5. Зміст теми:

Поліефірні відбиткові маси є представниками однієї з нових перспективних груп еластомерних вдбиткових матеріалів. Вони складаються з основної пасти та затверджувача, які змішуються у певному співвідношенні. Молекулярна будова цих відбиткових матеріалів заснована на лінійному ланцюгу, збудованому тетрагідрофуран/етиленоксидними поліефірами.Основна паста містить поліефір з реактивними аміновими групами (кільце азиридина) на кінцях молекул, різні наповнювачі і пом"якшувачі, а паста затверджувача - ароматичні ефіри сульфокислоти. Під час їхньої взаємодії відбувається розщеплення кілець азиридина і утворення поліефірної сітки. Сам ланцюг має гідрофільні влстивості. Реактивними групами є азиридинові половинки в кінці лінійного полімерного ланцюга, а каталізатором слугують кислоти Льюїса. Поперечні зв"язки між ланцюгами утворюються шляхом кільцевого відкривання азиридинових кілець. реакція відбувається за типом поліприєднання , без виділення летких речовин. Внаслідок цього поліефіри , як і А-силікони, є стійкими до деформації, мають низьку усадку. Але , на відміну від силіконових відбиткових мас, поліефіри від час зберігання активно поглинають вологу. Тому, для того, щоби запобігти набуханню відбитків, їх слід зберігати сухими.

Переваги поліефірних мас:

- стійкі до деформації

- мають добрі змочувальні властивості у робочий час

- точність у відтворення розмірів та деталей

Недоліки поліефірних мас:

- надто висока гідрофільність при тривалому контакті з водою, що призводить до розбухання відбиткового матеріалу

- кислоти Льюїса можуть викликати подразнення шкіри і м"яких тканин порожнини рота.

- дуже міцні внутрішньомолекулярні взаємодії створюють надто твердий полімер, який важко видалити з порожнини рота пацієнта

- вони не є мукостатичнимии, можуть змістити рухомі м"які тканини, потребують ретельної підготовки ясен (але добре заходять під ясна)

- неповністю полімеризуються в присутності крові

- складно замішати до однорідної консистенції

Модель повинна бути відлита через 2 год, але не пізніше , ніж через 7 діб (за деякими аннотаціями - впродовж 24 год). Відбитки зберігаються в сухому вигляді. Підвищена вологість під час зберігання та дезінфекції може викликати зміну розмірів від поглинання вологи. Поліефіри дуже часто викликають алергічну реакцію. Поліефірні відбиткові матеріали мають неприємний смак та запах.

Поліефіри звичайно використовуються у формі пасти середньої консистенції (основної та каталізаторної). Каталізатори поліефірних відбиткових мас можуть викликати токсико- алергічну реакцію.

Зараз найбільш широкого застосування набули відбиткові маси Impregum F та Permaolyne фірми ESPE (Німеччина) . Це однофазні матеріали низької (Permaolyne) та середньої (Impregum F) в"язкості . Вони застосовуються для отримання функціональних і уточнених анатомічних відбитків при різних видах знімного протезування. Але після виготовлення індивідуальної ложки однофазні матеріали можуть обмежено використовуватись і для виготовлення суцільнолитих незнімних ортопедичних конструкцій.

Полісульфідні (тіоколові) відбиткові маси також належать до еластомерів. Матеріали виготовлені на основі багатофункціональних меркаптанів (полісульфідного каучука).

Основна паста полісульфідів містить бічну і кінцеву SH-групи. Завдяки окису цинку, що міститься в затверджувачі , починається реакція поліконденсації. Сірка різко активує цю реакцію, але є причиною різкого неприємного запаху , який не піддається нейтралізації, навіть при використанні ароматизаторів.

Полісульфідні відбиткові матеріали випускаються в комплектації паста-паста, за стійкістю до деформації вони є кращими за С-силікони. Але їхні еластичні властивості є набагато нижчі , аніж у силіконових та поліефірних відбиткових мас, а високе прилипання заважає роботі. Усі недоліки призвели до того, що полісульфіди не знайшли широкого застосування в клініці.

Випускають у вигляді 2 паст, які містяться в тубах. Змішуючи їх, внаслідок реакції полімеризації отримують гумоподібний матеріал.

Переваги полісульфідних відбиткових мас:

- дозволяють отримати добре зволожені поверхні

- точність відтворення деталей

- легко виводяться з порожнини рота

- добра адгезія до ложки і між шарами

- міцність до розривання

- практично відсутня усадка

- термостабільність

Недоліки полісульфідних відбиткових мас:

- висока постійна деформація

- неприємний смак

- необхідність відлити модель за 1 год

- легко деформуються під час транспортування , повторних відливань

- мають доволі неприємний запах за рахунок утворення сірководню під час замішування

- тривалий час твердіння в порожнині рота 7 - 10 хв. Для прискорення твердіння під час замішування можна додавати воду ( на лікарському дзеркалі), тому що вода для даних мас є каталізатором.

Застосовують для виготовлення відбитків при протезування різними видами незнімних і знімних конструкцій, які вимагають високої точності відбитку.

Представники полісульфідних відбиткових мас :

США "Пермапластик" , НІмеччина "КОЕ-флекс"

Дезінфекція поліефірних та полісульфідних відбитків здійснюється за допомогою 2 % глутарового альдегіду , час експозиції - 5 хв.

Hавчальна дисципліна	Пропедевтика ортопедичної стоматології.
Модуль № 1	Пропедевтика ортопедичної стоматологі.ї
Змістовий модуль № 3	Клінічне матеріалознавство.
Тема заняття № 27	Можливі помилки та ускладнення при отриманні відбитків (асфіксія, термічний опік, алергічна реакція). Профілактика їх виникнення та способи усунення.
Курс	2
Факультет	Стоматологічний

Термін/параметр	Визначення
Асфіксія	гостра дихальна недостатність
Термічний опік	пошкодження шкіри чи слизових оболонок, часто з підлеглими тканинам, внаслідок дії на них високої температури
Алергічна реакція	реакція організму на алерген (антиген або гаптен).