§2. Кримінологічна характеристика організованої злочинності

Кримінологічна характеристика сучасного стану організованої злочинності в Україні (рівень, структура, динаміка), складена на базі офіційних даних МВС України, має свої суттєві обмеження. Слід мати на увазі, що організована злочинність характеризується високою латентністю. Отже, в першу чергу, нижченаведені статистичні дані свідчать про активність правоохоронних органів у виявленні законспірованої, замаскованої злочинної діяльності, якою займались члени ОГ і ЗО.

Аналіз динаміки організованої злочинності дозволяє виокремити два періоди в її розвитку: з 1991 по 1999 рр. кількість виявлених організованих злочинних угруповань, а також осіб, які вчинили злочини у їх складі, постійно зростала і становила у 1999 р. відповідно 1166 груп і 4673 осіб. Другий період (2000 – 2013 рр.) характеризується стійкою тенденцією до зниження загального числа виявлених ОГ і ЗО, кількості вчинюваних ними злочинів, а також чисельності осіб, які брали участь у злочинах. Така тенденція може частково пояснена тим, що тільки у чинному КК України 2001 р. були чітко визначені поняття «організована група» і «злочинна організація». До того часу правоохоронні органи не мали чітких критеріїв відокремлення організованих злочинних груп від звичайної групової злочинності, а, отже, широко трактували цей термін. Багато із виявлених злочинних угруповань нараховували у своєму складі тільки 2 особи. Можна сказати, що, у першу чергу, виявлялись найбільш очевидні злочини.

Щодо останніх років, то діяльність правоохоронних органів була вкрай неефективна, оскільки керівні посади почали займати люди, які були лояльні до минулого президента або членів його сім’ї, тому професійні якості не грали ніякої ролі. Так само підбирались кадри по всій вертикалі управління правоохоронними органами. Створена система збирання хабарів від нижньої до верхньої ланки працівників різних правоохоронних органів часто унеможливлювала навіть порушення кримінальної справи проти рядових учасників ОГ і ЗО, не кажучи про організаторів.

Результати діяльності правоохоронних органів із виявлення організованих груп і злочинних організацій за останні 8 років наведені у таблиці 1.

Таблиця1

Кримінологічна характеристика організованої злочинності

Роки	2006	2007		2008		2009		2010		2011		20121		2013
Виявлено організованих груп і злочинних організацій, з них:	466	420		378		379		397		395		258		185
загальнокримінальної спрямованості	305	268		237		237		…		…		...		...
економічної спрямованості	161	152		141		142		…		…		...		...
з корумпованими зв’язками	26	13		15		27		29		38		37		...
з міжнародними зв’язками	28	29		18		18		40		28		28		...
у сфері зовнішньоекономічної діяльності	7	7		5		3		…		…		...		...
у фінансово-кредитній системі	50	61		70		55		…		…		...		...
у сфері приватизації	7	6		2		1		…		…		...		...
у паливно-енергетичному комплексі	14	13		7		11		…		…		...		...
у системі АПК	17	11		11		7		…		…		...		...
у металургійній промисловості	4	3		3		6		…		…		...		...
сформовані на етнічній основі	6	12		4		8		16		26		19		...
Тривалість дії ОГ і ЗО
До одного року	356		307		282		274		304		296		193		...
До двох років	75		70		59		74		51		53		33		...
Від 3-х до 6-ти років	32		41		35		29		40		42		31		...
Більше 6-ти років	3		2		2		2		2		4		1		...
Виявлено осіб, які вчинили злочини у складі ОГ і ЗО	1754		1628		1457		1570		1588		1584		1099		...

За експертними оцінками, до кримінальних відносин з організованими злочинними об’єднаннями залучаються тисячі окремих підприємств і комерційних структур. Але згідно з офіційною статистикою в структурі злочинів, учинених ОГ і ЗО, переважають злочини загальнокримінальної спрямованості: крадіжка, грабіж, розбій, злочини у сфері обігу нарктотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів. Питома вага злочинів, вчинених у складі ОГ і ЗО, складає 0,7 % від усіх злочинів, зареєстрованих в Україні. Тільки половина від усіх осіб, які вчинили злочини у складі ОГ і ЗО, засуджуються по позбавлення волі.

Згідно досліджень кримінологів, найбільш типовими злочинами, що вчинюються ОГ і ЗО в Україні, є незаконна приватизація державного, комунального майна, торгівля людьми, контрабанда, фіктивне підприємництво, незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів, злочини у кредитно-фінансовій, банківській системах і зовнішньоекономічній діяльності, злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом тощо. Злочинні спільноти задіяні у масовому розкраданні продукції, сировини, обладнання та іншого майна державних підприємств, бюджетних коштів шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість, протиправному захопленні чужої власності, поєднаному з використанням протизаконних судових рішень та корупції у правоохоронних органах (рейдерство).

