Розвиток швидкісно-силових якостей дітей середнього шкільного віку елементами футболу

Червоненко Андрій

НСШ № 2 м. Херсон

Постановка проблеми. Швидкісно-силові якості відіграють велику роль при досягненні високих результатів у багатьох видах спорту. Із сучасних спортивних ігор особливою популярністю користується футбол.

Гра у футбол включає різноманітні рухові дії, в яких більш важливе місце займають швидкісні і швидкісно-силові. Футболістом для хорошої гри необхідно розвивати швидкісно-силові якості, так як від них багато в чому залежить фінал гри.

Футбол – це вид спорту, що характеризується комплексним проявом таких фізичних якостей, як сила, спритність, швидкість, витривалість, координація рухів, час рухової реакції, орієнтація в просторі та ін. Аналіз останніх досліджень та публікацій, за думкою багатьох провідних спеціалістів та результатами спортивних досягнень у футболі визначено, що провідне місце належить швидкісно-силовим якостям [3].

Однак слід звернути увагу на середній шкільний вік – вік формування всіх основних систем життєзабезпечення, їх вдосконалення. У цей час відбувається активна перебудова організму, інтенсивно формується психічний розвиток, адаптація до зовнішнього середовища фізіологічних систем, розвивається нервова система і руховий апарат. Середній шкільний вік є особливо сприятливим на закладку фізичних навичок, умінь, здібностей дітей.

Цілеспрямована швидкісно-силова підготовка в цьому шкільному віці дозволяє створити сприятливі передумови для оволодіння раціональною спортивною технікою та забезпечити фундамент спеціальної фізичної підготовленості футболістів. Дослідженням спеціальної фізичної підготовленості футболістів приділяли особливу увагу вчені В.Н. Шамардін, Г.А. Лисенчук, М.О. Годік, В.М. Костюкевич та інші [1].

Метою статті є розкрити особливості розвитку швидкісно-силових якостей дітей середнього шкільного віку під час ігрової діяльності (на прикладі футболу).

Результати дослідження та їх обговорення. Сучасний рівень розвитку футболу виставляє високі вимоги до фізичної підготовленості футболістів. Фізична підготовка в футболі повинна відповідати розвитку тих фізичних якостей, які впливають на майстерність гравця у змагальній діяльності. Основу структури фізичної підготовленості кваліфікованих футболістів складають такі фізичні якості як: стартова, абсолютна й дистанційна швидкості, загальна й швидкісна витривалості, сила й швидкісно-силові якості.

Швидкість найбільш тісно пов'язана з такими фізичними якостями, як сила і гнучкість, а найменш – з витривалістю. У комплекс показників швидкості входять: стартова швидкість, швидкість бігу, швидкість оцінки ситуації на полі ситуації, швидкість тактичного мислення.

Щоб здійснювати на футбольному полі стрімкі ривки, стрибки за м'ячем, наносити удари по воротах суперників з відстані 25-30 кроків або виконувати довгі передачі партнеру, раптово зупинятися і різко міняти напрям бігу, футболіст повинен володіти силою.

Сила – це здатність спортсмена долати зовнішній опір за рахунок м'язових зусиль. Для футболіста особливо важливо розвивати силу ніг. Однак під час тренувань також потрібно в достатній мірі приділяти увагу і розвитку м'язів шиї, плечового пояса, тулуба, спини, живота. Футболіст повинен володіти силою, яка допоможе йому здійснювати ривки за м'ячем і на вільне місце, стрибки за м'ячем, дасть можливість раптово зупинитися і різко змінювати напрям руху, сильно бити по м'ячу. У той же час розвиток сили не має йти на шкоду гнучкості, швидкості, вмінню точно сприймати гру.

У комплексі якостей, необхідних футболісту, важливе місце займають швидкісно-силові можливості. У хлопчиків 11-12 років збільшується продуктивність алактатного механізму енергозабезпечення, тому можна рекомендувати широке використання вправ, спрямованих на розвиток швидкісних якостей. При цьому, якщо на етапі попередньої спортивної підготовки не використовуються засоби та методи виховання швидкісно-силових якостей, то швидкість і швидкісно-силові якості будуть розвиватися незадовільно [2].

Відомо, що високий рівень розвитку швидкісно-силових якостей у дітей середнього шкільного віку забезпечує більш ефективне вдосконалення інших рухових здібностей, сприяє вдосконаленню пластичних і трофічних функцій організму, нормалізує діяльність систем кровообігу та дихання, покращує функціонування центральної нервової системи. Швидкісно-силові здібності визначають можливості швидкого розвитку м'язових напружень для виконання руху з великою швидкістю (швидке переміщення в просторі тіла, його частини або будь-яких предметів).

Швидкісно-силові якості розвиваються, головним чином, за допомогою швидкісно-силових вправ, при виконанні яких сила досягає максимуму переважно завдяки збільшенню швидкості скорочення м’язів. Вони представлені вправами бігового, стрибкового та кидкового характеру, а також вправами з обтяженням відносно невеликої маси.

До основних методів виховання швидкісно-силових якостей належать:

1. Метод повторного виконання швидкісної вправи без обтяження.

2. Метод повторного виконання силової вправи з обтяженнями малої і середньої маси.

3. Метод виконання вправи при змішаному режимі роботи м’язів.

4. Метод одноразового виконання силової вправи з обтяженням близько граничної і граничної маси.

Одним із основних засобів виховання швидкості є вправи, що виконуються з максимальною швидкістю (швидкісні вправи); тут, як правило, використовується повторний метод.

