Спортивна мотивація веслярів
Кардаш Крістіна
Науковий керівник: доцент Кольцова О.С.
Херсонський державний університет
Постановка проблеми. Кожен спортсмен повинен визначити, в першу чергу для себе, для чого він займається спортом. Існує багато видів мотивацій і у кожного спортсмена вона своя. Тренер повинен знати для чого його спортсмени тренуються та чого вони хочуть досягти у майбутньому у цьому виді спорту, це полегшить їх співпрацю та допоможе більш плідно працювати над вирішенням цих мотивів. Інколи у спортсмена може бути декілька мотивів одразу. Також на різних етапах підготовки мотиви можуть змінюватися залежно від здібностей спортсмена та його очікувань, цілей. Все це обумовило актуальність досліджуваної проблеми.
Мета - визначити мотиви веслярів до занять спортом.
Результати дослідження. Від виникнення потреби до постановки мети проходить досить складний етап психічної діяльності людини, спонукання її до прояву усвідомленої зовнішньої активності для досягнення реально існуючої мети. Цей стимул називається мотивом.
У мотиві міститься розуміння того, через що і для чого людина повинна проявити активність. Тому можна сказати, що мотив - це усвідомлена причина активності людини спрямована на досягнення мети.
У психологічній літературі досі немає єдиного розуміння мотиву. Одні вважають, що мотив - це усвідомлена потреба (П.А. Рудик), інші під мотивом розуміють конкретний або ж абстрактний об'єкт, що задовольняє потребу (А.Н. Леонтьєв). Доцільно поєднати ці дві точки зору: адже без потреби не потрібен об'єкт її задоволення (мета), але і без мети потреба не призведе до свідомої і спрямованої активності людини, отже пропадає головний сенс мотиву [3].
Мотив - це стимул до дії, вчинку, діяльності. Він не тільки визначає поведінку людини (наприклад, вибір виду спорту), а й значною мірою обумовлює кінцевий результат. Школяр, займаючись фізичною культурою, маючи до неї мотивоване ставлення (наприклад, хоче стати сильним, спритним), проявляє максимум зусиль і не потребує зовнішньої мотивації. Він усвідомлює, що заняття фізичною культурою потрібні, перш за все, для нього.
Мотив як внутрішня спонукальна сила виникає під впливом зовнішніх факторів. В якості зовнішніх впливів можуть виступати: 1) привабливість конкретних фізичних вправ, що обумовлюються через рухові здібності, темперамент і інші властивості особистості. З цієї причини одних хлопців приваблюють вправи на гімнастичних снарядах, інших - вправи ігрового характеру (футбол, волейбол, баскетбол та ін.), третіх - силові вправи; 2) висока активність занять фізичними вправами товаришів та в сімейному колі; 3) різноманітність і доступність спортивної бази (спортивні майданчики, басейни, стадіони і т.п.); 4) високо розвинена пропаганда фізичної культури і спорту; 5) вміло організовані заняття фізичною культурою в школі, здатні захопити дітей займатися нею не тільки в навчальний, а й у вільний час. Всі ці фактори, що впливають на особистість, створюють сприятливі умови для виникнення у них мотивів до занять фізичною культурою та спортом.
За ступенем прояву виникнення мотиви поділяються на ті, які постійно проявляються і носять стійкий характер, так і ситуативні (тимчасові). Щоб мотиви закріпилися і були стійкими, спортсмен повинен отримувати задоволення від занять і певні (заплановані) результати.
За характером спрямованості мотиви занять спортом поділяються на процесуальні і результативні (Е.П. Ільїн). Процесуальні мотиви реалізуються в процесі занять фізичною культурою або спортом: спортсмен задовольняє потребу в рухах, отримує насолоду від процесу діяльності (азарт, суперництво, м'язові відчуття, піднесеність настрою, почуття задоволення від виконання складних вправ і від перемоги). Формуванню саме цієї мотивації повинна бути приділена постійна увага на уроках фізичної культури або на тренуваннях.
