Еволюція зміни та розвитку техніки в велуванні на байдарках
Патращук Ірина
Науковий керівник: доцент Стрикаленко Є.А.
Херсонський державній університет
Актуальність. У веслуванні на байдарках і каное, як і в інших видах спорту, найважливіше значення має оволодіння спортсменом досконалою технікою рухів. На техніку дуже впливало матеріальне забезпечення спортсмена, яке на протягом довгого часу змінювалось.
Аналіз проведених раніше досліджень показав, що у веслуванні на байдарках немає конкретного зразка техніки. В якості прикладів досконалої техніки веслування пропонуються кінограми видатних спортсменів, або опис техніки без глибокого теоретичного обґрунтування і критичного аналізу. Тому більшість тренерів навчає своїх учнів таким зразком техніки, який він сам засвоїв. У кожного тренера свій зразок техніки.
У 2000 році були внесені зміни в правила змагань, що стосуються конструкції човнів: зменшена ширина човнів з 52 см до 39-42 см, що призвело до зміни динамічної взаємодії біомеханічних веслувальних систем, як із зовнішнім середовищем, так і між окремими її компонентами. Зміна конструктивних характеристик човнів вплинула на кінематичну структуру техніки веслування на човнах нової конструкції [3].
Одним з важливих напрямків, що визначають прогрес сучасного спорту, є розробка та використання нового спортивного інвентарю, що радикально впливає на зміну спортивної техніки та методики підготовки спортсменів (В.Н. Платонов, 2004). Зменшення ширини човнів призвело до зниження опору водного середовища при русі човна і збільшенню його швидкості, що викликало зміни в техніці веслування (В.І. Гацунаєв, 2001). Це підтверджують результати досліджень (В. Клешньова, 2002), в яких проведено порівняльний аналіз динаміки швидкості човна, темпо-ритмових характеристик і потужності роботи на човнах старої і нової конструкції, вивчені особливості динамічних характеристик гребка на човнах нової конструкції [2].
Враховуючи досвід та результати досліджень проведених провідними фахівцями в галузі веслування необхідно зазначити про відсутність модельної техніки веслування, що робить дослідження даної теми безумовно актуальним.
Мета дослідження – вивчити зміну конструкції човнів та їх вплив на техніку у веслуванні на байдарках.
Виклад основного матеріалу. Аналізуючи літературні джерела можна сказати, що в часи СССР в середині 60-х років використовували дуже важкі човни. В даних човнах було відсутнє спеціальне сидіння для весляра – слайд, що робило посадку спортсмена доволі низькою. Відповідно під час веслування в даний човнах тулуб спортсмена залишався майже нерухомим, так як низька посадка не давала можливості спортсмену виконувати повороти тулуба і гребок виконувався одними руками (рис.1.).
Рисунок 1. Техніка веслування на дерев’яних човнах 1960 – х років
З підвищення вимог до швидкості подолання дистанції та з покращенням матеріально-технічної бази в веслуванні на байдарках та каное з’явилися більш легкі човни з парусиновою обшивкою. Такі човни відрізнялись швидкістю ходу по дистанції, та наявністю в них спеціальних сидінь. Дані технологічні зміни не могли не відобразитись на техніці веслування.
Під час веслування на таких човнах у спортсменів з’явилась можливість застосування м’язів тулуба, що призвело до поступового збільшення швидкості проходження дистанції. Проте при невідпрацьованому повороті тулуба човен починав рухатись нерівномірно, певними скачками. В результаті зміни рівномірності руху човна від руху тулубом знову на деякий час відмовилися.
На рисунку 2 видно, що спортсмен при проводці гребка, корпус переміщує не максимально. Під час проводки гребка рука не розташована ближче до води, а повинна майже занурюватись. При закінченні гребка рука відводиться далі за тулуб, що призводить до не економічності роботи м’язів спортсмена.
Рисунок 2. Техніка веслування на дерев’яних човнах 1980 - х роках.
