ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І ПРИВЕДЕННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

РОЗДІЛ ІІ РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

2.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу підприємства

2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства

2.4. Аналіз оборотності засобів

2.5 Аналіз рентабельності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Фінансовий менеджмент - це управління фінансами компанії, спрямоване на досягнення стратегічних і тактичних цілей функціонування даної компанії на ринку.

Основні питання фінансового менеджменту пов'язані з формуванням капіталу підприємства та забезпеченням максимально ефективного його використання. В даний час поняття «фінансовий менеджмент» передбачає різні аспекти управління фінансами підприємства.

Дана робота складається з двох розділів: теоретичного та розрахункового.

Темою теоретичного розділу є приведення грошових потоків. Актуальність обраної теми полягає в тому, що розвиток ринкових відносин в Україні та посилення конкуренції на внутрішньому вітчизняному ринку ставить перед підприємствами проблему підвищення ефективності діяльності та забезпечення фінансової рівноваги в довгостроковій перспективі. Сучасна практика фінансового менеджменту в зарубіжних країнах усе ширше використовує динамічний (або потоковий) підхід до регулювання діяльності господарюючих суб'єктів, який має значні переваги в порівнянні з традиційним статичним. Потокові показники характеризують стан об'єкта дослідження не на конкретний момент часу, а за певний часовий інтервал. Серед найбільш поширених потокових показників, до яких відносяться обсяг реалізації продукції, доходи, витрати, прибуток та ін., особливе місце займає грошовий потік.

В другому розділі проведений фінансовий аналіз діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08», яке розташоване в Запорізькій обл.. м. Вільнянськ і є членом асоціації «Укроліяпром». Основними видами діяльності підприємства є виробництво комбікормів, переробка насіння олійних культур, виробництво рослинної олії.

РОЗДІЛ І ПРИВЕДЕННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

Для оцінки інвестиційних проектів використовуються дві групи показників: показники, що розраховуються без урахування фактору часу та показники, які розраховуються з урахуванням фактора часу.

Перша група показників більш проста в розрахунку, але вона не враховує того, що сьогоднішні і завтрашні гроші для інвестора коштують по-різному, тобто розрахунки цих показників здійснюються без приведення грошових потоків до єдиного моменту часу.

Друга група показників, на відміну від показників першої групи враховують різну вартість грошей в різні моменти часу (теорія часової вартості грошей). Ці показники є більш цікавими для власників, інвесторів і банків, так як більш коректно відображають ефективність проекту (не завищують її, як показники першої групи), тобто є більш надійним (кращим) гарантом успішності проекту. Суть їх розрахунку полягає в приведенні майбутніх грошових потоків (вартості грошей) до «сьогоднішнього» дня, вірніше, до моменту початку інвестицій в проект (передбачається, що інвестиції будуть здійснені в цьому році) [7].

Приведення грошових потоків називається дисконтуванням, суть якого полягає в тому, що нам «сьогодні» потрібно прийняти рішення про те, чи варто інвестувати кошти в проект, або стоїть проблема вибору найбільш ефективного проекту з декількох, для цього необхідно знати: наскільки вигідний, або не вигідний проект; який проект більш ефективний (вигідний). Результати дисконтування та оцінки ефективності проекту багато в чому залежать від ставки дисконтування, яка в свою чергу залежить від методу її визначення (розрахунку).

В основі всіх критеріїв, що використовують дисконтування грошових потоків, лежать такі вихідні передумови:

1. Гроші володіють міновою (альтернативною) вартістю – це відсоток, під який можна було би вкласти капітал. Завжди існує можливість, не піддаючи себе ризику, вкласти капітал під деякий відсоток (такий відсоток називають ставкою дисконтування). Очевидно, інвестувати можна лише ті кошти, якими інвестор володіє у даний момент, а не ті, що будуть отримані пізніше. Оскільки сьогоднішній дохід можна інвестувати під визначений відсоток з нульовим ризиком неповернення капіталу, цінність сьогоднішнього доходу більша від цінності завтрашнього доходу тієї ж величини на відсоток, який можна одержати шляхом інвестування сьогоднішнього доходу. Аналогічно сьогоднішня цінність майбутнього доходу буде меншою від його номінального значення на величину відсотків, які міг би одержати інвестор за цей час. Дисконтування – це процедура визначення сьогоднішньої вартості майбутніх грошових потоків з урахуванням фактора часу.

