ВСТУП

Семінарське заняття є однією з найважливіших форм вищої освіти. У ході підготовки до нього курсант, опираючись на матеріал лекції, самостійно працює з нормативно-правовими актами, спеціальною літературою – монографіями, статтями, авторефератами дисертацій, матеріалами конференцій тощо. Метою цієї роботи є засвоєння необхідного мінімуму знань і вмінь з дисципліни, передбачених освітньо-кваліфікаційною характеристикою спеціальності “Правознавство” .

Державне (конституційне) право зарубіжних країн належить до фундаментальних дисциплін, без вивчення яких неможлива підготовка висококваліфікованих фахівців-юристів.

Метою даної дисципліни є поглиблення знань, засвоєних студентами під час вивчення дисциплін “Теорія держави і права” та “Конституційне право України”, а також набуття знань про принципи й інститути державного права країн світу.

Завданням дисципліни є набуття студентами навичок роботи з джерелами державного права, довідниками, спеціальними дослідженнями.

У результаті вивчення дисципліни студенти мають знати:

• поняття державного права як галузі права;

• поняття державного права зарубіжних країн як науки та навчальної дисципліни;

• види та специфіку джерел державного права;

• поняття та забезпечення конституційних прав, свобод та обов`язків особи;

• суб`єкти державно-правових відносин;

• форми держави (територіального устрою, форми правління, державного режиму);

• гілки влади, систему стримувань та противаг;

• інститут глави держави;

• поняття та принципи виборчого права;

• виборчі системи;

• поняття та види референдумів;

• поняття та систему місцевого самоврядування;

• конституційні основи регулювання митної справи в зарубіжних країнах;

• проблемні питання науки державного права зарубіжних країн, що розробляються вітчизняними конституціоналістами.

Студенти мають вміти:

• аналізувати джерела державного права зарубіжних країн;

• аналізувати державно-правові процеси, що відбуваються у зарубіжних країнах, порівнювати їх з аналогічними процесами в Україні;

• орієнтуватися в особливостях державного ладу зарубіжних країн;

• аналізувати спеціальні дослідження з державного права зарубіжних країн.

Плани семінарських занять

Тема 1. Державне (конституційне) право зарубіжних країн: галузь права, наука, навчальна дисципліна (1 година)

1. Місце державного (конституційного) права в національній системі права держави.

2. Наука державного права зарубіжних країн в системі юридичних наук. Методика дослідження державно-правових інститутів.

3. Проблемні питання викладання навчальної дисципліни “Державне (конституційне) право зарубіжних країн”.

Методичні рекомендації

Відповідаючи на перше питання, слід показати, що державне (конституційне) право є базовою галуззю національної системи права кожної держави, а також його відмінність від інших галузей права.

Відповідь на друге питання потребує визначення системи науки державного права зарубіжних країн, її взаємозв’язків з іншими юридичними та неюридичними науками, а також з галуззю державного (конституційного) права, її практичного значення. Курсант і студент повинен охарактеризувати методи дослідження, що застосовуються для вивчення державно-правових інститутів.

Третє питання вимагає розкриття значення навчальної дисципліни “Державне (конституційне) право зарубіжних країн” у процесі підготовки майбутнього фахівця-юриста, її співвідношення з відповідною галуззю права та наукою. Курсанти та студенти мають продемонструвати знання основних підходів до проблем викладання даної дисципліни.

Література

1. Барабаш Ю. Г. Державно-правовий конфлікт як категорія науки конституційного права // Форум права. – 2008. – № 2. – С.15 – 20 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08bygnkp.pdf

2. Бориславський Л. Форми реалізації конституційно-правових норм // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2000. – Вип. 35. – С. 176–179.

3. Ганьба Б. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ // Право України. – 2000. – № 3. – С. 41–44.

4. Дідікін А. До питання про найменування науки й галузі конституційного права // Юридичний журнал. – 2008. – № 10.

5. Дідікін А. Розвиток науки конституційного права на сучасному етапі: системно-технологічний підхід // Юридичний журнал. – 2008. – № 7.

6. Завальнюк В. Принцип історизму в право- і державознавстві // Право України. – 1998. – № 2. – С. 21–23.

7. Луць З. Конституційно-правовий механізм взаємодії норм міжнародного та національного права: деякі теоретичні аспекти // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13 – 14 лютого 2003 р.). – Львів, 2003. – С. 28–29.

8. Луць Л. Категорії системного аналізу – методологічні основи дослідження правової системи // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2001. – Вип. 36. – С. 47–53.

9. Ремінтар Ж. Правова норма та її ієрархічна структура в канадському праві // Нариси з законопроектування / Під ред. Робера К. Бержерона, к.р. – Оттава, 1999. – С. 221–235.

10. Тодика О. Ю. Значення порівняльного правознавства для викладання курсу державного (конституційного) права зарубіжних країн // Проблеми вищої юридичної освіти: Тези доп. та наук. повідом. наук.-метод. конф., Харків, 18 – 19 грудня 2001 р. / За ред. В.В. Комарова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 124–126.

11. Costachi Gh., Muruianu I. Delictul constituţional ca temei al răspunderii constituţionale // Jurnalul juridic national teorie şi practică. – 2014 – № 3. – P. 56–64.