Але вже з часом відродилася й остаточно увійшла в практику робота тулубом, коли в байдарках зробили вкладні сидіння. Ці сидіння можна було встановити на будь-якій бажаній весляру відстані так, щоб спина не впиралася позаду в човен. В таких човнах тулуб був вільний, активно включався в роботу, що витіснив більшу частину роботи рук.
Більша частина спортсменів робили упор на темпове веслування, користуючись для цього більш короткими веслами з звуженими лопатями. Однак невелика кількість спортсменів були прибічниками силового веслування. Аналіз показав, що у радянських веслувальників при тому ж темпі уходило на захват води й першу половину проводки більше часу, тоді як друга половина проводки і перша половина заносу виконувалася швидше. В цілому занос виходив рівно-повільним. З точки зору законів гідродинаміки таке уповільнення на заносі й відносно в’ялий початок гребка були нераціональними. Включення цих дефектів й одночасне збільшення об’єму швидкісної роботи в значній мірі сприяли подальшим успіхам наших веслярів [1].
З появою вугле-пластикових човнів в веслуванні на байдарках техніка значно змінилась, тому як човни стали більш легкими, вузькими та довшими, що сприяло швидкому проходженню дистанції (рис.3). Човни виготовленні з високоякісного пластику, повністю герметичні для того, щоб вода не проникала в середину човна.
Рисунок
3.
Техніка веслування призера олімпійських
ігор Тіма Брабанс
На техніку також значно вплинула зміна конструкції весла, яке стало більш легким та зручним при захваті води. Весло можна було підібрати під кожного спортсмена – його зроста, темпа виконання техніки, стилю проходження дистанції, тому як моделі весел залежать від швидкості проводки, сили, куті між лопастями і поверхності води в різних фазах. Таким чином прогрес спортивного інвентарю впливає на техніку виконання гребка.
На сьогодні відбувається постійний пошук оптимальної техніки веслування, одним з напрямків в даному плані є специфіка роботи ніг під час веслування. Техніка роботи ніг олімпійського призера Т. Брабанса представлена на рисунку 4.
Рисунок 4. Техніка роботи ніг призера олімпійських ігор Тіма Брабанса
Робота ніг в веслуванні на пластикових човнах значно підвисилась з появою в упорах зворотних фіксаторів для ніг, що сприяло швидкому та рівномірному проходженню дистанції. В таких човнах спортсмен міг повністю працювати та включати в роботу майже всі м’язи для кращого результату проходження дистанції.
Висновки. Проаналізувавши техніку та човни, якими користувались в часи СССР та в наш час, ми можемо побачити як сильно змінювалась техніка в зв’язку зі зміною човнів та весел.
В наш час при веслуванні на пластикових човнах збільшився темп веслування та цикл гребка, що викликано зміною робочої пози байдарочника і, як наслідок, умов докладання зусиль до лопаті весла. Зменшилась довжина гребка – це викликано тим, що спортсмен виконує витяг лопаті весла ближче до носа човна. Завдяки такому човну спортсмен має змогу активно включати роботу тулубом під час веслування та активно працювати ногами для більш удосконаленого і сильного гребка.
Використавши аналіз і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури, відеозйомки, аналіз рухових дій, було виявлено, що зміна в конструкції човнів і весел з дерев’яних на пластикові дуже вплинули на зміну техніки веслування на байдарках.
Література.
Гаврилов В.Н. Гребля на байдарках и каное / В.Н. Гаврилов.- Харьков: Вища школа, 1980.– 192 с.
Жирнов А.В. Особенности техники гребли на байдарках в новых соревновательных условиях / А.В. Жиронов. – К.: Олімпійська література, 2004. – С. 55 – 61.
Краснов Е.А. Некоторые вопросы техники гребли на байдарках и каноэ / Е.А. Краснов. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - С. 31 - 34.
Фомин С.К. Веслувальний спорт / С.К. Фомин. – К.: Вища школа, 1971. – 260 с.