2. Запаси ресурсів не обмежені.

3. Гроші – загальний еквівалент, тобто будь-які ресурси можна придбати за гроші

4. Головна і єдина мета фірми – підвищення її акціонерної вартості.

5. Менеджер діє раціонально (чи прагне діяти раціонально) відповідно до мети фірми [10].

Таким чином, сьогоднішня вартість (РV) майбутнього грошового потоку (С) дорівнює:

, (1.1)

де r – ставка відсотка за один період (ставка дисконтування);

t – кількість періодів часу від початкового моменту до моменту одержання суми С.

Найважливішими критеріями дисконтування грошових потоків є:

- чиста приведена вартість (чистий приведений дохід);

– внутрішня норма рентабельності (внутрішня ставка дохідності);

- термін приведеної окупності (період окупності дисконтований);

- індекс прибутковості (індекс дохідності);

- ануїтет.

Чиста приведена вартість або чистий приведений дохід (Net Present Value, NPV) – це сума приведених вартостей усіх грошових доходів і витрат. Чисту приведену вартість, або чистий приведений дохід інвестиційного проекту можна визначити як максимальну суму, що може заплатити фірма за можливість інвестувати кошти в даний проект без погіршення свого фінансового становища. Даний показник розраховується як алгебраїчна сума теперішніх вартостей всіх елементів чистого грошового потоку від інвестицій, який складається як із інвестиційних витрат, так і зі зворотного грошового потоку від експлуатації проекту, а саме:

, (1.2)

де С – чистий грошовий потік від інвестицій у t- му періоді життєвого циклу інвестицій;

t – індекс періоду (кількість періодів життєвого циклу інвестицій).

R – ставка відсотка за один період або ставка дисконтування, що виражена десятковим дробом.

Якщо період експлуатації інвестицій не визначається в проектних даних, то в розрахунках її приймають тривалістю 5 років [9].

Згідно з цим методом, суми надходжень і виплат протягом терміну використання об’єкта інвестицій зводяться до початкового моменту часу, тобто дисконтуються. У кожному періоді розглядається різниця між надходженнями і виплатами, яку називають ще як оберненим припливом коштів. Якщо сума коштів, яка зведена до початкового моменту, за вирахуванням суми інвестованого капіталу більша або дорівнює нулю, то така інвестиція вважається ефективною.

Недолік цього методу – важко визначити ставку дисконтування, тобто можливості альтернативного використання капіталу (у різних джерелах наводяться різні варіанти її вибору). Трудність ще й у тім, що, правду кажучи, тривалість життєвого циклу порівнюваних інвестиційних проектів повинна бути однакова, що на практиці зустрічається досить рідко.

Внутрішня норма рентабельності або внутрішня ставка дохідності (Internal Rate of Return, IRR) це ставка дисконтування, при якій чиста приведена вартість інвестицій дорівнює нулю. Внутрішня норма рентабельності інвестиційного проекту не повинна бути меншою за деякий мінімум, який фірма для себе визначила. Внутрішню норму рентабельності можна представити як темп росту інвестованого капіталу [8].

Інший варіант інтерпретації даного показника: внутрішня норма рентабельності – це найвища ставка відсотка, яку може заплатити інвестор, не втративши при цьому в грошах, якщо усі кошти для фінансування інвестиційного проекту узяті в борг і загальна сума (основна сума плюс відсотки) повинна бути виплачена з доходів від інвестиційного проекту після їх одержання. Найважливіша перевага цього критерію у тому, що немає необхідності точно знати ставку дисконтування. Поряд з цим багато керівників звикли мислити категоріями відсотків, а тому внутрішня норма рентабельності, яка виражена у відсотках, психологічно краще сприймається. Недоліки цього критерію в тім, що він враховує не абсолютні, а відносні витрати і вигоди (тобто проект, що пропонує вкладення $1 і одержання $2, виявляється більш перспективним, ніж проект, що припускає вкладення $ 1000 і одержання $1999). Крім того, у деяких випадках (якщо знак грошових потоків змінюється більше одного разу) той самий інвестиційний проект має декілька внутрішніх норм рентабельності, що виключає можливість використання даного критерію в якості основного [4].

