Питання та завдання для самоконтролю

1.Використовуючи статистичні дані, що містяться в «Єдиному звіті про кримінальні правопорушення за січень-грудень 2013/2014 рр.», а також додаткову літературу, дайте кримінологічну характеристику злочинності неповнолітніх.

2. Назвіть основні психологічні риси неповнолітніх злочинців.

3. Наведіть приклади девіантної поведінки неповнолітніх, яка найчастіше передує злочину.

4. Розкрийте зміст основних факторів, що впливають на злочинність неповнолітніх.

5. Назвіть основні напрями запобігання злочинності неповнолітніх.

6. До якої роботи громадських організацій можливо залучати дітей, які входять у “групу ризику”.

7. Розробіть проект місцевої програми, що буде спрямована на підтримку законослухняної поведінки дитини. Запропонуйте конкретні заходи з точки зору різних суб’єктів профілактики.

8. Які ви знаєте ефективні програми запобігання злочинності неповнолітніх в зарубіжних країнах?

Розділ 30. Злочинність жінок та її запобігання

§1. Кримінологічна характеристика злочинності жінок

Жіноча злочинність являє собою сукупність злочинів, які вчиняються жінками, хоча у КК України передбачений тільки один склад злочину (ст. 117), спеціальним суб’єктом якого є тільки жінка (вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини). Жіноча злочинність — складова частина всієї злочинності і підкоряється її загальним закономірностям та змінам. Традиційне ж у кримінології відокремлення і вивчення жіночої злочинності обумовлено тим, що вона має певні особливості. Останні пов’язані як із біологічними, так і значною мірою із соціальними факторами, які, визначаючи місце жінки в суспільстві, відбиваються на формуванні її свідомості, обмежують коло її зовнішніх зв’язків і життєву активність, тип реагування на криміногенні прояви зовнішнього середовища.

Взагалі жіночій злочинності — порівняно з чоловічою — притаманні такі риси, як більша стабільність її кількісно-якісних показників, певна структурна одноманітність, менші агресивність, жорстокість, вандалізм тощо. Звичайно, історично змінюються со­ціальні умови, гострота реагування держави на недопустимі форми поведінки, у зв’язку з чим змінюється і кримінологічна характеристика жіночої злочинності.

Рівень жіночої злочинності значно нижчий за чоловічу і її питома вага у структурі злочинності в цілому становить приблизно 17 %. Має місце деяке зниження рівня жіночої злочинності: якщо у 1996 р. було виявлено близько 59 тис., у 2000 р. — 46 тис., у 2001 р. — понад 38,5 тис., у 2005 — 2006 рр. відповідно — 33 478 і 28 057, у 2007 р. — 27 256, 2011р. – біля 30,5 тис. жінок, які вчинили злочини. Зниження динаміки злочинності жінок пояснюється низкою обставин: скорочення населення, міграція, декриміналізація деяких злочинів та ін. Злочинність дівчат складає до 6 %.

Жіночій злочинності властиві певні особливості, зокрема, переважну частину в її структурі займають такі корисливі злочини, як крадіжка чужого майна, обман покупців та замовників, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Переважна більшість цих злочинів безпосередньо стосується тієї роботи, яку виконують жінки (промисловість, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання і збут, освіта, охорона здоров’я, культура, соціальне забезпечення, сільське господарство, підприємницька діяльність тощо).

Жінки дедалі впевненіше займають в управлінському апараті, державних установах і організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційних та адміністративно-господарських повноважень, що впливає на рівень, структуру і динаміку злочинності.

Насильницькі злочини не є характерними для жіночої злочинності і найчастіше вчиняються у сімейно-побутовій сфері. Але останніми роками виявляється негативна тенденція до різкого зростання кількості жінок, які притягаються до кримінальної відповідальності за тяжкі насильницькі злочини проти життя та здоров’я особи, корисливо-насильницькі злочини (грабіж, розбій), за злочини, пов’язані з наркотиками. І хоча питома вага цих злочинів у структурі жіночої злочинності поки що невелика, але за певних умов вона може збільшуватися.

В умовах соціально-економічних негараздів, які значною мірою впливають на соціально-психологічний стан сімейно-побутових відносин і виникнення сімейного неблагополуччя, зростають тяжкі насильницькі злочини в сім’ї. Мотивами вбивств і тяжких тілесних ушкоджень стають прагнення вирішити проблемні ситуації, конфлікти; помста, ревнощі, корисливість, страх тощо.

