Структура мотивації юних туристів до заннять спортивним туризмом
Зажерило Роман
Науковий керівник: доцент Грабовський Ю.А.
Херсонський державний університет
Постановка проблеми. В останні роки спостерігається тенденція до зниження обсягу рухової активності молоді. Ситуація загострюється через зростаючу популярність у молодіжному середовищі привабливих видів нефізичної діяльності. У наш час туризм набуває важливого значення в суспільстві та приймає на себе важливі соціальні функції: відновлення психофізіологічних ресурсів суспільства; сприяння працездатності людини і раціональному використанню дозвілля, забезпечення зайнятості населення і зростання його доходів; спрямованість на підтримку і відновлення рекреації регіонів. [1].
Одним з основних завдань системи фізичного виховання є підвищення мотивації школярів до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності. Активний інтерес до занять фізичною культурою і спортом формується в результаті внутрішньої мотивації, яка виникає тоді, коли зовнішні мотиви і цілі відповідають можливостям того, хто займається, тобто є для нього оптимальними (не дуже важкими або легкими), і коли він розуміє суб’єктивну відповідальність за їх реалізацію. Успішна реалізація таких мотивів і цілей викликає почуття успіху, бажання продовжувати заняття за своєю ініціативою, тобто внутрішню мотивацію та інтерес. Адже внутрішня мотивація виникає тоді, коли особа відчуває задоволення від самого процесу, умов занять, характеру взаємовідношень з педагогом та товаришами. [3].
Визначення ієрархії мотивів молоді, дозволить активізувати їх залучення до занять спортивним туризмом. Тому метою дослідження є визначення ієрархії мотивів юних туристів до занять спортивним туризмом.
Результати дослідження та їх обговорення. Мотивація — процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей команди. Для формування мотивації використовують:
а) стимулювання — спонукання молоді за допомогою зовнішніх факторів (матеріальне і моральне стимулювання);
б) мотивування — створення у молоді внутрішнього стимулу до роботи. Найважливішими у цьому випадку є зацікавленість їх у праці, потреби в трудовій активності та задоволенні від неї.
Традиційний підхід до мотивації ґрунтується на ставленні до молоді як до ресурсу, активу, який повинен ефективно працювати. Технічний прогрес радикально змінив ставлення людей до праці та їх повсякденного життя. У зв'язку з цим ускладнюються завдання тренера: визначення способів спрямування енергії спортсменів на виконання певного завдання, визначення їхніх суттєвих інтересів; можливість дати шанс реалізувати себе в процесі спортивної діяльності.
Різноманітні теорії психологічного й організаційно-економічного напряму у вивченні мотивації можна поділити на дві групи: змістові теорії мотивації ґрунтуються на ідентифікації внутрішніх потреб, які спонукають людей діяти так чи інакше; процесуальні теорії мотивації (сучасніші) не заперечують, що людина діє на основі мотивів і для задоволення потреб, але ґрунтуються, в першу чергу, на визначенні того, як поводяться люди з урахуванням виховання та здобутих знань.
Оскільки структура потреб людини визначається її місцем в організації або раніше отриманим досвідом, можна сказати, що для мотивації немає єдиного найкращого засобу (теорії).
Найбільш відомими змістовими теоріями мотивації є теорії А. Маслоу, Д. Мак-Клелланда і Ф. Герцберга. Більш детально ми розглядаємо теорію А. Маслоу, яка формується на потребах: 1. Потреба у самовираженні. 2. Потреба у визнанні та повазі. 3. Потреба у належності до соціальної групи.4. Потреба у безпеці й упевненості у майбутньому. 5. Фізіологічні потреби
Для визначення структури мотивації молоді до занять спортивним туризмом було підготовлено та проведено анкетування. Ми розглядаємо потреби вищого рівня: потреба у самоствердженні, потреба у визнанні та повазі, потреба до належності до соціально групи. Так як заняття спортивним туризмом постійно супроводжується небезпекою і це протирічить потребі у небезпеці, а навпаки, деякі юні туристи мають потребу у ризику, і це спонукає у участі в походах та змаганнях, тому потребу у безпеці ми не розглядаємо. Задоволення фізіологічних потреб постійно здійснюється під час будь-яких заходів зі спортивного туризму і вони не виділяються юними туристами.
В анкетуванні взяли участь 111 юних туристів Херсонщини, 53 % яких займаються спортивним туризмом 3 роки і більше, середній вік дітей складає 15 років. Результати розподілу мотивів у юних туристів показані на рисунку 1.
Рисунок 1. Ієрархія мотивів юних туристів
З наведеного рисунка спостерігаємо що 61 % юних туристів мають потребу самовираженні, 68 % мають потребу у визнані та повазі, що в спортивному туризмі проявляється стремлінням перемагати, та бажанням отримати вищий розряд, 51% мають потребу у належності до соціальної групи.
Також визначили хто саме спонукав юних туристів до занять спортивним туризмом (рис.2).
Рисунок 2. Особи, які спонукали юних туристів до занять спортивним туризмом
З наведеного рисунка бачимо що найбільший вплив на юних туристів здійснюють друзі та тренера, що разом складає 56 % , значно менше впливають батьки. Але також ми бачимо що 18 % дітей самостійно почали займатися спортивним туризмом, без будь-яких порад. Педагоги та знайомі майже не впливають на заохочення молоді до занять спортивним туризмом.
Висновки. В ході роботи визначено ієрархію мотивів юних туристів до занять спортивним туризмом. Виявлено що основними мотивами є потреба у визнані та повазі, потреба у самовираженні та потреба у належності до соціальної групи. Ці потреби повинні враховувати тренери спортивного туризму (керівники гуртків), так як саме вони мають найбільший вплив на бажання молоді займатися даним видом спорту.
Література.
Абрамов В. В. Спортивний туризм: [підруч. для студ. Спеціальностей: Туризм, Менеджмент організацій (Менеджмент готельного, курортного та туристичного сервісу)] / В. В. Абрамов. – Х.: ХНАМГ, 2011. – 367 с.
Маслоу А. Мотивация и личность / пер. А. М. Татлыбаевой; терминолог. правка В. Данченка. - К.: PSYLIB, 2004.
Фізична культура в школі: 5–11 класи: [метод. посібник] / за загальною редакцією С. М. Дятленка. – К. : Літера ЛТД, 2011. – С. 117–129.