Для розрахунку показника внутрішньої норми рентабельності необхідно розв’язати відносно r наступне рівняння:

(1.3)

Внутрішня норма рентабельності дорівнює значенню г, при якому дане рівняння правильне.

Якщо кількість періодів t значна, то корені цього рівняння простіше знайти чисельними методами або ж за допомогою спеціальних довідкових таблиць. Можна також скористатися стандартними комп'ютерними програмами (електронні таблиці) і функціями.

Термін приведеної окупності або період окупності інвестицій дисконтований (Payback Period, РР) показує, в який момент часу чиста приведена вартість інвестицій дорівнюватиме нулю. Для цього необхідно розв'язати відносно t рівняння:

(1.4)

Значення t, при якому дане рівняння правильне, і буде терміном приведеної окупності [7].

Різниця між тривалістю життєвого циклу інвестицій і терміном приведеної окупності – це період, коли проект приносить економічну вигоду, а крім того, це непряма оцінка «запасу міцності» інвестиційного проекту: чим більша ця різниця, тим менший ризик. Недолік даного критерію полягає в тому, що, як і проста окупність, він не показує, яку економічну вигоду принесе інвестиційний проект після настання моменту окупності. Для обчислення показника необхідно визначити ставку дисконтування, що викликає деякі труднощі.

Індекс прибутковості, або індекс рентабельності (Profitability Index, PI) – це відношення приведеної вартості всіх грошових доходів по інвестиційному проекту до приведеної вартості інвестованого капіталу:

, (1.5)

де К – капіталовкладення.

Індекс прибутковості показує, яку економічну вигоду принесе інвестиційний проект на кожну затрачену гривню. Недолік критерію – труднощі трактування грошових потоків: одні й ті ж самі витрати можна віднести як до поточних, так і до капітальних [4].

Ануїтет (annuity) – це послідовність однакових регулярно повторюваних грошових потоків. На практиці часто зустрічаються інвестиційні проекти, грошові потоки від яких надходять рівномірно.

Для розрахунку приведеної вартості послідовності з п грошових потоків однакової величини використовується така формула:

, (1.6)

де В – приведена вартість ануїтету в одну грошову одиницю;

n – кількість періодів, коли виникають грошові потоки.

На практиці часто зустрічаються інвестиційні проекти, грошові потоки від яких надходять нерівномірно, однак для оцінки таких проектів у багатьох випадках бажано визначити, якому уявлюваному ануїтету еквівалентний даний інвестиційний проект.

Знаючи ануїтет завбільшки в одну грошову одиницю, це можна зробити за допомогою наступної формули:

, (1.7)

де С – ануїтет;

PV – приведена вартість грошових потоків оцінюваного проекту.

Таким чином, якщо ануїтет проекту приведеної вартості PV дорівнює С і якщо інвестор може вкласти свій капітал під відсоток r, то інвестору байдуже, чи вкладати гроші в даний інвестиційний проект, чи у кожний з n періодів та одержувати однакові платежі в розмірі С.

Згідно з методом ануїтету, інвестиція вважається ефективною, якщо ЇЇ ануїтет більший або дорівнює нулю.

Розрахунок ануїтету буває корисний при порівнянні проектів з нерівномірними грошовими потоками, оскільки дозволяє привести всі грошові потоки до масштабу одного року. Ануїтет застосовується також у контролінгу лізингових операцій (при розрахунку розміру оптимальних лізингових платежів).

Перевага критерію ануїтету – можливість порівняння проектів різної тривалості (тоді як для методу приведеної вартості це неприпустимо). Недоліки методу – ті ж, що й у методі приведеної вартості [2].

