Акробатична підготовка в спортивній гімнастиці

Лопачук Анастасія

Науковий керівник: доцент Кольцова О.С.

Херсонський державний університет

Постановка проблеми. Заняття акробатикою займають значне місце в тренуванні гімнастів. Акробатичні стрибки становлять основні труднощі вільних вправ, а деякі елементи на гімнастичних снарядах, особливо зіскоки, подібні з аналогічними акробатичними вправами.

Всі акробатичні вправи підрозділяються на перекати, перекиди, перевороти, перевороти колесом, перекидання, напівперевороти й сальто. Основний зміст стрибкової акробатики становлять перевороти й сальто, а інші вправи носять допоміжний характер, хоча на ранніх етапах навчання і є самостійними.

Істотне значення в акробатичній підготовці гімнастів має освоєння школи акробатики. У заняттях з гімнастами-початківцями необхідно приділяти велику увагу навчанню акробатичним вправам, а потім вже переходити до навчання вправам на снарядах.

Як відомо, діти швидше опановують акробатичними стрибками, при виконанні яких силове навантаження менше, ніж при вправах на снарядах. На жаль, багато тренерів навчають гімнастів вправам на снарядах, а потім, коли гімнасти переходять у більше високі розряди, навчають їх досить складним акробатичним стрибкам без необхідної попередньої підготовки [2, с.17].

Мета – довести ефективність акробатичної підготовки юних гімнастів.

Результати дослідження. У молодших розрядах, де акробатична підготовка повинна займати значне місце, поряд з уроками гімнастики необхідно проводити спеціальні уроки по акробатиці. У тренуванні гімнастів старших розрядів у підготовчому періоді акробатику варто включати в заняття як додатковий вид (сьомий у чоловіків і п'ятий у жінок) або чергувати її з вільними вправами.

Добре освоєні акробатичні стрибки доцільно включати в розминку, а іноді проводити й чисто акробатичну розминку, наприклад: на доріжці. У цьому періоді тренувань вивчаються нові акробатичні елементи й з'єднання, удосконалюються раніше вивчені стрибки й виховується загальна витривалість шляхом багаторазового виконання стрибкових комбінацій [4, с. 41].

Акробатикою варто займатися на м'якій акробатичній доріжці, а не на твердому килимі для вільних вправ. Тільки після того як елемент або з'єднання досить добре освоєні, можна переходити на килим.

Таблиця 1

Розподіл акробатичних вправ в тренувальному мезоциклі

Акроба-тичні вправи

Тиждень занять

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

Переки-ди (вперед, назад, в сторони).

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

Переки-ди з польотом через перешкоди.

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

Стійка на руках, на голові, на перед-пліччях.

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

Перека-ти.

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

Нахили вперед і назад.

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

Поворо-ти, кульбіти.

*

*

*

*

*

Обер-тання навколо своєї осі.

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

Завдан-ня пов'язані з обертанням.

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

Шпагат

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

Махи ногами.

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

*

За для того щоб виявити особливості акробатичної підготовки дітей в сучасному навчально-тренувальному процесі ми проаналізували методику тренування двох тренерів ДЮСШ. Загалом, в дослідженні взяли участь 20 дітей ДЮСШ, з яких сформовано дві групи по 10 чоловік, а саме контрольна та експериментальна. Всі учасники експериментальної групи виконували певний комплекс акробатичний вправ в підготовчий частині кожного заняття під керівництвом тренера. Учасники контрольної групи займалися за звичайною програмою.

Всі акробатичні вправи, включені в експериментальну програму були попередньо і ретельно відібрані, на підставі отриманих нами даних за результатами аналізу науково-методичної літератури. До програми увійшли 10 базових акробатичних вправ, які в процесі роботи з дітьми, на розсуд тренера, можуть бути модифіковані з урахуванням рівня акробатичної підготовленості. В таблиці 1 більш детально представлені акробатичні вправи які виконувались в експериментальній групі під керівництвом тренера [1, с.29].

З метою визначення ефективності акробатичної підготовки тренерами на початку і в кінці дослідження в контрольній та експериментальній групах було проведено контрольне тестування за наступними вправами: акробатичний міст (вимірювалася висота від підлоги до хребта і відстань від кінчиків пальців до п'ят), стійка на руках (вимірювався час опори на руки без торкання опори будь-якою іншою частиною тіла, при цьому допускалося переміщення на руках з метою збереження рівноваги), шпагат (на ліву, праву, поперечний вимірювалося висота від підлоги до пахової області випробуваного), нахил тулуба в перед (вимірювалося відстань від п'ят до кінчиків пальців рук).

Після проведення дослідження всі отримані дані були піддані математико-статистичній обробці. У ряді контрольних вправ приріст у представників експериментальної групи був досить істотним (табл. 2).

Таким чином, як бачимо з таблиці 2, приріст рівня акробатичної підготовленості дітей у контрольній групі був у відсотковому відношенні меншим аніж в експериментальній групі.

Таблиця 2