Ставлення учнів до уроків фізкультури на початку і в кінці педагогічного експерименту, бали

№ п/п	Якісні сторони процесу фізичної культури	Досліджувані групи
		ЕГ (модуль «волейбол»)				КГ (модуль «баскетбол»)
		Початок експерименту		Кінець експерименту			Початок експерименту			Кінець експерименту
			S		S			S			S
1	Урок фізкультури цікавий	2,3	0,3	1,8	0,2	2,1		0,3	2,6		0,2
2	Подобається, як проводять уроки	2,7	0,2	2,9	0,2	2,0		0,3	2,7		0,2
3	Цікаві всі вправи	3,1	0,3	2,5	0,3	2,5		0,3	3,1		0,2
4	Вчитель цікаво показує і пояснює вправи	2,5	0,2	2,2	0,2	2,5		0,4	2,5		0,3
5	Отримуємо задоволення на уроках	2,5	0,2	1,8	0,2	2,1		0,3	2,3		0,2
6	Заняття сприяють розвитку загальної культури	2,2	0,2	1,7	0,2	2,0		0,2	2,1		0,1
7	Уроки сприяють покращенню здоров’я	2,2	0,2	1,5	0,3	1,3		0,4	1,9		0,1
8	Фізичні навантаження адекватні нашому стану	2,1	0,2	1,4	0,3	1,9		0,3	2,0		0,2
9	Хотіли би займатися вправами за вибором	2,1	0,1	1,5	0,2	3,1		0,1	2,3		0,2
10	Хочемо займатися обраним видом додатково в секції	1,8	0,3	2,7	0,2	1,5		0,3	2,2		0,2
11	Хочемо займатися додатково іншим видом	4,3	0,2	2,0	0,2	2,3		0,2	2,9		0,2
12	Для контролю за ФП обрали би: антропометричні виміри	2,7	0,3	1,2	0,2	2,2		0,2	1,9		0,3
13	Функціональні проби	2,9	0,2	2,0	0,1	2,4		0,3	2,1		0,1
14	Тести з ОФП	2,6	0,1	3,7	0,1	2,9		0,2	3,4		0,2
15	Контрольні вправи з виду спорту	4,1	0,1	2,4	0,2	–		–	–		–
16	Самоопис фізичного розвитку	4,4	0,3	2,3	0,2	2,5		0,2	1,8		0,2

Бажання оволодівати елементи техніки гри волейбол відстежується відповідями на 10-е та 11-е питання. На початку педагогічного експерименту близько 80 % учнів експериментальної групи виявили бажання займатися волейболом додатково у секціях, а на кінець експерименту їх уже стало 50 %. Але бажання займатися волейболом додатково збільшилося більш ніж у три рази, з 14 % до 60 %. По – перше, інтерес до волейболу може бути менш ніж у 50 % учнів, решта керувалася іншими міркуваннями, пов’язаними із зацікавленістю, зовнішньою атрибутикою процесу, популярністю цього виду, заохоченням з боку оточення, за компанію з друзями, що само по собі не є негативним фактором, а сприяє залученню до організованих занять фізичними вправами, підвищення рухової активності. По – друге, мета уроків фізичної культури носить оздоровчий характер, і тому зайва спортизація навчального процесу не завжди відповідає мотивам учнів, а саме: зміцнення здоров’я, покращення фігури, отримання задоволення від рухової активності, спілкування з друзями, що веде до зниження інтересу до самої гри. Про це свідчить і вибір учнями засобів контролю за фізичною підготовленістю.

Після уроків фізичної культури на базі визначеного модуля, що вивчається на уроках, думка учнів щодо доцільності засобів контролю фізичної підготовленості змінилася, вірогідно, з урахуванням вимог підготовки.

В учнів експериментальної групи на перше місце вийшли антропометричні виміри (1,2 бала), далі відмічаються функціональні проби (2,0 бала), контрольні вправи з волейболу (2,4 бала) і завершують тести з ОФП (3,7 бала). У цілому в експериментальній і контрольній групах думка про засоби оцінки їх фізичної кондиції співпадають. Перевагу мають антропометричні вимірювання ваго-ростових та обсяжних параметрів (64 % та 62 % ), функціональні проби зі стандартними навантаженнями (проба Руфьє, Гарвардський степ-тест – 67 % та 57 %).

Для учнів, які не займаються спортом, найбільш цікавим є опис фізичного розвитку, тобто суб’єктивна оцінка загалом без вправ. Складання нормативів, державних тестів займає найнижче місце за рейтингом (близько 30 %). Виконувати контрольні нормативи з волейболу бажають тільки 50 % учнів, а це свідчить, мета їх занять загалом оздоровча, а не спортивна.

Висновки. Аналіз даних науково-методичної літератури та власних досліджень дозволив визначити оптимальні умови організації урочних форм роботи в загальноосвітніх навчальних закладах та ставлення учнівської молоді до цього процесу, свободи вибору видів рухової активності, мети занять фізичними вправами, а також видів педагогічного контролю та самоконтролю.

Література.

1. Безверхня Г.В. Мотивація до занять фізичною культурою школярів 5-11 класів: автореф. дис на здобуття наук. ступеня канд. фіз. вих.: спец. 24.00.02. «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / Г.В.Безверхня. – Львів: Інтереко, 2004. – 22 с.

2. Вісковатова Т.П. Мотиваційний аспект процесу навчання та тренування у спорті підлітків та дорослих // Актуальні проблеми юнацького спорту: матеріали VІ Всеукраїнсько – науково – практичної конференції / Т.П.Вісковатова. – Херсон: ХДУ, 2008. – С. 119-122.

3. Волков В. Проблема розробки технологій управління фізичною підготовкою сучасної студентської молоді / В.Волков // Теорія і методика фізичного виховання. – 2008. – № 2. – С. 41-47.

4. Дудчак М.В. Спорт для всіх в Україні / М.В.Дудчак. – К.: Олімпійська література, 2009. – 280 с.

5. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы: учебное пособие / Е.П. Ильин. – СПб: Питер, 2002. – 508 с.

6. Ковалева О.Н. Актуальные проблемы формирования физической культуры и духовного оздоровления. – Минск: БГУФК, 2009. – С. 116-120.

7. Круцевич Т.Ю. Фізичне виховання як соціальне явище / Т.Ю.Круцевич, В.В.Петровський // Теорія і методика фізичного виховання. – К.: Олімпійська література, 2008. – Т.1. – С. 27-46.