Отже, розглянувши особливості різних критеріїв дисконтування грошових потоків, можна зробити висновки про їхні переваги і недоліки через контролінг інвестиційних проектів.

Перевагами критеріїв дисконтування є те, що:

- враховується альтернативна вартість використовуваних ресурсів;.

- у розрахунок приймаються реальні грошові потоки, а не умовні бухгалтерські величини, тобто оцінка інвестиційних проектів проводиться з позиції інвестора і не залежить від облікової політики;

- оцінка інвестиційних проектів відбувається виходячи з мети забезпечення добробуту власника підприємства – акціонера.

Недоліки критеріїв дисконтування (випливають з вихідних припущень):

- підвищення акціонерної вартості фірми – не єдина мета підприємства (крім того, існують маркетингові, соціальні, науково-технічні, психологічні й інші цілі), отже, обмежуватися винятково фінансовими критеріями не можна: на додаток до них у системі контролінгу повинні використовуватися й інші критерії, що оцінюють фактори психологічного, соціального, науково-технічного плану;

- менеджери не завжди діють раціонально і не завжди прагнуть до цього; цілі менеджерів не завжди збігаються з цілями фірми;

- деякі з використовуваних ресурсів важко оцінити в грошовому виразі (наприклад, такі, як час висококваліфікованих співробітників).

Критерії дисконтування грошових потоків дещо складніші у застосуванні, ніж традиційні критерії (окупність і рентабельність) і пред'являють більш високі вимоги до кваліфікації аналітика. Серед них слід зазначити такі:

- важко підібрати ставку дисконтування, яка б адекватно відображала альтернативну вартість ресурсів;

- прогноз грошових потоків не завжди досить точний (іноді він відображає суб'єктивні переваги експерта);

- важко збирати вихідну інформацію, оскільки існуюча система бухгалтерського обліку не в повній мірі пристосована для відображення реальних грошових потоків;

- відносна складність розрахунків;

- критерії не традиційні для вітчизняної економіки, тому гірше сприймаються.

У цілому критерії дисконтування (динамічні) більш досконалі, ніж традиційні (статичні): вони відображають закони ринку капіталу, дозволяючи оцінити упущену вигоду від вибору конкретного способу використання ресурсів, тобто економічну вартість ресурсів. Проте у чистому вигляді в контролінгу ці критерії можуть використовуватися тільки в умовах «досконалого ринку». Для аналізу інвестицій в умовах невизначеності, неповної інформації будуть потрібні модифікації критеріїв. Основна проблема, що постає при використанні критеріїв дисконтування грошових потоків у контролінгу інвестиційних проектів – вибір ставки дисконтування [8].

Підводячи підсумок, слід зазначити, що існує безліч різних підходів щодо визначення ставки дисконтування; при цьому у кожного з них є свої «плюси» і «мінуси». Вибір ставки дисконтування у контролінгу інвестиційних проектів досить непросте завдання.

Складність полягає в тому, що з позиції математики не лише результат оцінки, але й результат ранжування інвестиційних проектів залежить від ставки дисконтування. У зв'язку з цим багато дослідників пропонують розраховувати NPV за діапазоном ставок дисконтування, щоб вияснити, наскільки показник чистої приведеної вартості є чутливим до зміни ставки дисконтування. Це зручно зробити з допомогою графіка чистої приведеної вартості, на якому по осі абсцис відкладається ставка дисконтування, а по осі ординат – чиста приведена вартість проекту при існуючій ставці дисконтування. Точка перетину кривої чистої приведеної вартості з віссю абсцис відповідає внутрішній нормі рентабельності. Розрахунок чистої приведеної вартості по цілому діапазону ставок дисконтування зменшує можливість помилки, проте одночасно збільшує роль суб'єктивних суджень і роздумів контролера.

РОЗДІЛ ІІ РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

2.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу підприємства

Для аналізу динаміки змін статей балансу (горизонтальний аналіз) і вивчення його структури (вертикальний аналіз) доцільно скласти агрегований баланс підприємства за 2013 рік, показники якого наведено в таблиці 2.1.

