Опорні_конспекти_з_філософії_Титаренко (3)

Зміст і форми філософського вчення про розвиток

План.

1.Історичні форми діалектики та її антиподи.

2.Принципи діалектики.

3.Категорії діалектики.

4.Закони діалектики.

Діалектика – це вчення про розвиток і рух в природі, суспільстві і мисленні.

Діалектика стверджує, що світ знаходиться в постійному розвитку, руху, який відбувається через протилежності, по спіралі.

Метафізика стверджує, що світ знаходиться стійкому, постійному стані, що заперечує появу нової якості, рух відбувається по колу.

Історичні етапи та форми діалектики:

1.Антична філософія – стихійна діалектика ( не було точних уявлень про розвиток, світ уявлявся живою єдністю явищ, що ніким не створений, постійно змінюється, рухається по колу; діалектика означала бесіду, мистецтво спору, доказу істини(Сократ, Платон)).

2.Філософія Відродження та Нового часу – механічна діалектика ( стверджувала, що світ безкінечний, функціонує як часовий механізм).

3.Німецька класична філософія – ідеалістична діалектика (Г. Гегель вперше представив діалектику як теоретичну систему у вигляді загального розвитку абсолютної ідеї, абсолютного духа).

4.Філософія марксизму – матеріалістична діалектика ( К. Маркс об’єктивною основою діалектики вважав матеріальний світ).

Діалектика як система поділяється на принципи, категорії та закони.

Принципи діалектики – загальні універсальні ідеї, критерії, які визначають смисл, роль та участь всіх інших понять і суджень в процесі пізнання.

Принципи діалектики:

1.Принцип універсального зв’язку – означає, що всі предмети і явища в природі і суспільстві існують у взаємозв’язку і взаємовідносинах. Поняття зв’язку означає відносини міх речами, при яких зміна одних речей супроводжується зміною інших. Кожна річ є зв’язком її сторін, якостей, властивостей.

2.Принцип розвитку – означає, що все в світі розвивається, в результаті руху

ірозвитку з’являється щось нове, відбуваються постійні зміни. Розвиток – це поступовий процес незворотних змін, внаслідок яких виникають якісно нові об’єкти. Характерними рисами розвитку є направленість змін та незворотність розвитку. Розвиток відбувається у вигляді прогресу (від нижчого до вищого, вдосконалення), регресу (від нижчого до вищого,

-32 -

Тема: Релігієзнавство

План:

1.Релігієзнавство як наука.

2.Світові релігії.

3.Національні релігії.

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО ЯК НАУКА.

Сутність та ознаки релігії.

геІі§іо походить від латинського геїі^агв, що означало «в'язати, зв'язувати, прив'язувати», стосовно релігії — «зв'язок із Богом, служіння йому і покора через благочестя».

Загальні ознаки релігій.

1.Визнання надлюдської реальності, надприродного, Бога.

2.Ідея визволення, порятунку (спасіння).

3.Сукупність догматичних ідей.

4.Культ. Ієрархічна структура.

Концепції виникнення релігійних уявлень.

Біологічна (натуралістична) концепція - «ген релігійності», «релігійний інстинкт», «релігійне почуття».

Психологічна концепція - пов'язували походження релігії з безпорадністю перед внутрішніми інстинктивними силами і породжені потребою полегшити здолання людської безпомічності.

Соціологічна концепція - релігію як спосіб надання сенсу соціальному діянню: як явище культури вона задає і підтримує відповідні сенси, вносячи «раціональність» у пояснення світу і в повсякденну етику.

Функції релігії.

Світоглядна— здатність релігії формувати у віруючої людини систему поглядів і уявлень, які виражають її ставлення до різник предметів і явищ дійсності, життєву позицію, ціннісні орієнтації.

Компенсацшно-терапевтична — здатність релігії своїми специфічними засобами й властивостями компенсувати обмеженість, безсилля, залежність людей від об'єктивних умов існування.

Комунікативна— впливати на процес спілкування віруючих, їх соціалізацію, передавання та засвоєння інформації та формувати між ними духовні зв'язки. Інтегративна —сприяти злагоді, солідарності, згуртованості релігійної спільноти. Дезінтегративна —послаблювати стабільність і стійкість особи, соціальних груп викликати релігійне протистояння.

Легітимізуюча функція —виховувати у віруючих поважливе ставлення до певних суспільних норм поведінки як до продукту Божого промислу.

Регулятивна функція —через систему норм, цінностей, примусів, установок, канонів, інститутів управляти поведінкою, вчинками віруючих, діяльністю релігійних організацій.

Класифікація релігій.

1.Первісні вірування (родоплемінні релігії): фетишизм, тотемізм, магія, анімізм.

-37 -

2..Етнонаціональні (національні, етнічні, локальні) релігії: іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм.

3..Світові релігії: буддизм, християнство, іслам.

4. Неорелігії (нетрадиційні, нові, модернові) релігії:

СВІТОВІ РЕЛІГІЇ.

БУДДИЗМ виник понад 2,5 тис. років тому (в VI—V ст. до н. е.) в Індії. Сіддхартха Гаутама.

