Види та кількість травм каратистів

Види травм	Кількість травм
	2014 рік	2015 рік
Розтягнення	16	12
Вибиті пальці	12	8
Забиття грудної клітки	4	4
Забиття стегна	3	3
Перелом	2	1
Струс мозку	1	0
Всього отриманих травм	38	28

Висновок. Отримані в ході дослідження результати дають підставу стверджувати, що розроблені нами засоби профілактики є дієвими. Їх використання під час тренувального процесу дозволить знизити рівень травматичних випадків в кіокушин карате.

Література.

1. Гринь Л.В. Травматизм у спортсменів і його профілактика / Л.В. Гринь // Педагогіка, психологія і медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2002. – № 24. – С. 94-98.

2. Левенець В.Н. Актуальні питання спортивного травматизму / В.Н. Левенець // Спортивна медицина. – 2004. – № 1-2. – С. 84-89.

3. Тищенко В. Типові травми під час занять спортивними єдиноборствами: ознаки та перша допомога / В. Тищенко, Л. Мезенцева // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2012. – № 3. – С. 96-100. 7.

4. Башкиров В.Ф. Причины травм и их профилактика / В.Ф. Башкиров // Теория и практика физической культуры. – 1989. – № 9. – С. 33 – 34.

РОЗДІЛ 2

ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

У ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДАХ

Бондарь Олена

Науковий керівник: доцент Литвиненко О.М.

Миколаївський національний університет ім. В.О.Сухомлинського

Постановка проблеми. Проблема збереження здоров’я дітей-дошкільників є нагальним питанням у сьогоднішньому українському суспільстві. На сьогодні серед дошкільників кількість практично здорових дітей складає лише 3-4 % [4]. Дослідники-медики відзначають, що вік початку знайомства з комп’ютером серед дітей старшого дошкільного віку припадає на 4-5 років (до 69,0±4,8 %); серед дітей середнього дошкільного віку – на 3 роки (25,0±5,0 %) [3].

У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) записано: «Здоров’я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад». Тому всім працівникам дошкільного навчально-виховного закладу необхідно досконало знати стан здоров'я кожного вихованця (фізичного, психічного, духовного, соціального), особливості його розвитку, щоб створити найбільш сприятливі умови для гармонійного розвитку дитини, його фізичної пристосованості до навколишнього життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам збереження здоров’я, формування здорового способу життя дошкільників вивчають О. Богініч, Е. Вільчковський, М. Гончаренко, В. Горащук, О. Добрянська, О. Дубогай, Н. Денисюк, Є. Смирнова, С. Якименко та інші. Проблемам виховання здорового способу життя у дошкільників, формування ціннісного ставлення до здоров’я присвячено праці Т. Андрющенко, Г. Григоренко, Н. Денисенко, О. Іванашко, Ю. Коваленко, Н. Левінець, Н. Маковецької, Н. Рубан та багатьох інших роботах.

Мета статті полягає в теоретичному вивченні оздоровчих технологій з фізичного виховання дітей у дошкільних навчально-виховних закладах.

Виклад основного матеріалу. Одне з головних завдань дошкільного закладу - створити якнайсприятливіші умови для правильного фізичного розвитку дитячого організму, сформувати здоров’язбережувальну компетентність дітей, робота спрямована на розуміння збереження та турботи про здоров’я, для підвищення його опірності інфекціям, а також для поступового і систематичного загартування. Повноцінному розв'язанню оздоровчих, освітніх та виховних завдань сприяє комплексне використання як традиційних, так і нетрадиційних організаційних форм і методів фізичного виховання.

У межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності, рекомендований для дітей молодшого дошкільного віку, становить 3-4 години, для старших дошкільників - 4-5 годин [2]. Фізкультурні заняття - найефективніша форма оптимізації рухового режиму в ДНЗ. Тривалість фізкультурних занять у дошкільних групах: у першій молодшій групі - 15-20 хв., в другій молодшій групі - 20-25 хв., у середній групі - 25-30 хв., у старшій групі 30-35 хв. Найоптимальнішим є фізкультурне заняття побудоване за типовим планом: вступна, основна, заключна частини.  

Традиційними формами фізичного виховання (Е. Вільчковський), обов'язковими для впровадження в освітній процес, є заняття з фізичної культури; фізкультурно-оздоровчі заходи (ранкова гімнастика, гімнастика після сну, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартовуючі процедури); різні форми організації рухової активності в повсякденні (фізичні вправи на прогулянках, фізкультурні свята й розваги, дитячий туризм, рухливі ігри, самостійна рухова діяльність, дні та тижні здоров'я, індивідуальна робота з фізичного виховання).

Особливе значення у традиційних формах фізичного виховання займають рухливі ігри, які є одним із важливих засобів фізичного виховання дітей дошкільного віку. Вони сприяють формуванню та вдосконаленню життєво необхідних рухів, всебічному фізичному розвитку та зміцненню здоров'я дитини, вихованню позитивних моральних і вольових якостей. Підкреслюючи універсальність цього засобу виховання, А.С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі» [1, с.192].

Рухливі ігри задовольняють потребу ростучого організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою ігор у дошкільнят закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння і навички з основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги тощо). Швидка зміна обставин під час гри привчає дитину користуватися своїми рухами відповідно до тієї або іншої ситуації. Все це позитивно впливає на вдосконалення рухових навичок. Цінність рухливих ігор полягає також у тому, що вони сприяють розвитку у дітей таких важливих фізичних якостей, як швидкість, спритність, витривалість тощо [1, с.192].

З дітьми дошкільного віку проводять три види рухливих ігор: сюжетні ігри, ігрові вправи (несюжетні ігри) та ігри з елементами спорту (городки, настільний теніс, бадмінтон, баскетбол, футбол, хокей) [1, с.195].

