5. Зміст теми.

Тактика лікарських дій у клініці ортопедичної стоматології полягає в зас­тосуванні визначеного плану обстеження і дотриманні послідовності етапів лікування хворого.

Історія хвороби, або амбулаторна картка - це документ, в який мають бу­ти внесені дані обстеження, діагноз, план ортопедичного лікування і відоб­ражена динаміка розвитку та клінічна картина хвороби, метод лікування і його результати (мал. 2).

Історія хвороби

↓

Дані про особу пацієнта

↓

Співбесіда з хворим

(з’ясування скарг, збір анамнезу)

↓

Об’єктивне дослідження

↓ ↓

Клінічні методи Спеціальні методи

обстеження обстеження

↓

Діагноз

↓

План ортопедичного лікування

↓

Щоденник ортопедичного лікування

↓

Прогноз

↓

Епікриз

Мал. № 2 Структурна схема складання амбулаторної історії хвороби

Принципи діагностичного дослідження у клініці ортопедичної стоматології та шляхи їх реалізації

Захворювання або будь-який патологічний стан, маючи біологічно нега­тивне значення для організму, проявляється певною ознакою або групою оз­нак, властивих тій чи іншій хворобі.

Кожна ознака називається симптомом. Умовно симптоми розділяють на суб'єктивні і об'єктивні. Суб'єктивні симптоми - це симптоми, виявлені під час опитування хворого (ті відчуття, які виникли з якогось періоду часу і яких у хворого не було раніше). Об'єктивні симптоми виявляються у процесі клі­нічного обстеження хворого. Захворювання може проявляєтися не одним, а кількома суб'єктивними і об'єктивними симптомами, певна частина яких є специфічною тільки для даного захворювання, а інші спостерігаються серед різноманітних хвороб.

Діагностичне дослідження передбачає з'ясування суб'єктивних та об'єктив­них симптомів, етіології, патогенезу, клінічної картини захворювання у кон­кретного хворого, його фізичного і психічного стану, встановлення ступеня, характеру морфологічних і функціональних змін, що становить сутність хво­роби. Важливо логічно осмислити виявлені симптоми, зв'язати їх у єдиний ланцюг і визначити провідні, які характеризують те чи інше захворювання.

Розпізнаванню захворювання допомогає чітке знання всіх розділів стома­тології та інших медичних дисциплін, клінічної картини кожної нозологічної форми захворювань зубощелепної системи у її класичному прояві.

У зв'язку з цим, без знання фізіологічних норм і можливих фізіологічних варіантів функціонування окремих органів, які складають зубощелепну систе­му, їхніх топографічних і функціональних взаємовідносин, неможливо пра­вильно сформулювати діагноз і виконати всі необхідні лікувальні маніпуляції.

Методично грамотно виконане обстеження сприяє встановленню діагноза і зумовлює застосування відповідного лікування та ефективних профілактич­них заходів.

Під час проведення діагностичного дослідження хворого у клініці ортопе­дичної стоматології, незалежно від отриманих суб'єктивних даних і очевид­них клінічних симптомів, повинна бути обстежена вся зубощелепна система, кожний її орган, оцінений загальний стан організму, з'ясовані супутні і пере­несені захворювання, обгрунтована необхідність додаткових (спеціальних) методів дослідження.

Для правильного розпізнавання хвороби необхідно знати основні і специ­фічні ознаки захворювань щелепно-лицевої ділянки, вміти застосовувати на практиці всі необхідні методи дослідження, володіти навичками клінічного мислення.

Методичність лікарських дій у процесі діагностичного дослідження полягає у послідовному проведенні цілеспрямованих етапів обстеження: з'ясування скарг хворого і вивчення анамнезу, об'єктивне дослідження за допомогою клі­нічних і спеціальних методів (вивчення морфологічних змін і функціональних порушень), встановлення діагноза (нозологічної форми захворювання) і його оформлення, прогнозування перебігу хвороби (мал. 1).

Діагностика у клініці ортопедичної стоматології
Співбесіда з хворим (з’ясування скарг, вивчення анамнезу)
Клінічні методи дослідження:	Спеціальні методи дослідження:
1. огляд і обстеження обличчя; 2. оцінка стану зубів; 3. оцінка стану зубних рядів; 4. оцінка артикуляційних і оклюзійних співвідношень зубних рядів; 5. обстеження щелепних кісток; 6. оцінка слизової оболонки; 7. обстеження мускулатури щелепно – лицевої ділянки; 8. обстеження скронево – нижньощелепного суглоба; 9. оцінка ортопедичних конструкцій.	Рентгенографія; Гальванометрія; Діагностичні моделі; Мастикаціографія; Визначення ефективності жування; Визначення жувального тиску та витривалості пародонту; Електроміографія жувальних м’язів; Реографія зубощелепної системи; Термодіагностика; Електроодонтодіагностика.
Діагноз

Мал. № 1 Структурна схема діагностичного дослідження у клініці ортопедичної стоматології.