Висновки

Підбиваючи підсумки роботи можна сказати, що демократія - це політична організація влади народу, якою забезпечується рівна участь усіх і кожного в управлінні державою та суспільними справами; виборність основних органів держави; забезпечення прав і свобод людини тощо.

Демократія існує в різних значеннях: як форма держави; як політичний режим; як принцип організації та діяльності державних органів і громадських

організацій.

Коли про державу кажуть, що вона - демократична, то мають на увазі

наявність усіх цих значень.

Своїми широченними можливостями, перспективами та духом поблажливості вона відкрила простір у тому числі і для напрямків, які хочуть її знищити. Іншою вона бути не може, так як це – її природа, її перевага. Але цим вона може задовільнити лише деяких, але ніяк не всіх. У людей завжди залишається потреба продовжувати удосконалення до примарного абсолютного ідеалу і ніякою політичною системою їх не задовільнити. Тому питання про те, чи може демократія змінитися на інші форми, має чітку відповідь: це траплялось раніше, проходить зараз, і може відбутися в майбутньому.

Демократія завжди є «роздоріжжя», так як вона це система свободи, система для якої нема нічого абсолютного. Але важко дати однозначну відповідь на запитання «а чи не повернемось ми в кінці шляху знову на теж саме місце, звідки починали?». Найкращу відповідь на це запитання дав У.Черчілль, виступаючи в Британському парламенті 11 листопада 1947р.: «Демократія - найгірша форма правління, якщо не враховувати інші…».

Стосовно України, то тут, як і в інших посттоталітарних, посткомуністичних державах, процес утвердження принципів демократії – з урахуванням національних традицій – тривалий і непростий. Тому те, що зроблено в грудні 1991р.- тільки початок. Наша нація тернистим шляхом іде до утвердження демократії. Перш за все – це усвідомлення того, що ми єдині, що в нас одна історія і спільне майбутнє в процвітаючій і справді демократичній країні, де все залежить тільки від нас, де демократія – це не лише гарне слово на папері, а й дійсність. Бо демократія – це правління народу, а якщо народ роз’єднаний, то і країна занепадає, і відповідно немає демократії, а є тільки розбрат і безлад. То зробімо висновки з історії і сьогодення , не допустімо розколу, збережімо націю і державу. Нам потрібно зрозуміти, що її творимо ми, а не якась панівна верхівка влади, що кожен з нас – це дійсно цеглинка великої і міцної стіни, без якої ця стіна не буде такою міцною і непорушною. І чуючи слова: « Я – капля в морі» Кожен з нас повинен розуміти ці слова тільки як те, що ми частинка одного цілого. Одного народу, однієї нації. Все у наших руках бо ми – це демократія.

Список використаної літератури

1. Петришин О. Народовладдя – основа демократичної, правової, соціальної держави// Право України. – 2009.

2. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії// Право України. – 2001.

3. Сенчук В.В. Поняття та ознаки демократичної держави: теоретико-правовий аспект// Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2009.

4. Скрипнюк О. Верховентсво права і демократія: концептуальні питання взаємозв’язку// Вісник Академії правових наук України. – 2008.

5. Тодика О.Ю. Народовладдя на трансформаційному етапі розвитку держави і суспільства. – Х.: Право. – 2007.

6. Ханкевич О. И. Античная демократия// Право и демократия. – М., 2009.

7. Нудненко А.А. Теория демократии. – М.: Юристь, 2001.

8. Колодій А., Копейчиков В., Цвік М. Народовладдя як основа представницької демократії// Українське право. – 1995.

9. Цвік М.В. Форми безпосередньої демократії// Конституційне право України/ За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілко, Ю.М. Тодики: Підручник. – К., 1999.

10. Цвєтков В.В. Демократія і держ. Управління: теорія, методологія, практика. – К., 2007.

11. Шипілов Л.М. Народовладдя як основа демократичної держави. – Х.: ФІНН, 2009.

12. Цвік М.В., Петришин О.В., Авраменко Л.В. Загальна теорія держави і права. – Харків: Право, 2009.

13. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. Посібник. – Львів: Край, 2008.

14. Брайс Д. Сучасні демократії. – М., Прогрес, 1998.

15. Кельзен Х. Про сутність і значенняя демократії:. – М. Проспект, 1996.

16. Копейчиков В.В. Загальна теорія держави і права. – К.: Юрінком Інтер, 1997.

17. Гуттенберг Б. Теорія демократії// Поліс, 1991.

18. Шапиро Н. Демократія та громадянське суспільство// Поліс, 1998.

19. Вісник КНУ ім. Т.Г. Шевченка, 2005.

20. Хантингтон С. Будущее демократического процесса: от экспансии до консолидации// МЭиМО. – 1995.

21. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций, - М., 2003.

22. Теорія держави і права. – К: Юрінком, 1998.

23. Арбластер Е. Ключові ідеї демократії// Демократія: Антологія/ упоряд. О. Проценко. – К., 2005.

1. Гьофе О. Демократія в епоху глобалізації: пер. з нім. / О. Гьофе. – К.: ППС – 2002, 2007. – 436 с.

2. Демократичні засади державного управління та адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Юридична думка, 2010. – 496 с.

3. Основи демократії. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред. Антоніни Колодій. – К.: Ай-Бі, 2002. – 684 с

4. Розанвалон П. Демократична легітимність. Безсторонність, рефлексивність, наближеність: пер. з фр. / П. Розанвалон – К. : Вид. дім «Києво-Могил. академія», 2009. – 287 с.

5. Погребняк С. П. Концепції good governance та good administration (міжнародний, європейський та національний досвід) / С. П. Погребняк // Філософія права і загальна теорія права. – 2012. – № 1. – С. 177 – 190.

6. Погребняк С. П., Уварова Е. А. Сопротивление угнетению. Восстание. Революция (теоретико-правовой анализ в свете доктрины прав человека) / С. П. Погребняк, Е. А. Уварова // Право і громадянське суспільство. – 2014. – №

7. Проблеми теорії права і конституціоналізму у працях М. В. Цвіка / Відп. за вип. О. В. Петришин. – Х.: Право, 2010. – 272 с.

8. Петришин О. В. Демократичні засади правової соціальної держави // Право України. – 2013. – № 8. – С. 63 – 71.

9. Петришин О. В. Народовладдя – основа демократичної, правової, соціальної держави // Право України. – 2009. – № 6. – С. 4 – 11.

10. Петришин О. В. Пропорційна виборча система: історичний досвід запровадження // Вісн. Центр. виборч. комісії. – 2006. – № 1. – С. 53 – 57.

Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: Учебник. – М.: Издательская корпорация “Логос”, 2000. – С.126-142, 235-237.

Основи держави і права: Навч. посібник / За ред. В.В. Комарова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. –  258 с.

36