2.2 Збирання і дослідження особистих доказів

Відомості, що повідомляються потерпілими, можуть суперечити отриманим при проведенні огляду та судово-медичної експертизи даними про відсутність на тілі потерпілого тілесних ушкоджень, які обов'язково повинні були утворитися в результаті розвитку описуваних ним подій. У ході огляду місця події, одягу потерпілого, інших предметів також можуть бути не виявлені сліди, які є закономірним результатом зазначених подій. У деяких випадках характер, локалізація, час виникнення виявлених слідів дають підстави для сумнівів у тому, що вони утворилися в результаті званих постраждалим обставин. У ряді ситуацій сумніви виникають у зв'язку з отриманням наслідком даних про незвичну поведінку постраждалого: несвоєчасне звернення до органів розслідування, відсутність емоційних переживань після передбачуваного посягання, продовження колишніх відносин з підозрюваним і т.п.

Корисно також більш глибоке вивчення особистості потерпілих для виявлення факторів, що вплинули на дачу недостовірних свідчень.

Важливе значення в розслідуванні злочинів аналізованої категорії має кваліфіковане проведення допитів свідків. Серед них насамперед виділяються свідки, що володіють інформацією про обставини і учасниках розслідуваного злочину. Вони в свою чергу можуть бути диференційовані на очевидців, знаючих про цікавлять слідство обставин від учасників події або зі слів третіх осіб.¹²

Найбільш привабливим з позиції слідства виглядає допит очевидців. Однак і при виробництві цієї слідчої дії виникають певні труднощі. Деякі свідки-очевидці спостерігають не всі подія злочину, а тільки його частину, наприклад приготування суб'єкта до скоєння посягання. При цьому вони не завжди адекватно оцінюють характер спостережуваних дій у період їх вчинення. Тому відомості про сприймалися події не виділяються у свідомості свідка, що ускладнює їх отримання в ході допиту.

Очевидці, так само як і потерпілі, можуть добросовісно помилятися. Для допиту таких свідків використовуються прийоми отримання свідчень потерпілих, що допускають аналогічні похибки.¹³

Іноді по справах даної групи допитуються свідки, які не бачили, а чули шум, розмови, крики, інші звуки, якими супроводжувалося вчинення злочину. У ході допиту таких свідків ретельно деталізується обстановка, в якій знаходився допитуваний, - відстань від місця події, наявність і характер перешкод між джерелами звуку і суб'єктом сприйняття, характеристика загального звукового фону на місці події: тиша, включена аудіоапаратура, звуки працюючих механізмів, вуличний шум і т.п. Досить складно отримати у таких свідків покази про ознаки сприймалися ними голосів й мови.

Як правило, свідки можуть охарактеризувати голос тільки по висоті або тональності. Лише іноді свідки, що володіють спеціальними знаннями (в області вокального мистецтва, фоноскопії тощо) можуть виділити приватні ознаки голосу.¹⁴

За наявності достатніх підстав, за участю таких свідків може бути проведено впізнання підозрюваного по голосу.

У свідків, обізнаних про цікавлять слідство фактах зі слів інших осіб, з'ясовують, де, за яких обставин їм були передані відомості, з чого почалася розмова, яким чином він перейшов на тему, пов'язану зі злочином, проявив ініціативу оповідач або хтось із присутніх, що конкретно і в якій формі повідомлялося. У деяких ситуаціях необхідно попросити допитуваного відтворити дослівно почутий ним розповідь. Якщо свідок вагається з дослівним відтворенням всього повідомлення, можна спробувати деталізувати його свідчення. Для цього зміст вислухати їм оповіді розділяється на частини.

Аналогічним чином аналізується зміст інформації, переданої на наступних етапах повідомлення. Можливо також зміна послідовності з'ясування змісту даних про окремі обставини.

Особливо докладно з'ясовується, що свідкові відомо про суб'єктів злочину, які виконували ними діях і наступили в результаті наслідки. Свідкам також ставлять питання про те, наскільки, на їхню думку, достовірні передані їм відомості, якщо вони сумніваються або, навпаки, впевнені в достовірності інформації, бажано з'ясувати, чим обумовлена така оцінка.

