Філософія епохи Відродження План

1. Основний зміст епохи та її відображення у філософському антропоцентризмі.

2. Натурфілософія (геліоцентризм і пантеїзм);

3. Проблема особистості в епоху Відродження (Ф. Петрарка, М. Монтень, Л. да Вінчі, Т. Кампанелла, Н. Макіавеллі, Т. Мор)

В епоху Відродження зароджуються буржуазні відносини, зменшуєтьсячвплив церкви, відроджується антична культура, по-новому пояснюється будова світу, зявляються нові відкриття в астрономії, розвиваються науки, мистецтво, зявляється інтерес до людини.

ЕПОХА ВІДРОДЖЕННЯ (ХV-ХVІ ст.) характеризується формуванням антропоцентризму та спробою відновлення ка­нонів філософії Стародавньої Греції. Проте ще тривалий час в європейській культурі відчувався вплив філософії Середньовіч­чя з її геоцентризмом. Відбувалася секуляризація філософської думки . Вона вивільнювалася з-під впливу релігії через оголо­шення людини природною, а не божою істотою. Поширювався і пантеїзм (грецькою "пан" - усе, а "теос" - бог) - ототожнення бога зі світом природи.

Одним з перших звеличував людину німецький філософ Микола Кузанський (1401-1464). В його роздумах творцем сущого виступав бог, але поряд :і ним у світі вже наявна творча і активна людська особа. Італієць Джованні Піко делла Мірандола (1463-1494) проголосив людину винятковою істотою у світі. Вона такою є тому, що наділена свободою волі і можливістю вибору способів дій.

На підставі ідей свободи волі та творчої активності людини сформовані і соціально-філософські погляди італійця Ніколо Макіавеллі (1469-1527). Він доводив, що суспільним життям керують людські інтереси. Вищими інтересами є інтереси дер­жави, і тому під час їх реалізації можна нехтувати інтересами окремих людей, принципами моралі тощо.

Пізній період Відродження (кінець ХV-ХVІ ст.) також бага­тий на філософські роздуми. Так, голландець Еразм Роттердамськии (1469-1536) відкидав релігійне твердження про "зіпсова­ність" людини "першородним гріхом" і доводив, що у святому письмі людина покликана до активних дій, до життєвого само­ствердження. Початок і кінець світу, пояснював філософ, у ру­ках божих, але особиста доля визначається кожним індивідом окремо. Подібну точку зору називають деїзмом.

Пантеїстич­ними були роздуми італійця Джордано Бруно (1548-1600). У нього природа не залежить від божественного впливу, а сама по собі здатна до самотворення. За таке заперечення необхідності бога інквізиція спалила єретика на вогні.

Завершеності філосо­фія Відродження досягла в творчості француза Мішеля Монтеня (1533-1592). Він у творі "Спроби" не лише пояснював самоактивність природи, а й повністю відмежував від неї людину, котра, на його думку, є унікальною за внутрішнім світом і здатна по-своєму впливати на оточуюче середовище. Так філософія звіль­нялася від впливу релігії і закладала підвалини для власного подальшого розвитку.

Основні риси філософії Відродження:

• Антична філософія – філософський ідеал;

• основна філософська проблема – людина та її діяльність;

• у центрі світогляду – культ краси, мистецтво;

• антропоцентризм (людина є центром і вищою метою Всесвіту);

• геліоцентризм (сонце є центром Всесвіту);

• пантеїзм (вчення, що ототожнює Богв і природу);

• гуманізм – уявлення, яке визнає цінність людини як особистості, її свободи і творчих здібностей, означає повагу і любов до людини;

• нові погляди на суспільство. Виникає ідея громадянського суспільства, незалежного від релігії, нові моральні цінності.

Контрольні запитання:

1. Які особливості мала філософія епохи Відродження?

2. В чому полягає антропоцентризм філософії Відродження?

3. Визначте погляди філософів-гуманістів епохи Відродження.

4. Сутність гуманізму як ідеології Відродження.

5. Сутність геліоцентризму і пантеїзму.

Література:

1. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. - М.: Проспект. -2000.-С.4-88.

2. Філософія: Навчальний посібник / І.Ф.Надольний та ін. -К.:

3. Философия. Курс лекций (Под редакцией Калашникова В. Л.)-М.: Владос. - 1999. - С.6-42.

4. Философия, культура, образование (круглий стол) //Вопросы философии. - 1999. - № 3.

5. Шинкарук В. І. Філософія і нові історичні реалії //Філософська і соціологічна думка. - 1991.- №1.