При виконанні вправ на розвиток швидкості необхідно враховувати:

- техніка вправ не повинна бути складною: оскульки вони виконуються на граничних швидкостях;

- вправи повинні бути добре освоєні, щоб при їхньому виконанні основні зусилля спрямовувати не на спосіб, а на швидкість виконання;

- тривалість вправ має бути такою, щоб до кінця виконання швидкість не знижувалася через стомлення;

- швидкісні вправи належать до робіт максимальної потужності, а у зв’язку з цим їхня тривалість для дітей і підлітків не повинна перевищувати 10‒15 сек.;

- інтервали відпочинку повинні бути побудовані так, щоб наступні вправи виконувалися у фазі надвідновлення;

- при повторному виконанні швидкісних вправ треба використовувати активний відпочинок (1‒2 хв.);

- швидкісні вправи виконуються на початку уроку, поки не має симптомів неповного відновлення, що нагромадилися від попередніх занять.

У тренуваннях юних футболістів швидкісні вправи можуть виконуватися в різних видах і серіях, але при цьому повинен бути достатній відпочинок для відновлення сил [5].

При плануванні занять потрібно керуватися принципом послідовності, а також встановлювати і використовувати оптимальний інтервал відпочинку, після якого школярі могли б пробігати наступний відрізок дистанції легко й енергійно.

Разом з цим, у віці 12-14 років важливим є використання засобів швидкісно-силової спрямованості, так як вони служать основою розвитку фізичних якостей і чинником, що створює сприятливі передумови для кращого оволодіння спортивно-технічною майстерністю у багатьох видах спорту та у футболі зокрема.

У футболі швидкісно-силові рухи виконуються досить часто. В основному це стрибки, єдиноборства, гра у випередженні. До швидкісних і швидкісно-силових рухам відносяться також прискорення і ривки на короткі відстані, після яких відбувається удар по воротах чи будь-яке інше технічна дія.

У тренувальному процесі з юними спортсменами підліткового віку виникають великі складнощі. Підлітковий період від 12 до 14 років характеризується бурхливим розвитком фізичних здібностей і є надзвичайно сприятливим для цілеспрямованих занять різними видами спорту.

Розглядаючи віковий розвиток координаційних здібностей, слід зауважити, що вже в 12-14 річному віці їх рівень досягає рівня дорослих (А. Г. Дежніков, 1977; В. Я. Кротов, 1982; Л. Є. Любомирський, 1979). У 12-14-річному віці переважно за рахунок розвитку швидкісно-силових якостей високими темпами зростає швидкість пересування. Тому широке використання швидкісно-силових вправ створить сприятливі можливості для розвитку цієї якості.

Д. В. Чулібаев відзначає такі недоліки в побудові навчально-тренувального процесу юних футболістів, які, на його думку, не сприяють ефективному розвитку швидкісно-силових здібностей, це:

1. Розминка проводиться за допомогою одноманітних загально розвиваючих засобів (нахили, стрибки, прискорення), при відсутності вправ концентрованого впливу на швидкісно-силові якості.

2. Фактична спрямованість тренувальних навантажень часто не відповідає запланованій, оскільки тренери не мають можливості та належного інвентаря для розвитку швидкісно-силових якостей.

3. В основній частині уроку навантаження застосовується без урахування позитивної взаємодії термінових тренувальних ефектів вправ. Основним методом розподілу навантаження є повторний, а інтервальний метод не застосовується зовсім.

Тренувальні навантаження великого обсягу, незалежно від тривалості серії вправ, а також навантаження середнього обсягу, з тривалістю серії вправ, що дорівнює 4-5 і 5-6 хвилинах, не рекомендується застосовувати в тренувальному процесі для розвитку швидкісних якостей у юних футболістів. Сюди ж можна віднести і навантаження малого обсягу, з тривалістю серії вправі, рівною 5-6 хвилинах [4].

Висновки. В процесі навчально-тренувальних занять підвищення швидкості рухів досягається не тільки впливом на власне - швидкісні здібності, а й іншим шляхом - через виховання силових і швидкісно-силових здібностей, швидкісної витривалості.

Методичний підхід на уроках фізичної культури з елементами футболу сприяє розвитку швидкісно-силових якостей, створює сприятливі умови для вдосконалення спортивно-технічної майстерності, підвищує рівень фізичної підготовленості дітей до того рівня, який відповідає вимогам сучасного суспільства.

При проведенні уроків необхідно дотримуватись принципів і певних засобів навчання, методично правильно будувати структуру і послідовність навчання, враховувати вікові особливості учнів, їх підготовленість, тоді можна отримати результат-розвитку швидкісно-силових якостей, які з часом не будуть втрачені й досягнуть досконалості в подальшому.

Література.

1. Вакулов А.Д., Бутін І.М. Розвиток фізичних здібностей дітей середнього шкільного віку. - Видавничий центр «грінго», 1996 р.- 171с.

2. Васильєва В.В. Фізіологія людини: Учеб. для ін-тів фіз. культури / В.В. Васильєва, Е.В. Косовський. - М.: Фізкультура і спорт, 1973 .- 123с.

3. Верхошанский Ю.В. Основи спеціальної фізичної підготовки спортсменів. - М.: Фізкультура і спорт. 1988 - 331 с.

4. Лейтес Н.С. Вікові особливості розвитку схильностей: Проблеми загальної, вікової та педагогічної психології. - М., 2000. - 201 с.

5. Матвєєв А.П., Мельников С.Б. Методика фізичного виховання з основами теорії: Навчальний посібник для студентів педагогічних інститутів і учнів педагогічних училищ. - М.: Просвещение. 1991. - 191 с.

6. Спортивна фізіологія. / Под ред. Я.М. Коца. - М.: ФІС, 1986. - 240с.

7. Фарфель В.С. Сучасні проблеми фізіології спортивного тренування. М., 1989. - 564 с.