За ступенем фізичного навантаження ігри бувають великої, середньої і малої рухливості [1, с.196].

Широкого впровадження у практику роботи дошкільних закладів набувають лікувальні рухливі ігри, які ретельно добираються для дітей кожного вікового періоду. Вони проводяться протягом 3-4 місяців по 2-3 рази на день, і лише за цієї умови мають оздоровчий ефект у профілактиці захворювань дихальної, серцево-судинної системи та в період перенесених інфекційних захворювань.

Лікувальні рухливі ігри проводяться у груповому приміщенні, так і на свіжому повітрі з метою загартування організму дітей та зміцнення їхнього імунітету.

Оздоровчі заходи тільки тоді мають користь, коли дитина охоче виконуватиме всі рекомендації, вказівки [2]. Тому на зміну традиційному фізичному вихованню приходить інноваційна діяльність з фізкультурно-оздоровчої роботи у дошкільних навчально-виховних закладах.

Теоретично ознайомившись з науково-методичною літературою ми дійшли висновку, що сьогодні є ряд інноваційних підходів до фізкультурно-оздоровчої роботи у ДНЗ, а саме, застосування різноманітних авторських методик при роботі з дітьми:

- дихальна гімнастика О. Стрельникової;

- «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» та авторська програма з фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку “Казкова фізкультура” М.Єфименка;

- авторська інтегрована технологія «Фізичне виховання» С.Якименко;

- виховання рухів в природних умовах (Н. Денисенко);

- «Маленький дельфін» (І. Большакова);

- «Весела йога» (О. Волков);

- методика самомасажу (Л. Уманська);

- використання пластичних етюдів (О. Богініч);

- ігрова методика (Л. Бейба);

- фітбол-аеробіка (К.  Серебрянська);

- оздоровча система (М. Амосов) тощо.

Крім авторських методик можна використовувати нетрадиційні форми та технології, що включають в себе різні методи загартування (босоходіння по піску та сольовій доріжці, тривале перебування на свіжому повітрі, умивання і обливання ніг (в літній період), сухі та вологі обтирання різних частин тіла, тощо); спеціальні лікувально-профілактичні процедури (фітотерапія, аромотерапія, спемотерапія, піскотерапія, кольоротерапія, лікувальна фізкультура, різні види масажів тощо).

Серед інноваційних оздоровчих технологій для дітей дошкільного віку доцільно виокремити: фітболгімнастику, художню гімнастику та пальчикову гімнастику, дихальну і звукову гімнастику, імунну гімнастику, гідроаеробіку (в літній період), психогімнастику (вправи, ігри, етюди, пантоніми). Для зміцнення фізичного здоров’я дітей і формування в них упевненої красивої постави, створення позитивних емоцій і оптимістичного світовідчуття, як нетрадиційні методи оздоровлення використовують також елементи хатха-йоги, релаксації, масажу і самомасажу. Ці методики мають ряд переваг серед інших видів фізичної активності: вони не вимагають великих приміщень і дорогого обладнання для занять і можуть проводитися з дітьми різного віку. Крім цього, східна гімнастика є чудовим засобом етичного і морального виховання: завдяки таким вправам не лише покращується здоров’я, а й формується красива фігура, правильна постава й енергійна хода, поліпшується координація рухів, виробляється сила волі, витримка і впевненість у собі. Ця діяльність вчить дітей долати труднощі, підвищують життєвий тонус і працездатність, створюють гарний настрій.

Сучасне заняття з фізичної культури вимагає від педагога вирішення не тільки специфічних рухових завдань, а й інтелектуального та духовного розвитку. Ці три напрями – фізичний розвиток, інтелектуальний розвиток, духовний розвиток – під час проведення фізкультурної казки мають бути збалансованими. На фізичний складник на фізкультурі треба відвести приблизно 70 % часу та зусиль, на інтелектуальний – 20 %, на духовний – 10 %. Ця пропорція може коливатися залежно від особливостей конкретного заняття. В цьому плані завжди треба дбати про багатопланову ємність заняття з фізичної культури [1, с.14].

Висновки. Оздоровлення дошкільнят під час проведення різних форм фізичного виховання буде ефективним лише за умов коли педагог добре опанує технології; коли створене здоров’язбережувальне середовище сприятиме розвитку пізнавально-розвивальної діяльності; коли педагог буде дотримуватися диференційованого підходу до використання тієї чи іншої оздоровчої процедури; діти будуть об’єднанні у медичні підгрупи, а чітке дозування вправ та фізичного навантаження матиме тільки позитивний вплив на організм дитини.

Література.

1. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: Навч. посіб. / Е.С.Вільчковський, О.І.Курок. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. - 428 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kpnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/13/2013/11/Teoriya-i-metoduka-fizuchnoho-vuhovannya-ditey-doshkilvogo-viky.pdf

2. Ковальська В. Оздоровчі технології як засіб оптимізації фізкультурно-оздоровчої роботи в ДНЗ /В.Ковальська // Вісник Інституту розвитку дитини [Текст]. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua/pedagog/85/15009-ozdorovchi-texnologi%D1%97-yak-zasib-optimizaci%D1%97-fizkulturno-ozdorovcho%D1%97-roboti-v-dnz.html

3. Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах України [Текст]. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0909-05

4. Пиптюк П.Ф. Дослідження впливу занять за авторською методикою М.М.Єфименка на стан здоров’я дітей старшого дошкільного віку / П.Ф.Пиптюк // Фізична культура і спорт - Вісник Запорізького національного університету [Текст]. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua/sport/77/12747-doslidzhennya-vplivu-zanyat-za-avtorskoyu-metodikoyu-m-m-yefimenka-na-stan-zdorov-ya-ditej-starshogo-doshkilnogo-viku.html