Жертвами сімейно-побутових злочинів стають подружжя, діти, сусіди, співмешканці, родичі, друзі та знайомі. За деякими спостереженнями, в організації вбивств родичів на замовлення, як це не дивно, «пріоритет» належить жінкам.

Жіночий злочинний професіоналізм характерний для таких видів злочинів, як крадіжка, шахрайство, створення або утримання місць розпусти і звідництва та інші. Жінки-злочинниці опановують нові кримінальні професії: торгівля наркотичними засобами, торгівля людьми тощо. Рівень рецидиву злочинів серед жінок — до 10 %.

Питання про місце алкоголю в системі факторів, що мають помітний зв’язок зі структурою жіночої злочинності, є тепер особливо актуальним, оскільки в алкогольний полон потрапляють дедалі більше жінок. Характеризуючи вплив алкогольної обтяженості на види та форми злочинної поведінки, слід зазначити, що агресивні злочини невластиві жінкам-алкоголічкам.

Дослідженнями виявлена специфіка мотивів, які лежать у генезі кримінальної поведінки. Встановлено, що агресивно-хуліганські мотиви мають невелику питому вагу. Частка вбивств у групі злочинниць-алкоголічок нижча, ніж у злочинниць без таких ознак. Особливе місце серед вбивств при обтяжуючих обставинах, які вчиняють жінки-алкоголічки, посідає вбивство з корисливості. Цільова спрямованість вчинків таких злочинниць — це задоволення потреби в алкоголі. Майно, речі, коштовності йдуть на придбання алкогольних напоїв. Заради алкоголю вчиняються крадіжки, грабежі. Значну групу злочинів, які вчиняють жінки-алкоголічки, становлять крадіжки чужого майна. Тут характерним є ненасильницький спосіб заволодіння ним.

Після відбуття покарання у вигляді позбавлення волі багато жінок стають соціально неадаптованими, особливо зараз (самотність, відсутність житла і роботи, сімейних і родинних зв’язків, надії на майбутнє). Наслідком цього є рецидив злочинів.

Вивчення особи жінки-злочинниці має важливе значення для пізнання причинно-наслідкових зв’язків, які лежать в основі жіночої злочинності і забезпечують застосування відповідних попереджувальних заходів. Даній категорії осіб властиві як деякі загальні для всіх злочинців риси, так і специфічні, що виділяє їх з основної маси правопорушників. На думку дослідників, біологічні особливості жінок, обумовлюючи або в деяких випадках обмежуючи кількісні показники окремих видів злочинів, не виступають головними у поясненні детермінації злочинів. І все ж не можна не враховувати те, що жінки виявляються, наприклад, менш захищеними психологічно від різних ускладнень в їхньому житті. Основну масу злочинниць, які перебувають у місцях позбавлення волі, становлять жінки віком від 20 до 40 років, що пов’язано зі зміною соціального статусу жінок, їх соціальною незахищеністю, безробіттям, посадовим становищем та становищем у сім’ї. Понад третина жінок одружені, інші — незаміжні або вдови. Для жінок-злочинниць характерна середня і середня спеціальна освіта. Зростає кількість злочинниць, які мають вищу освіту. Освітній рівень жінок завжди був вищий за такий у чоловіків, що взагалі характерно для населення нашої країни.

Переважна більшість жінок працездатні. Серед них робітниці і працівниці у галузі сільського господарства становлять близько половини; незначною є кількість службовців і тих, хто навчаються. Збільшується група злочинниць, які працюють у сфері підприємницької діяльності.

Серед засуджених збільшується частка іноземок і осіб без громадянства, що пояснюється, зокрема, незаконним проникненням емігрантів в Україну.

Що стосується кримінально-правових рис засуджених жінок, то частка раніше судимих становить переважну більшість. Спеціальний рецидив найбільш поширений серед жінок-алкоголічок. Переважній більшості засуджених призначено покарання у вигляді позбавлення волі від одного до п’яти років.

Одними з найбільш поширених морально-психологічних рис жінок-злочинниць є алкогольна і наркотична залежність, дезадаптованість. Аналіз рецидивної злочинності жінок-алкоголічок і наркоманок свідчить про те, що під впливом алкоголю і наркотиків зростає кількість судимостей, настає соціальна деградація особи, формується стійка психологія паразитизму, яка веде до нових злочинів. Більшість із засуджених, особливо неодноразово, втрачають зв’язок із сім’єю, дітьми, роботою, не мають житла, взагалі засобів до існування. Соціальна доля жінки-злочинниці є драматичною.