Організовані злочинні угруповання не можуть існувати без широкої корупції представників державних, господарських, контролюючих органів. Однак питома вага виявлених ОГ і ЗО з корумпованими звязками в останні 5 років коливається від 3 до 7 %.

Можна дійти висновку, що робота спеціальних суб’єктів протидії організованій злочинності спрямована на викриття найбільш очевидних злочинів і найменш законспірованої діяльності, яка потім і відображається у статистичній звітності.

Стрижень організованої злочинності становить корисна мотивація поведінки як окремих осіб, так і соціальних груп. Незважаючи на переважну корисну спрямованість організованої злочинності, вона разом з тим нерідко межує з насиллям, найбільш тяжкими його формами – умисними вбивствами, тяжкими тілесними ушкодженнями, вимаганням, незаконним позбавленням волі тощо.

Особистість злочинця – члена злочинного угруповання – багато в чому залежить від рівня злочинної спільноти, до якої він належить. Зміна злочинності в бік організованих її форм зумовило потребу в кадрах нового типу, які мають грунтовні знання в економіці, юриспруденції, менеджменті, технічних науках. Кримінальне середовище почали масово поповнювати різні категорії службовців, у тому числі ті, хто обіймає відповідальні посади в апараті управління і мають широкі ділові зв’язки, серед них багато колишніх військовослужбовців. У вчинені злочинів задіюються й професійні злочинці, а також ті, хто вже були раніше судимі. Саме вони є носіями звичаїв і традицій кримінальної субкультури.

Організатори і керівники ОГ і ЗО за соціально-демографічними ознаками (віком, рівнем освіти, сімейним станом тощо) майже нічим не відрізняються від аналогічних ознак законослухняних громадян – підприємців. Вони характеризувалися як вольові, зухвалі і заповзятливі люди, що мають організаторські здібності, ділові зв'язки і великі матеріальні можливості. Можна сказати, що вони володіють своєрідною технологією злочинної діяльності, однак беспосередньо не приймають участь у вчинені злочинів. Їм притаманні такі риси характеру як брехливість, мстивість, жорстокість, честолюбство. Багато хто з них схильні до вживання наркотиків. Прагнення до збагачення будь-якою ціною є гіпертрафованим. Звертає увагу і така деталь, властива взагалі особистості організованого злочинця - це маскування способу життя і поведінки під законослухняне.

Щодо рядових учасників організованих злочинних формувань, то їм характерні підвищена увага до свого фізичного стану, доведена до автоматизму слухняність вказівкам керівника. Охоронцям, бойовикам притаманні рішучість, швидкість реакції, агресивність, прагнення вирішувати конфлікти шляхом фізичного або психічного насильства. Вони, як правило, вміють професійно користуватися зброєю, володіють прийомами бойової боротьби. Для багатьох учасників організованих злочинних спільнот характерною є престижно-споживацька психологія, у них завищена самоооцінка і існує впевненість у безкарності своїх злочинних дій. Можна сказати, учасники ОГ і ЗО є відчуженими від загальноприйнятих цінностей суспільства і його моральних засад.

Викликає занепокоєння політизація вітчизняної організованої злочинності. Її організатори і керівники мають на меті розширити не тільки свою економічну, а й політичну владу шляхом проникнення у вищі ешелони влади для лобіювання своїх інтересів. Можна говорити про утворення організованих структур кримінально-олігархічного типу, які створюють власні партії та громадські організації, які стають елементами політичної системи.

Особливо погіршилась ситуація у 2010 - початку 2014 рр, коли злочинний сімбіоз високопосадовців і олігархів призвів до багатомільярдного розкрадання державної власності, наслідком чого, з одного боку, стало зубожіння великого прошарку населення, з іншого – збагачення і надприбутки так званої “політичної еліти”.

Станом на червень 2014 р. Генеральна прокуратура України розслідувала 28 кримінальних проваджень за фактами зловживання владою та розкрадання бюджетних коштів колишніми високопосадовцями.

З кожним роком все більше організованих злочинних спільнот налагоджують міжнародні зв’язки з представниками кримінального світу інших країн. Організована злочинність виходить за межі однієї країни, отже, стає транснаціональною. В цьому полягає особлива небезпечність даного виду злочинності.