Олімпійська освіта як важлива складова формування гармонійно розвиненої особистості школяра

Чимерис Марія

Науковий керівник: Ткачук В.П

Івано-Франківський коледж фізичного виховання

Національного університету фізичного виховання і спорту України

Постановка проблеми. Зміни, що відбуваються у всьому світі й у нашій країні, маючи істотні соціально-політичні, ідеологічні та економічні проблеми, супроводжуються пошуками нових систем освіти і виховання молоді. Саме тому в останні роки у різних сферах діяльності людини – педагогіці, фізичній культурі, політиці зростає інтерес до філософських, соціологічних і культурологічних аспектів теорії і практики олімпійського руху.

У сучасному олімпійському русі спортивна, виховна і освітня складові тісно переплелися із соціально-філософським, економічним та політичним чинниками, що зробило цей рух універсальним явищем, прикладом ефективної співпраці людства в ім’я гармонійного розвитку людини, зміцнення миру і співробітництва, взаємовідносин між народами та державами.

Аналіз останіх досліджень та публікацій. На сплеску підвищеного інтересу громадянського суспільства ХІХ століття до античних Олімпійських ігор олімпійський спорт сьогодні став найважливішою складовою міжнародного спортивного і олімпійського рухів, одним з найдивовижніших явищ в історії людства[1].

Сучасні Олімпійські ігри продовжують утримувати увагу молодих поколінь, приваблювати мільйони глядачів, чимало державних і громадських організацій, а також суспільних і політичних діячів і мають істотне світове значення. В олімпійському русі втілюються гуманістичні ідеї олімпізму, проголошені в олімпійській Хартії та високо оцінені й визнані всіма народами світу[3].

Саме тому ми поставили собі за мету розглянути олімпізм у системі освіти та виховання молоді.

Для вирішення поставленої мети нами були використані такі методи: вивчення і аналіз наукових джерел з проблеми дослідження, нормативних і програмних документів, порівняння, систематизація, класифікація, узагальнення здобутих теоретичних даних.

Результати дослідження. Наш аналіз спеціальної науково-методичної літератури показав, що олімпізм – це концепція, яка бере свій початок в Стародавній Греції та містить у собі фундаментальні принципи виховання людини. Як вважав П’єр де Кубертен олімпізм намагається сконцентрувати в єдиному промені всі принципи, що сприяють досягненню досконалості людини” [1].

На концепції олімпізму побудована основа міжнародного спортивного руху та згідно олімпійської Хартії є філософія життя, що звеличує та об’єднує в гармонійне ціле якості тіла, волі та розуму. Поєднуючи спорт з освітою й культурою, олімпізм намагається створити такий спосіб життя, який базується на радості від зусилля, освітній цінності доброго прикладу та на повазі універсальних фундаментальних етичних принципів. Мета олімпізму полягає в тому, щоб скрізь поставити спорт на служіння гармонійному розвитку людини з наміром підтримати встановлення мирного суспільства, яке зацікавлене в збереженні людської гідності [1; 2; 3].

На думку Л. Апциаури (1998) олімпізм, на понятійному рівні культури, доцільно розглядати як одну із центральних сфер спортивної діяльності, що активно сприяє всесторонньому розвитку людської особистості, формуванню її життєво важливих позицій. Позитивно ставиться до такого твердження і російський науковець С.Н. Мягкова(1991), котра вважає, що концепція олімпізму проявляється і під час занять фізичними вправами, оскільки сприяє вихованню коректної поведінки школярів, джентльменському ставленні учителів та учнів, взаємодопомозі під час вивчення нових вправ, повазі один до одного під час змагальної діяльності.

Чимало вітчизняних та закордонних фахівців в галузі фізичної культури і спорту підкреслюють, що вивчення історії і специфіки розвитку олімпійського руху, його ідеалів і принципів, місця в сучасному суспільному житті, організаційно-правових і економічних основ олімпійського спорту, теорії і практики підготовки спортсменів до Олімпійських ігор має неабияке освітнє і виховне значення [1; 2].