Результативні мотиви спрямовані на результат діяльності. В процесі занять як фізичною культурою, так і спортом спортсмени прагнуть до результату, досягти якого можна протягом тривалих і систематичних тренувань. Мотиви цієї групи бувають спрямовані на˸ 1) самовдосконалення (зміцнення здоров'я, поліпшення статури, усунення дефектів у фігурі, розвиток фізичних і вольових якостей); 2) самовираження і самоствердження (прагнення стати спритним і сильним, бути не гірше за інших, виступати в спортивних змаганнях і т.п.). Мотиви, спрямовані на результат діяльності, виникають під впливом внутрішніх факторів (самооцінки, переконання, бажання та ін.). Зміцнення їх обумовлено метою досягати результату. Формуванню таких мотивів в більшій мірі сприяють заняття в спортивних секціях, де спортивне змагання є необхідним компонентом.
За ступенем усвідомленості мотиви занять фізичною культурою і спортом бувають усвідомлювані і неусвідомлювані. Школярі молодших класів, займаючись фізичною культурою, спортом, часто не усвідомлюють навіщо їм це потрібно (неусвідомлювані мотиви). У міру дорослішання учнів, мотиви набувають певну усвідомленість.
За локалізацією мотиви поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні мотиви лежать за межами суб'єктивної діяльності. В якості зовнішніх мотивів учнів бувають вчителя фізкультури, батьки, друзі по класу і т.п. Ефективність впливу зовнішніх мотивів невисока. Внутрішні мотиви виходять безпосередньо з процесу занять фізичними вправами. Людина, займаючись фізичними вправами, отримує задоволення від рухової активності, і це спонукає (виступає внутрішнім мотивом) на подальші заняття. Вчитель фізичної культури, тренер повинні прагнути до формування внутрішньої мотивації в учнів, спортсменів.
З огляду на всю важливість впливу фізичних вправ на організм людини, вкрай важливо з перших років навчання в школі формувати у дітей мотиви до заняття фізичною культурою та спортом. Для формування і закріплення мотивів рекомендується: 1) пропагувати фізичну культуру викладацьким колективом школи; 2) підвищувати престиж уроків фізичної культури, перетворюючи їх у святкове, радісне, емоційне заняття; 3) зміст уроків фізичної культури зробити динамічним, віддаючи перевагу різним видам спорту, покладаючись на ініціативу вчителя і учнів [2].
Оскільки мотив виконує директивну функцію, то активність може стимулювати людину до дії, але може і затримувати дію. Зупинимося на цьому докладніше. Активність людини може протікати приховано, непомітно для очей стороннього спостерігача. Це розумовий, емоційний і вольовий види активності. Не завжди ця активність спрямована на організацію і здійснення зовнішньої активності; часто вона спрямована на приглушення спонукань, пов'язаних із задоволенням тієї чи іншої потреби, тому людина не є рабом своїх потреб.
Потреба у свободі належить до групи соціальних. У людському суспільстві свобода людини обмежується офіційними рамками і нормами моралі. У спорті, крім тих же норм, такими обмежувачами є правила спортивних змагань.
Спортсмен, який домігся перемоги всупереч цим правилам і нормам, справедливо піддається покаранню, аж до дискваліфікації. Таким чином, задоволення потреб регулюється свідомістю людини, що спирається на переконання, ідеали, моральні звички, почуття обов'язку перед іншими людьми і суспільством в цілому. Потреби опосередковані соціальним досвідом людини, вони знаходять вираз в мотивах обов'язків, необхідності, виконання наказу [1].
У людини в один і той же час може бути кілька мотивів, між якими внаслідок їх суперечливості йде боротьба. В результаті сильніший (дієвий) мотив перемагає і організовує зовнішню активність (вчинок, дію), інші мотиви гальмуються.
Отже, ми вирішили провести опитування серед веслувальників на байдарках та каное, щоб з’ясувати їх мотиви, для чого вони займаються цим видом спорту та чого прагнуть досягти. Опитування відбувалося в місті Херсон та інших містах України (через соціальні мережі).
