6. Конструкторський аналіз пристрою.

6.1. Визначення типу пристрою.

Дати детальний аналіз пристрою в цілому з погляду його виготовлення. Зробити висновок, до якого типу пристроїв (за різними ознаками) належить пристрій, що проектується.

6.2. Характеристика основних елементів.

Детально розглянути окремі елементи пристроїв, дати їм характеристику за їхньою конструкцією, вказати спосіб їх кріплення до пристрою і.т.п. Виконати ілюстрації для пояснення конструкції тих чи інших елементів. Цей пункт має бути викладений дуже докладно. Його, як і наступний, доцільно виконувати після викреслювання складального креслення пристрою.

6.3. Технічна характеристика та технічні вимоги.

Навести основні технічні параметри пристрою (наприклад габаритні розміри, зусилля затиску деталі, тиск повітря).

Розраховувати коефіцієнт уніфікації пристрою:

K_х=Кст./К_{з ,} (11)

Кст - кількість стандартних деталей пристрою;

К_{з –} загальна кількість деталей пристрою.

6.4. Правила безпеки при експлуатації пристрою.

7. Економічна доцільність використання пристрою.

Економічна доцільність використання складального пристрою визначається кількісними і якісними змінами у технологічному процесі складання, які обумовлюють підвищення його рентабельності завдяки використання пристрою.

Не дивлячись на те, що більшість спеціальних пристроїв проектуються для однієї визначеної складальної операції, при оцінки пристрою слід виходити не тільки з рентабельності використання того чи іншого пристрою на даній операції в даний момент, але і враховувати, наскільки вигідно буде використання пристрою для всього технологічного процесу складання, а в окремих випадках і для виробництва в цілому.

Загальним показником економічної доцільності використання пристрою являється різниця між економією праці, який отримається в результаті використання пристрою, і затратою праці на проектування і виготовлення цього пристрою. Нерідко використання занадто дорогого, хотя і досконального пристрою, не може виправдати витрачених на нього коштів. Іноді дешевий пристрій доцільно замінювати більш дорогим, якщо останній значно скорочує час, підвищує точність роботи і виправдовує витрати, які зв’язані з його виготовленням. Головну роль грає кількість вузлів, які збираються за допомогою пристрою за визначений термін, тобто темп роботи пристрою.

При визначенні економічної ефективності пристрою порівнюють затрати часу на складання і зварювання виробу без пристрою і при його використанні чи вигідність використання двох різних пристроїв (старого і нового).

Якщо вважати, що витрати і амортизацію зварювального обладнання та електроенергію однакові, то елементи собівартості складання, що залежать від конструкції пристрою для порівнюваних варіантів а і б визначають за формулою:

Са=За(1+Z/100)+Sа(1/A+q/100)/N

Сб=Зб(1+Z/100)+Sб(1/A+q/100)/N (12)

С_а - собівартість операції за варіантом а,

С_б - собівартість операції за варіантом б.

В завданні на курсовий проект як правило задають умову, що до переоснащення операція виконувалась з використанням універсальних засобів затиску, а це означає, що собівартість по варіанту а слід розраховувати за формулою (13), враховуючи, що затрати на проектування універсального пристрою дорівнюють нулю (так як завод його не виготовляє).

Таким чином собівартість операції з застосуванням універсального пристрою

Су=Зу(1+Z/100) (13)

де З_у - заробітна плата електрозварювальника за операцію з використанням універсального пристрою,

З_б і З_а - відповідно заробітна плата за операцію за варіантами а і б,

Z - процент цехових накладних витрат на заробітну плату.

Величину Z приймають такою ж, як існуючі цехові накладні

витрати на дільниці (задається в вихідних даних). Витрати на виготовлення пристроїв (ціну пристроїв) можна визначити орієнтовно по таблицям (див. додаток 7).

S_а, S_б - витрати на виготовлення пристроїв,

q - витрати, пов’язані з експлуатацією пристрою та його зберіганням,

A - термін амортизації пристрою (роки),

Величину q рекомендовано брати в межах 20%. Для визначення заробітної плати потрібно знати штучний час на дану операцію t_шт і тарифну ставку розряду робітника C:

З=t_шт C, (14)

Термін амортизації дорівнює терміну, на протязі якого пристрій буде використовуватися для випуску заданої продукції. Наприклад, якщо даний вузол (деталь) буде випускатись на протязі 2 років, то і А=2 роки.

Якщо продукція стабільна і терміни припинення її випуску невідомі, то величину А визначають за збільшеними нормативами (див. додаток 7 і 8).

Річний економічний ефект визначають як добуток економічного ефекту на одній операції на річну програму випуску

Е=(Са- Сб)N (15)

Список літератури. (див. п.8)