Зауважимо, що в період свого правління президент Міжнародного олімпійського комітету Х.-А. Самаранч неодноразово наголошував на “…необхідності інтенсифікувати процес “навчання олімпізму”, зміст якого полягає в поширенні культурних, естетичних і виховних цінностей олімпізму серед різних верств населення…” [1].

Доречно зазначити, що поширення олімпійських ідеалів через систему освіти є не тільки невід’ємною частиною фізкультурної освіти школярів. Це ще й є масштабним проектом МОК, в діяльності якого одним з головних завдань є поширення знань з олімпійської тематики і цінностей олімпізму, залучення в олімпійський рух різних верств населення [1].

Залучення дітей і молоді до ідеалів і цінностей олімпізму, займає все більш важливе місце в системі освіти та виховання різних країн. Це знайшло своє відображення у резолюції третьої сесії Міжнародного Комітету з фізичного виховання і спорту при ЮНЕСКО від 1983 року, згідно якої всі держави-учасниці Комітету повинні “ввести і підсилити викладання олімпійських ідеалів у школах і навчальних закладах відповідно до їх власної системи освіти”. У Міжнародній хартії фізичного виховання і спорту ЮНЕСКО, підписаної представниками держав-членів ООН, закріплено, що із основних напрямків розвитку освіти є введення в державні програми соціального і культурного розвитку заходів щодо виховання і освіти молоді в дусі принципів олімпізму [1,3].

Необхідність поширення моральних, культурних і освітніх цінностей олімпізму учасниками олімпійського руху серед усіх груп населення також відзначено і в рекомендаціях наукових сесій, конгресів, міжнародних форумів, континентальних семінарів, конференцій.

Для реалізації програм розповсюдження ідей олімпізму на національному рівні в 1994 році за підтримки президента МОК був створений Керівний комітет проекту всесвітньої компанії “Національний олімпійський комітет в дії: поширення олімпійських ідеалів через систему освіти”. І, згідно Олімпійської хартії, одним із основних завдань НОКів є пропагування фундаментальних принципів олімпізму на національному рівні в рамках спортивної діяльності, розповсюдження олімпізму в навчальних програмах фізичного виховання та спорту в школах та вищих закладах освіти [3].

Таким чинам, на основі вищенаведеного вважаємо, що засвоєння культурно-виховних ідеалів і цінностей олімпізму в процесі виховання матиме позитивну комплексну ціленаправлену педагогічну дію щодо формування духовної, моральної, естетичної культури з позиції гуманізму, направленого на всесторонній розвиток особистості.

Отже, на основі вищенаведеного можна зробити висновок про те, що Олімпійські ігри і олімпійський рух став ведучою творчою формою і загальнопризнаваною вершиною цілої фізичної культури. Історичні традиції олімпійської культури, розвиток олімпійського руху, виникнення в науці ідей олімпійського виховання може стати стимулом і джерелом обновлення фізичної культури школяра, творчого становлення його особистості, здорового самоутвердження в спорті, культурі, освіті.

Перспективи подальших досліджень у цьому напрямі. Серед подальших перспективних напрямів відзначимо дослідження щодо формування знань олімпійської тематики учнівської молоді у процесі навчання фізичній культурі; пропаганди олімпізму та ідеалів олімпійського руху; залучення олімпійців, ветеранів спорту до виховної роботи серед дітей та молоді.

Література.

1. Булатова М.М. Система олімпійської освіти в Україні та нові форми її впровадження // ІХ Міжнародний наук. конгрес „Олімпійський спорт і спорт для всіх”.– К., 2005. – С. 7.

2. Кочмарук І. Сучасний ціннісний потенціал олімпізму // ІІІ Міжнар. наук. конф. студентів „Студент, наука і спорт у ХХІ сторіччі”. – К., 2002. – С. 18 –19.

3. Czechowski M. Integracyjne funkcje educacji olimpijskiej // Wychowanie fizychne i sport. – 2002. – T.XLVI. – Nr. 1. – S. 9 – 10.