Основи віровчення «Чотири благородні істини». В основу буддизму покладено вчення про «чотири благородні істини». Перша істина: жити — означає страждати. Друга істина: є причина страждання. Вона таїться в самій людині, яка має різні бажання. Третя істина: можна припинити страждання шляхом вивільнення від бажань. Повне викоренення і добрих, і поганих бажань відповідає стану нірвани, в якому сильних почуттів немає. Четверта істина стверджує: є шлях до припинення страждань - «Шлях восьми сходинок». праведне знання, праведне знання, праведне прагнення, праведна мова; праведна поведінка: не шкодити живим істотам; не брати чужого; утримуватися від заборонених статевих контактів; не виголошувати марних і оманливих промов; не вживати хмільних напоїв; праведний спосіб життя, праведні зусилля, праведна концентрація, праведна техніка медитації.

Релігійні тексти. Трипітака: Віная-пітака містить правила, яких необхідно дотримуватися, зокрема буддійським ченцям, Сутта-пїтака - викладено основні положення буддизму, Абхідхарма-пітака - розглядаються філософські, етичні питання, що турбували самого Будду. Канонічними книгами вважаються також Суттаніпата — збірка поем про Будду і його учнів та Джатакі.

Напрями. Хінаяна (мала колісниця). Цей напрям має ще й другу назву — тхеравада («школа старої мудрості»). Акцент ставиться на особистому спасінні. Послідовники хінаяни відмовляються від усього мирського, вважаючи, що досягти святості та нірвани можливо лише через чернецтво, шляхом багатьох перероджень. Вважають Будду земною істотою. Махаяна (велика колісниця). Нагараджуна (II—III ст. н. е.). Досягти нірвани тут може не тільки чернець, а й мирянин. В махаяні Будда — Бог, з'являється декілька: Будда Амітабха («володар раю»), Адибудда («творець світу»), Будда Майтрєйя («Будда майбутнього»). У вченні махаяни з'являються судження про рай та пекло.

ХРИСТИЯНСТВО. Центральною постаттю християнства є Ісус Христос (месія, рятівник). Згідно з християнським ученням Ісус Христос — Син Божий, який з волі Бога-Отця заради спасіння людства зійшов із небес на землю, олюднився через народження його Дівою Марією, ставши Боголюдиною, дав людям заповіді Нового Завіту, прийняв мученицьку смерть (через розп'яття) з метою спокутування вродженого гріха та гріхів людства. На третій день після поховання Христос воскрес, а потім вознісся на небо і як невід'ємна іпостась Святої Трійці зайняв місце справа від Отця. Християни вірять, що Ісус Христос прийде вдруге і почне судити всіх живих і мертвих за заслугами, після чого настане царство Боже.

Символ віри.

-існує один всемогутній Бог, який своїм словом усе створив, всім керує та існує вічно;

-Бог є справедливий суддя, що за добро нагороджує, а за зло карає;-

-38 -

ІСЛАМ. - «покірність». VII ст. Віровчення: Бог єдиний і всемогутній, він подарував людям своє одкровення — Коран, який передав через Мухаммеда.

Коран (читання) є «копією» «матері-книги», яка існує на небі одвічно. У ній записано всі Божі веління та всі події, що відбуваються і мають відбутися. Архангел Джебраїл переповів цю книгу Мухаммеду.

Культ Кожен мусульманин знає, що бути правовірним — це 1) сповідувати та визнавати пророчу місію Мухаммеда; 2) здійснювати щоденну п'ятиразову молитву — намаз 3) паломництво до Мекки; 4) дотримуватися посту в місяць рамадан (рамазан); 5) чинити благі справи на користь бідних та нужденних.

Релігійні напрями.

Сунізм — релігійно-філософська система ортодоксального ісламу. Вони шанують не лише Коран, а й святість Суни, яка є сукупністю розповідей про висловлювання та діяльність пророка Мухаммеда. Формально сунітом вважається той, хто визнає перших чотирьох правовірних халіфів і правдивість збірок хадисів. У сфері теології не визнають можливості посередництва між Аллахом і людьми після смерті Мухаммеда, заперечують ідею про особливу природу двоюрідного брата пророка Алі й право його нащадків на імамат — управління громадою. Світського і духовного главу повинні, на їх думку, обирати члени громади. Сунізму притаманні також свої особливості у деяких принципах юридичних рішень, характері свят, ставленні до іновірців, у деталях молитви.

Шиїзм Алі ібн Абі. Вірять, що Алі та його нащадки є єдиними законними спадкоємцями пророка Мухаммеда, визнають лише 12 імамів з усіх потомків Алі. Дванадцятий законний імам («Махді — обіцяний»), на їх думку, народився у 873 р. Після смерті свого батька, одинадцятого імама Хасан бен Алі (Аськарі), він таємниче зник, та має ще з волі Аллаха з'явитися у ролі спасителя.

НАЦІОНАЛЬНІ РЕЛІГІЇ.

ІУДАЇЗМ — одна з найдавніших етнонаціональних релігій, яка започатковує ідею єдиного Бога-творця й володаря Всесвіту, очікування приходу спасителя, віра в страшний суд, впевненість в своїй обраності.

КОНФУЦІАНСТВО — комплекс давньокитайських філософських, релігійних, етичних доктрин, сформованих Конфуцієм (551— 479 до н. е.). У їх основі — питання моральної природи людини, її життя в родині, державі, суспільстві.

ІНДУЇЗМ — поширена в сучасній Індії релігія, в основі віровчення якої лежать релігійно-філософські ідеї брахманізму та ведичні традиції. Релігія для індуса — це відчуття себе частиною Космосу, слідування його вселенським законам. Людина розглядається у нерозривному зв'язку з усією, живою і неживою, природою. І людина, і природа виступають як форми вияву божественного. Вчення про перенародження та карму.

- 40 -