственной власти // Legea și viața. – 2015. - №11\3. – P. 15–19.

5. Бофюме Б., Ле Дор М. За ефективний парламент // Нариси з законопроектування / Під ред. Робера К. Бержерона, к.р. – Оттава, 1999. – С. 237 – 261.

6. Ґолл Дж. Л. Введення в дію закону проти діючого нормативного акта // Нариси з законопроектування / Під ред. Робера К. Бержерона, к.р. – Оттава, 1999. – С. 163 – 191.

7. Денисов В. Методологія сучасного парламентаризму // Віче. – 2000. – № 8. – С. 3 – 18.

8. Древаль Ю. Д. Інституалізація парламентської опозиції // Актуальні проблеми державного управління. – 2009. – № 1 (35). – С. 

9. Дягілєв О.В. Методи лобістської діяльності в Україні й за кордоном: проблеми теорії та практики // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 103. – С. 30 – 38.

10. Дячок О. Регулювання засад митної політики в конституційних актах зарубіжних країн // Вісник Академії митної служби України. – 2002. – № 2 (14). – С. 14 – 19.

11. Дячок О.О. Регулювання засад митної політики конституціями та конституційними актами зарубіжних країн // Митна справа. – 2001. – № 6. – С. 73 – 79.

12. Єржов О.В. Демократичні принципи виборчого процесу і їх нормативне забезпечення (компаративний аналіз) // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 18. – С. 447 – 454.

13. Кириченко В. Парламент – він і за Атлантикою парламент // Віче. – 2002. – № 10. – С. 67 – 74.

14. Комзюк Л. Конституційні принципи державно-правового регулювання митної справи у країнах Європи // Вісник Академії митної служби України. – 1999. – № 4. – С. 39 – 42.

15. Коссіньяк Ж. Ясне законодавство // Нариси з законопроектування / Під ред. Робера К. Бержерона, к.р. – Оттава, 1999. – С. 115 – 134.

16. Крутевич М. Рахункова палата як орган парламентського контролю (порівняльний аналіз подібних ревізійних органів законодавчої влади у Західній та Східній Європі) // Право України. – 2001. – № 11. – С. 144 – 147.

17. Кудряченко А. Парламентська система ФРН – засадничий принцип західної демократії // Віче. – 2002. – № 4. – С. 69 – 74.

18. Кутуєв П. Конгрес США в рамках президентської системи // Віче. – 2000. – № 1. – С. 153 – 159.

19. Левицька Г. Конституційний статус законодавчих органів влади в арабських державах // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2009. – Вип. 49. – С. 74 – 81.

20. Мазур Д.В. Особливості застосування президентом права “вето” щодо законів, прийнятих парламентом в республіках зі змішаною формою правління // Форум права. – 2006. – № 1. – С. 61 – 65 [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2006-1/06mdvzfp.pdf

21. Марисюк К. Парламент Канади // Право України. – 1999. – № 7.

22. Міл Дж. С. Про свободу: Есе: Пер. з англ. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2001. – С. 131 – 365.

23. Мясковська-Дашкевич К. Структурна позиція і компетенція уповноваженого з прав дитини у Польщі // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2009. – Вип. 49. – С. 82 – 85.

24. Павлішина Л. Японія: роль виконавчої влади у законодавчому процесі // Право України. – 2002. – № 12. – С. 146 – 150.

25. Разделённая демократия. Сотрудничество и конфликт между Президентом и Конгрессом: Пер. с англ. / Под общ. ред. проф. Дж. Тарбера. – М.: Издат. группа “Прогресс”, “Универс”, 1994.

26. Ремінтар Ж. Правова норма та її ієрархічна структура в канадському праві // Нариси з законопроектування / Під ред. Робера К. Бержерона, к.р. – Оттава, 1999. – С. 221–235.

27. Сіґуен Ж. Закони про припинення дії законодавства або установи // Нариси з законопроектування / Під ред. Робера К. Бержерона, к.р. – Оттава, 1999. – С. 193 – 207.

28. Тодика Ю., Марцеляк О. Інститут омбудсмена: світові моделі і досвід // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 2 (13). – С. 57 – 66.

29. Черченко І. Засоби парламентського впливу на зовнішню політику Канади // Право України. – 1999. – № 10.

30. Шаповал В. Парламент як орган народного представництва // Віче. – 1999. – № 5. – С. 3 – 10.

31. Шаповал В., Журавльова Г. Феномен парламенту. Спроба наукового тлумачення дефініції // Віче. – 2000. – № 2. – С. 12 – 17.

32. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. – К.: “Програма Л”, 1995. – Розд. 1. Парламенти.

33. Юркевич Х. Проблеми реалізації представницького мандата: вітчизняний та європейський досвід // Evropský politický a právní diskurz. – 2016. – Svazek 3. – 1 vydání. – S. 83–88.

34. Election Law Compendium of Central and Eastern Europe / Published by The International Foundation for Electoral Systems (IFES) on behalf of The Association of Central and Eastern European Election Officials (ACEEEO). – Kyiv: IFES, 1995.

35. Selina K. Parlamentarizm in the post-Soviet states: essential features, common and different // Evropský politický a právní diskurz. – 2015. – Svazek 2. – 4 vydání. – S. 234–238.

36. Ryszka E. The US Federal System of Government: Wiedza o krajach angielskiego obszaru językowego. – Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, [1977]. – Chapter III. The United States Congress.

37. The Danish Ombudsman. – Copenhagen: Djof, 1995.