В результаті проведеного горизонтального та вертикального аналізу активів і пасивів підприємства (табл.2.1) спостерігається збільшення загальної суми валюти балансу за досліджуваний період, а саме:

На кінець року порівняно з початком року підсумок балансу збільшився на 1536 тис. грн. Причиною цього слугувало збільшення оборотних активів підприємства у 2013 році на 1142тис.грн. або на 10,13 %, що є позитивною тенденцією розвитку ТОВ «Агропроінвест 08». Збільшення оборотних засобів вказує на формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності оборотних коштів підприємства і зростання виробничої бази.

Вагому частку в оборотних активах підприємства становлять запаси, що також збільшуються протягом аналізованого періоду на 872 тис. грн. (10,79%). Збільшення питомої ваги запасів у структурі активів може свідчити про прагнення захистити грошові кошти підприємства від знецінення під впливом інфляції за рахунок вкладень у запаси або ж про нераціональність вибраної господарської політики, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною. Вагомою причиною збільшення запасів слугувало зростання готової продукції, біологічних активів та незавершеного виробництва.

Готова продукція протягом 2013 року також зростає на 27 тис. грн., але спостерігається її зменшення у структурі оборотних коштів на 2,8 %. Збільшуються протягом аналізованого періоду і біологічні активи, які становлять в середньому 30 % запасів підприємства. У 2013 році темп зростання становить 21,10 %.

Таблиця 2.1

Агрегований баланс ТОВ «Агропроінвест 08» за 2013 рік

Показники	На початок року		На кінець року		Відхилення, (+,-) в		Темп зростання, %
Актив	Сума, тис.  грн.	Питома вага,%	Сума, тис.  грн.	Питома вага,%	Сумі, тис.  грн.	Питомій вазі, %
1	9	10	11	12	13	14	15
І. Необоротні активи	10182	47,46	10576	46,00	394	-1,46	103,87
1.1. Основні засоби і нематеріальні активи	10170	99,88	10564	99,89	394	0,44	103,87
1.2. Довгострокові фінансові інвестиції	11	0,11	11	0,10	0	-0,40	100,00
1.3. Інші необоротні активи	1	9,09	1	9,09	0	0,00	100,00
2. Оборотні активи	11272	52,54	12414	54,00	1142	1,46	110,13
2.1 Запаси	8085	71,73	8957	72,15	872	0,43	110,79
2.2 Дебіторська заборгованість	1779	15,78	2310	18,61	531	2,83	129,85
2.3 Грошові кошти ті їх еквіваленти	1404	12,46	1143	9,21	-261	-3,25	81,41
3.Витрати майбутніх періодів	0	0,00	0	0,00	0	0,00	0,00
Всього майна	21454	100	22990	100	1536	0,00	107,16
1. Власний капітал	20923	96,14	22102	96,14	1179	-1,39	105,63
2. Забезпечення наступних витрат і платежів	75	0,33	75	0,33	0	-0,02	100,00
3. Довгострокові зобов’язання	0	0,00	0	0,00	0	0,00	0,00
4. Поточні зобов’язання	456	3,54	813	3,54	357	1,41	178,29
4.1 Короткострокові кредити баків	0	0,00	0	0,00	0	0,00	0,00
4.2 Кредиторська заборгованість	438	96,43	784	96,43	346	0,38	179,00
4.3 Інші поточні зобов’язання	18	3,57	29	3,57	11	-0,38	161,11
5. Доходи майбутніх періодів	0	0,00	0	0,00	0	0,00	0,00
Всього капіталу	21454	100	22990	100	1536	0	107,16

У 2013 році темп зростання незавершеного виробництва становить 35,95 %. З початку року збільшення відбулося на 2477 тис. грн., що є позитивною тенденцією розвитку підприємства. Зростання цих показників протягом аналізованого періоду свідчить про проведення ефективних операцій та прийняття правильних управлінських рішень щодо ефективного використання оборотних активів досліджуваним підприємством.