Загалом опитування пройшли 100 спортсменів: (хлопці (байдарка) - 33 спортсмена; хлопці (каное) - 21 спортсмен; дівчата (байдарка) - 30 спортсменок; дівчата (каное) - 16 спортсменок), з яких: 36 майстрів спорту, 46 кандидатів у майстри спорту, 4 майстри спорту міжнародного класу.
Ми попросили кожного спортсмена обрати для себе найголовніший мотив з 11 запропонованих:
1) спілкування
2) пізнання
3) матеріальне благо
4) розвиток характеру і психічних якостей
5) фізичне вдосконалення
6) поліпшення самопочуття і здоров'я
7) естетичне задоволення і «гострі» відчуття
8) придбання корисних для життя умінь, знань, навичок
9) потреба в схваленні
10) підвищення престижу, бажання слави
11) колективна спрямованість
Як ми бачимо з отриманих даних (рис. 1), 35% спортсменів обрали мотив «фізичне вдосконалення»; 17% обрали мотив - « розвиток характеру і психічних якостей»; 13% обрали - «естетичне задоволення і «гострі» відчуття»; 12% обрали - «підвищення престижу, бажання слави»; 11% обрали - «поліпшення самопочуття і здоров’я»; 8% обрали - «придбання корисних для життя знань, умінь, навичок»; 4 % обрали - « матеріальне благо».
5 інших мотивів не було обрано жодним із спортсменів.
Рисунок 1. Мотиви занять спортом веслярів
Більш детально розподіл мотивів до занять спортом серед хлопців та дівчат представлений на рисунку 2.
Рисунок. 2. Розподіл мотивів до занять спортом серед хлопців та дівчат
Отже, як ми бачимо з рисунку 2, серед хлопців переважають такі мотиви як: «фізичне вдосконалення»; «естетичне задоволення і «гострі» відчуття»; «матеріальне благо». В свою чергу, серед дівчат переважають мотиви: «розвиток характеру і психічних якостей»; «поліпшення самопочуття і здоров’я»; «придбання корисних для життя знань, умінь, навичок».
Ми вирішили дізнатися думку Олімпійських чемпіонів та призерів, тому звернулись до них у соціальних мережах. На дане питання, Олімпійська чемпіонка та призерка, Інна Осіпенко-Радомська відповіла: «Я займаюся веслуванням, тому що я люблю цей вид спорту. Це стан моєї душі, мій фанатизм. Веслування - воно багатогранне і одним мотивом не обійтися».
Олімпійський чемпіон та призер, Юрій Чебан, відповів: «Не можливо виділити, щось одне! На різних етапах кар'єри мною керують різні потреби та мотивація».
Олімпійський срібний призер Евген Шуклін відмітив, що його мотивацією є: «Самоствердження в житті. Розуміння, що ти здатний добитися всього своїми силами».
Висновки. Проаналізувавши зібрані дані опитування ми з’ясували, що мотиви веслярів наступні: 35% - фізичне вдосконалення; 17% - розвиток характеру і психічних якостей; 13% - естетичне задоволення і «гострі» відчуття; 12% - підвищення престижу, бажання слави; 11% - поліпшення здоров'я і самопочуття; 8% - придбання корисних для життя знань, умінь, навичок; 4% - матеріальне благо. Такі мотиви, як потреба у спілкуванні, пізнанні, потреба в схваленні та колективна спрямованість, не обрав жоден із спортсменів.
Література.
Арвисто М.А. Мотивация физкультурно-спортивной деятельности / М.А. Арвисто. - М.: Физкультура и спорт, 1982. – 176 с.
Васильев И.А. Мотивация и контроль за действием / И.А. Васильев, М.П. Магомед-Эминов. - М.: МГУ, 1991. - 144c.
Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции / А.Н. Леонтьев. - М.:МГУ, 1971. - 40 с.