Допит свідків може здійснюватися також з метою отримання відомостей про наявність або відсутність у підозрюваних (обвинувачених) певних предметів, які могли використовуватися при вчиненні злочину або були викрадені в процесі посягання.¹⁵

Окрему групу утворюють свідки, мають відомостями про властивості особистості підозрюваних (обвинувачених) або потерпілих. Доречно зауважити, що в цих цілях корисно допитувати свідків не тільки з числа доброзичливців названих осіб, але і суб'єктів, які перебували з ними в конфліктних відносинах.

При допиті всіх категорій свідків по справах про побутові злочини необхідно враховувати, що вони нерідко бувають суб'єктивні, оскільки симпатизують або потерпілому, або підозрюваному (обвинуваченому). Під впливом такого ставлення свідки навмисно або мимоволі дають необ'єктивні свідчення.

Розділ III Речові докази як різновид доказів в кримінальному процесі

Залежно від того, чи брала свідомість людини участь у відображенні на носії доказової інформації, докази поділяються на: особисті , речові. Речові докази - це ті, у формуванні яких не брало участі свідомість людини. Решта - особисті.

До речових доказів відносяться всі речові докази і частина інших документів (відео-, фото-, аудіодокументи). Це матеріальні об'єкти, які мають властивості, що відображають обставини злочину у вигляді слідів впливу, зміни, походження та ін. Інформація, що міститься в матеріальних об'єктах інформація передається не в мовній формі, а шляхом безпосереднього сприйняття. Деякі докази складаються з двох частин. Одна частина - особиста, інша - речова. Мають ознаками речового доказу певні додатки до протоколів слідчих дій (зліпки, відеозапис, фотографії з фототаблиці і т. П.) І висновками експертів (зазвичай фотографії). Решта докази повністю особисті. Речові докази завжди меншою мірою спотворюють відобразилися на них сліди досліджуваного події. Яким би сумлінним не був суб'єкт, докази, що формуються його свідомістю, припускають втрату певної кількості відомостей. ¹⁶

Речовими доказами визнаються предмети, які служили знаряддями злочину, або зберегли на собі сліди злочину, або були об'єктами злочинних дій, а також гроші та інші цінності, здобуті злочинним шляхом, і всі інші предмети і документи, які можуть служити засобами по виявлення злочину, встановлення фактичних обставин кримінальної справи, виявлення винних або спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності обвинуваченого. Речові докази повинні бути докладно описані в протоколах огляду та інших слідчих дій, по можливості сфотографовані і долучені до кримінальної справи постановою (ухвалою) органу, провідного кримінальний процес. Речові докази повинні зберігатися при кримінальній справі і передаватися разом з ним. Якщо предмети в силу їх громіздкість чи інших причин не можуть зберігатися при кримінальній справі, вони повинні бути сфотографовані, по можливості опечатані і зберігатися в місці, вказаному органом, провідним кримінальний процес. До справи може бути долучений зразок речового доказу. Про місце знаходження речового доказу у справі повинна бути відповідна довідка.

Сутність речового доказу полягає у безпосередньому матеріальному відображенні, запечатлении слідів злочину . Речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку на оскарження постанови чи ухвали про припинення провадження у кримінальній справі, але не більше трьох років. У випадках, коли спір про право на предмет підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, речові докази зберігаються до набрання законної сили рішення суду. В окремих випадках речові докази можуть бути повернуті їх власникам і до закінчення термінів, зазначених у КПК, якщо це можливо без шкоди для провадження у кримінальній справі.¹⁷

Речові докази, що піддаються швидкому псуванню, якщо вони не можуть бути повернуті власнику, здаються у відповідні установи для використання за призначенням. При необхідності вони можуть відшкодовуватися предметами того ж роду і якості або власнику виплачується їх вартість.

Сам по собі будь-який предмет буде речовим доказом тільки в тому випадку, якщо в ньому містяться відомості, що мають відношення до матеріалу або кримінальній справі.

Отже, речові докази-це предмети матеріального світу, які стали об’єктами протиправних посягань, які зберегли на собі його сліди або містять інші відомості про факти та обставини, що встановлюють під час кримінального правопорушення. ¹⁸