Виробничі запаси становлять найменшу частку усіх запасів підприємства на кінець року лише 9,68 %, тобто відбулося їх зменшення на 360 тис. грн. (5,5%) в порівнянні з початком року, що є позитивною тенденцією, так як зменшення запасів скорочує видатки по їх утриманню, знижує витрати, прискорює обертання обігових коштів, що в кінцевому результаті підвищує прибуток і рентабельність виробництва.

Дебіторська заборгованість на кінець року порівняно з початком збільшилась на 531 тис. грн., (29, 85%). Зросла і сама питомої ваги дебіторської заборгованості у складі активів з 8,3 % на початок року до 10% на кінець року. Збільшення питомої ваги дебіторської заборгованості в структурі активів може свідчити про надання підприємством товарних кредитів для споживачів своєї продукції, що говорить про фактичну іммобілізацію оборотних коштів підприємства з виробничого циклу. Таким чином, абсолютне або відносне збільшення оборотних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва або вплив чинника інфляції, але й про зниження швидкості обороту, що викликає збільшення маси оборотних активів. Чим вища швидкість обороту запасів і дебіторської заборгованості, тим ефективніше працює підприємство.

Грошові кошти та їх еквіваленти протягом досліджуваного періоду зменшуються, що є негативною тенденцією розвитку підприємства. Причиною цього є відсутність поточних фінансових інвестицій на початок і кінець досліджуваного періоду, а також відсутність грошових коштів в іноземній валюті.

Необоротні активи на кінець року порівняно початком збільшились на 394 тис. грн. або на (3,87%). Причиною цього слугувало збільшення основних засобів та нематеріальних активів протягом досліджуваного періоду. Можна сказати, що ця стаття зазнала незначних змін. В результаті чого оборотні та необоротні активи підприємства мають майже рівний розподіл в загальній вартості активів, що є позитивним для ефективної роботи підприємства.

У пасиві балансу простежується збільшення власного капіталу на кінець року на 1179 тис. грн., що є позитивною тенденцією для підприємства, оскільки власний капітал забезпечує його стабільне функціонування (придбання оборотних та необоротних активів здійснюється підприємством насамперед за рахунок власних коштів), фінансову стійкість і платоспроможність підприємства в умовах підприємницьких ризиків, коли частину його використовують для поглинання збитків, а інша частина залишається достатньою для забезпечення життєдіяльності підприємства. Розмір власного капіталу значною мірою визначає можливості підприємства щодо залучення коштів на визначений строк за певну плату.

Забезпечення наступних витрат і платежів, що становить 0,36 % загальної суми капіталу, протягом досліджуваного періоду залишається незмінним – 75 тис. грн.

Відсутність довгострокових зобов’язань протягом 2013 року є позитивною тенденцією діяльності підприємства, так як свідчить про його платоспроможність та відсутності проблем в управлінні грошовими коштами.

Поточні зобов’язання на кінець року зросли на 357 тис. грн.(78,9%). Причиною цього є збільшення на кінець року кредиторської заборгованості на 346 тис. грн., що свідчить про необхідність підприємства в залучених коштах з різних причин.

Для більшої наочності динаміку оборотних і необоротних активів представлено на рисунку 2.1.

Згідно рисунку 2.1 можна зробити висновок, що протягом усього досліджуваного періоду оборотні активи підприємства переважають над необоротними і мають постійну тенденцію до збільшення, що в свою чергу свідчить про розширення виробництва та формування більш мобільної структури підприємства.

Рис.2.1 Динаміка активів ТОВ «Агропроінвест 08» за 2013 рік

Отже, вертикальний та горизонтальний аналіз агрегованого балансу досліджуваного підприємства за 2013 рік, свідчить про зростання вартості його майна і капіталу, що свідчить про покращення господарської його діяльності та її ефективності.

2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями.

Аналіз ліквідності передбачає: складання балансу ліквідності та розрахунок і аналіз основних показників ліквідності.

Для визначення ліквідності балансу слід порівняти підсумки наведених груп по активу і пасиву. Баланс є абсолютно ліквідним, коли виконується наступне співвідношення:

А1 ³ П1;

А2 ³ П2;

А3 ³ П3;

А4 £ П4.

