Тема: аналіз ефективності використання нематеріальних активів

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може буди ідентифікований.

Основними завданнями аналізу використання нематеріальних активів є:

• аналіз обсягу і динаміки нематеріальних активів;

• аналіз структури і стану нематеріальних активів за видами, термінами використання і правової захищеності;

• аналіз дохідності (рентабельності) і фондовіддачі нематеріальних активів;

• аналіз ліквідності нематеріальних активів і рівня ризику вкладення капіталу в нематеріальні активи.

Для аналізу нематеріальних активів розробляють систему економічних показників, що характеризують статику (стан) і динаміку (рух) об’єкта, який вивчають.

Особливе значення для аналізу мають показники ефективності використання нематеріальних об'єктів, що відображають рівень їх впливу на фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства.

Найважливішим для аналізу нематеріальних активів є аналітичне обстеження за видами, джерелами придбання, термінами корисного використання та за рівнем правової захищеності, престижності, ліквідності ризику вкладень капіталу в нематеріальні об’єкти.

При аналізі структури нематеріальних активів за джерелами надходження виділяють наступні групи нематеріальних активів:

а) внесені засновниками;

б) придбані за плату або в обмін на інше майно;

в) одержані безпосередньо від фізичних і юридичних осіб;

г) субсидії державних органів.

При аналізі структури нематеріальних активів за рівнем правової захищеності виділяють наступні групи об’єктів: у тому числі захищені:

а) патентами на винаходи;

б) зареєстровані ліцензіями;

в) свідоцтвами на корисну модель;

г) патентами на промислові взірці;

д) свідоцтвами на торгову марку;

е) авторськими правами.

Нематеріальні активи отримують з метою одержання економічного ефекту від їх використання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

У більшості випадків нематеріальні активи – вкладення в об’єкти промислового призначення: купівля ліцензії на використання технології виготовлення продукції; витрати на надання технічної допомоги й інженерних послуг з проектування і розташування виробничих потужностей, організації управління технологічними процесами, збуту й обслуговування ліцензованих виробів. Тому ефективність цих вкладень потрібно розглядати з позиції підвищення прибутковості виробництва.

Тема: аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості юридичних та фізичних осіб , які внаслідок минулих подій заборгували Підприємству певну суму коштів, їх еквіваленту або інших активів. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову дебіторську заборгованість та поточну.

Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та терміном погашення заборгованості з моменту утворення більше одного року. Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу та терміном погашення до одного року з моменту утворення.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінювати за первісною вартістю та включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

З метою визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Сумнівною заборгованістю визнається поточну дебіторську заборгованість, якщо існує невпевненість її погашення дебітором.

Резерв сумнівних боргів створюється шляхом визначенням коефіцієнта сумнівності на основі класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення. Коефіцієнт сумнівності заборгованості встановлюєся, виходячи з частки безнадійної дебіторської заборгованості у загальній сумі дебіторської заборгованості протягом визначеного відрізку часу та вираховується за формулою:

∑ безнадійної дебіторської заборгованості групи

Ксум.з = --------------------------------------------------------------------

∑ дебіторської заборгованості групи

З метою оцінки якості та визначення частки безнадійної дебіторської заборгованості за продану готову продукцію, покупні товари та надані роботи і послуги, дебіторська заборгованість облікується в окремих відомостях в розрізі наступних показників:

• Дата виникнення;

• Номер документу;

• Дата документа;

• Назва дебітора і сума заборгованості за реалізаційною вартістю.

Безнадійною дебіторською заборгованістю вважається поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення дебітором, або за якою минув строк позовної давності.

Списання безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасн им зменшенням резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву – списується на інші операційні витрати. Суму відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Показник обороту кредиторської заборгованості розраховують як співвідношення річної суми закупок до сальдо кредиторської заборгованості.Цей показник корисно порівняти з оборотом дебіторської заборгованості.

Оборот кредиторської заборгованості (разів) = сума закупок/сальдо кредиторської заборгованості.