Тема: аналіз попиту та пропозиції

Стан ринкової економіки, рівень і механізм її розвитку описують за допомогою таких понять, як попит (demand) і пропозиція (supply), способи їх координації і пристосування один до одного.

Величина (обсяг) попиту – це кількість товарів (послуг), яку покупець може і бажає придбати за певних умов. Попит (шкала попиту) – це різна кількість споживчих благ (товарів чи послуг), які споживач може і бажає придбати при різних рівнях цін. Залежність величини попиту від ціни визначають за допомогою закону попиту, який графічно зображають у вигляді кривої з від’ємним нахилом. Таку криву називають лінією попиту. Абциси точок лінії попиту характеризують обсяг попиту, а ординати – ціни попиту. Основна властивість попиту полягає у тому, що при постійності всіх інших параметрів зростання ціни призводить до відповідного зниження величини попиту, і навпаки. Таким чином, існує від’ємний або зворотний зв’язок між ціною товару і величиною попиту на нього.

Взаємодія попиту і пропозиції, їх координація здійснюються на основі цінового механізму і конкуренції. Дана взаємодія веде до формування рівноважної ціни, при якій величини попиту і пропозиції збалансовані. Загалом стан ринкової рівноваги можна означити як стан ринку, при якому ні один з економічних агентів (за інших рівних умов) не змінює своє рішення про заплановану величину індивідуального попиту або пропозиції і ціну, яку заправляють чи пропонують.

Отже, ринок перебуває у рівновазі, коли при певному обсязі ринкових угод у фізичному виразі ціна попиту дорівнює ціні пропозиції або коли при певній ціні заплановані величини попиту і пропозиції дорівнюють одна одній.

Ринковий механізм реалізує тенденцію до рівноваги, тобто об’єктивно існує здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, знову повернутися до рівноваги під впливом лише внутрішніх сил. Це явище називають стабільністю рівноваги.

Тема: аналіз випуску продукції

Аналіз асортименту продукції дає можливість вирішити проблему вибору номенклатури продукції, яку випускають. Основним завданням асортиментної програми є визначення структури виробництва у виробничому відділенні (на дільниці), а саме:

• визначення співвідношення між новою продукцією, що потребує вдосконалення та

модифікації, традиційною продукцією, що не потребує вдосконалень, і застарілою продукцією;

• визначення номенклатури продукції, яку випускають;

• оцінювання числа моделей та модифікацій однієї і тієї ж продукції, яку випускають;

• визначення структури життєвого циклу за всією номенклатурою продукції, яку випускають, та перспектив оновлення асортименту.

Формування асортиментної програми здійснюється з урахуванням необхідних ресурсів, рівня техніки та технології виробництва, можливостей створення нового виробництва в оптимальні терміни, наявності патентів; очікуваної рентабельності виробництва та термінів окупності інвестицій; наявності управлінських кадрів та кваліфікаційного персоналу на всіх ланках виробничого циклу; наявності стійких зв’язків із постачальниками; ступеня ризику, пов’язаного із сезонністю попиту.

Асортимент продукції – це перелік найменувань виробів із вказівкою одиниць вимірювання кожного з них. Залежно від рівня контролю виконання контрактів розрізняють асортимент двох видів: обов’язковий і повний. Повний асортимент визначає саме підприємство на основі договорів із покупцями.

Аналіз системи збуту передбачає визначення ефективності кожного елементу цієї системи, оцінювання діяльності апарату збуту.

Розробка та обгрунтування збутової політики передбачає вирішення таких питань стосовно конкретно вибраного товару або груп товарів:

• вибір ринку;

• вибір системи збуту та визначення необхідних фінансових витрат;

• вибір каналів та методів збуту;

• вибір часу виходу на ринок;

• визначення системи руху товарів та витрат на доставку товару споживачеві;

• визначення форм та методів стимулювання збуту та необхідних для цього витрат.

Найефективнішими засобами стимулювання збуту товару на ринок є: реклама товару, використання товарного знака та технічне обслуговування реалізованої продукції.

Визначення ефективності рекламної роботи передбачає проведення аналізу структури витрат на рекламу загалом і за окремими елементами: на проведення рекламних компаній, на використання конкретних рекламних коштів, на виготовлення рекламних матеріалів та їх розподіл.

Спрямованість реклами передбачає її орієнтацію на відомі ринки, конкретні групи покупців.

Організація рекламної роботи включає:

• вибір найефективніших стосовно товару та цільового ринку рекламних коштів;

• проведення цілеспрямованих рекламних кампаній;

• розміщення у періодичній пресі скрупульозно опрацьованих рекламних оголошень, відгуків покупців про товар;

• використання для реклами газет та журналів вузького профілю, довідників і спеціалізованих наукових видань;

• проведення рекламних заходів у спеціалізованих журналах;

• використання з рекламною метою товарного знака, тощо.