Зіставлення першої та другої груп активів із першими двома групами пасивів дозволяє оцінити поточну ліквідність, яка свідчить про платоспроможність підприємства на найближчий час.

Порівняння активів (А3), що повільно реалізуються з довгостроковими пасивами (П3) відображає перспективну ліквідність – прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів. За допомогою таблиці 2.2 проаналізуємо отримані результати.

Таблиця 2.2

Баланс ліквідності ТОВ «Агропроінвест 08» за 2013 рік

Актив	На початок року	На кінець року	Пасив	На початок року	На кінець року	Надлишок (нестача) +,-
						На початок року	На кінець року
Група А1	1404	1143	Група П1	456	813	948	330
Група А2	1783	2314	Група П2	0	0	1783	2314
Група А3	8085	8957	Група П3	0	0	8085	8957
Група А4	10182	10576	Група П4	20998	22177	-10816	-11601
Баланс	21454	22990	Баланс	21454	22990	0	0

Характеризуючи ліквідність балансу ТОВ «Агропроінвест 08» за 2013 рік слід відзначити, що на кінець року сума високоліквідних активів зменшилась, але це зменшення не впливає на виконання першої умови ліквідності балансу, тобто протягом 2013 року сума грошових коштів у національній та іноземній валютах, а також поточних фінансових інвестицій була достатньою для покриття поточних зобов’язань підприємства та мала резерви у сумі: на початок року – 948 тис. грн., а на кінець року – 330 тис. грн.

Виконанню другої умови ліквідності у аналізованому періоді (А2 > П2) сприяла відсутність короткострокових кредитів банків та поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями. Як наслідок, на початок року підприємство мало надлишок середньоліквідних активів у розмірі 1783 тис. грн., а на кінець року перевищення середньоліквідних активів над короткостроковими пасивами становило 2314 тис. грн..

Виконання третьої умови (А3 > П3) зумовлене відсутністю довгострокових зобов’язань підприємства і, водночас, значною кількістю запасів.

Виконання перших трьох умов ліквідності балансу свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів та дотримання мінімальної умова його фінансової стійкості.

Якщо виконуються перші три умови ліквідності балансу, то обов’язково виконується і остання умова ліквідності. У 2013 році ТОВ «Агропроінвест 08» відчуває постійну нестачу важколіквідних активів для покриття постійних зобов’язань (А4 < П4).

Отже, з вище наведеного можна зробити висновок, що внаслідок виконання необхідних умов баланс підприємства є абсолютно ліквідним. А формування на кінець року надлишкових засобів може прискорити розрахунок досліджуваного підприємства з банками, позичальниками та іншими контрагентами.

Кожна частина оборотного капіталу підприємства має власну ліквідність, тобто здатність перетворюватися за визначений термін у грошову форму, при відношенні до суми короткострокових зобов’язань і показує, яку частку короткострокових зобов’язань підприємство «покриє».

Загальний коефіцієнт ліквідності (покриття) вимірює загальну ліквідність і показує якою мірою ПЗ забезпечується ПА (скільки поточних активів припадає на 1 грн. поточних зобов’язань). Поточні активи повинні вдвічі перевищувати короткострокові зобов’язання.

(2.1)

де ОА – оборотні активи;

ПЗ – поточні зобов’язання.

На початок року

На кінець року

Отже, логіка цього показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів. У нашому випадку поточні активи перевищують поточні зобов'язання, тому досліджуване підприємство вважається ліквідним. Протягом аналізованого періоду значення коефіцієнта значно перевищує співвідношення 1 : 1, тому можна висновувати, що підприємство має значні оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Проте, з погляду менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може пояснюватись незадовільним управлінням активами.

На кінець року даний показник зменшується на 9,5. Скорочення величини коефіцієнта сталося під впливом двох факторів: збільшення поточних активів і значного зростання короткострокових зобов'язань. Високе значення цього показника свідчить про наявність надлишкових виробничих запасів, надплановою завантаженістю готової продукції на складах та невиправданим зростанням дебіторської заборгованості.

Поточний коефіцієнт покриття (коефіцієнт швидкої ліквідності) за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси. Матеріальні запаси виключаються не стільки тому, що вони менш ліквідні, а, головне, через те, що кошти, які можна одержати в разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за витрати на їхню закупівлю.

(2.2)

де К_шл – коефіцієнт швидкої ліквідності;

ВЗ – виробничі запаси.

На початок року

На кінець року

Отже, «розумним» коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1:1. Практично досліджуване підприємство має вищий коефіцієнт швидкої ліквідності (5:1), це говорить про здатність підприємства погасити свої термінові зобов’язання. На кінець року порівняно з початком року цей показник зменшується з 6,99 до 4,25, що стало причиною зменшення активів, що швидко реалізуються та зростанням поточних зобов’язань.

Коефіцієнт абсолютної платоспроможності показує, в якій мірі всі поточні зобов'язання підприємства забезпечені наявними в нього коштами платежу:

_(2.3)

_{На початок року}

_{На кінець року}

Що до цього показника, то він як і інші показники платоспроможності підприємства знаходиться в гарному стані. Засоби платежу значною мірою покривають поточні зобов’язання. На кінець року показник знижується, бо активи підприємства також зменшились.

Показник співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (норма >1) характеризує співвідношення розрахунків за цими видами заборгованості підприємства:

(2.4)

де ДЗ – дебіторська заборгованість;

КЗ – кредиторська заборгованість.

На початок року

На кінець року

Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості показав, що співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості раціональне. Дебіторська заборгованість перевищує кредиторську за весь аналізований період. Тобто у випадку погашення підприємством кредиторської заборгованості, воно буде в змозі розрахуватися за боргами за рахунок дебіторської заборгованості.

Власний оборотний капітал (ВОК) є абсолютним показником ліквідності та платоспроможності підприємства і розраховується за формулою:

ВОК= ВК – НА, (2.5)

де ВК – власний капітал;

НА – необоротні активи.

ВОК _{на початок року} = 20923-10182=10741 тис. грн.

ВОК _{на кінець року} = 22102-10576=11526 тис. грн.

Отже, видно, що протягом 2013 року ВОК має тенденцію до зростання, причиною цього є зростання необоротних активів протягом аналізованого періоду та збільшення власного капіталу. ВОК приймає додатне значення, що є позитивною тенденцією функціонування підприємства.

Відобразимо динаміку розрахованих показників ліквідності та платоспроможності на рисунках 2.2, 2.3.

Рис.2.2 Динаміка показників ліквідності та платоспроможності у 2013 році

Рис. 2.3 Динаміка власного оборотного капіталу у 2013 році

Отже, рисунок 2.2 показують, що початок 2013 року можна охарактеризувати як рік надмірної ліквідності, однак спадна динаміка всіх коефіцієнтів групи ліквідності на кінець 2013 року нейтралізувало цей аспект, що дозволило підприємству привести ліквідність до нормативного рівня. Винятком є лише загальний коефіцієнт ліквідності, що не зважаючи на зменшення його значення залишається достатньо великим. На рисунку 2.3 видно позитивну динаміку власного оборотного капіталу, що дозволило збільшити гнучкість у використанні власних засобів підприємства і свідчить про його фінансову стійкість та можливість розраховуватись по своїм зобов’язанням за рахунок власних коштів.

Оцінюючи в цілому ліквідність та платоспроможність ТОВ «Агропроінвест 08» за 2013 рік, можна визначити, що воно є абсолютно ліквідним та платоспроможним, про що свідчать вище розраховані та проаналізовані дані. Але спостерігається спадна динаміка всіх досліджуваних показників, що говорить про погіршення його ліквідності та платоспроможності на кінець року, але дане погіршення не являється критичним і дає можливість їх покращити в майбутньому звітному періоді. А власний оборотний капітал навпаки збільшився, що є позитивною тенденцію для досліджуваного підприємства.