- •Опорні конспекти з дисципліни
- •Для студентів усіх форм навчання спеціальностей
- •Філософія середніх віків План
- •Філософія епохи Відродження План
- •Філософія Нового часу (17-18 ст.) План
- •Німецька класична філософія (19ст.) План
- •Філософія марксизму План
- •Західна філософія хх століття План
- •Філософська думка в Україні План
- •Філософська думка в Україні
- •Основний зміст пізнавальної діяльності
- •Зміст і форми філософського вчення про розвиток План.
- •Сутність і призначення людини План
- •Тема: Релігієзнавство
- •Тема: Етика – вчення про мораль
- •Тема: Естетика – вчення про прекрасне
Філософія середніх віків План
-
Нові умови розвитку філософії.
-
Релігійний характер філософських пошуків (Тертуліан, Августин Блаженний, Фома Аквінський).
-
Реалізм та номіналізм.
Середньовіччя - ціла епоха європейського життя (V-ХVІ ст.), коли, з одного боку, в політичному, соціальному та духовному житті багатьох країн панувала релігія, а з іншого — розвивалася хімія, напрацьовувалися сучасні виміри руху — простору - часу, велися суперечки про душу і духовність людини, здійснювалися великі географічні відкриття.
В центр філософії Середніх віків ставився бог. На зміну вільному злету філософської думки прийшли релігійні догмати. Усі філософські роздуми були пов'язані з богослов'ям.
Основні принципи християнської філософії:
-
Бог створив світ і людину;
-
пізнати Бога означає стати щасливим;
-
сутність людини виявляється в душі, а не в тілі;
-
віра в безсмертя душі;
-
основним предметом філософських роздумів були: гріховність, спокуса, спасіння, духовний розвиток, моральні цінності, співвідношення віри і знання тощо.
Середньовічна філософія поділяється на :
-
Апологетика – період, коли відбувається захист християнства від впливу античної філософії.
-
Патристика – період формування «отцями церкви» основних принципів християнської ідеології.
-
Схоластика – період, коли відбувався пошук шляхів до пізнання Бога за допомогою логіки і міркувань.
Найвизначнішими були вчення „отців церкви": Тертуліана, Августина, Фоми Аквінського.
Тертуліан (160-220) був одним з перших дохристиянських теоретиків. До нього християнство намагалось узгодити біблійні тексти з грецькою філософією. Тертуліан чітко розмежував віру і розум. Абстрактному всеосяжному розумові він протиставляє дію обмеженого людського практичного розсудку. Необмеженість у всьому належить лише богові і тільки йому. Він - одночасно і тіло, і дух.
Більш широким було вчення християнського теолога Августина Блаженного (354 -430). Тлумачачи світ як боже творіння, він розкривав ніким ще не зачеплені філософські проблеми змін у світі і, насамперед, розвитку людської особистості та суспільства в цілому. Прагнення людини повинно бути спрямованим до „граду божого", пише він в одноіменному творі, бо „град земний" є суєтним, породженим людським самолюбством, що суперечить божому визначенню людини - любити бога. Час, як зміна сущого, є вмістилищем душі, — доказує Августин. Душа постійно чекає справедливості. Насилля над людиною є найбільшим злом, тому справедливо його викоренити взагалі.
Одним з найвизначніших філософів Середньовіччя був Фома Аквінський (1225-1274). Його філософсько-теологічне вчення стало офіційною доктриною католицької церкви. Із 28 томів його праць найбільш визначними є "Сума теології" і "Сума проти язичників". В них автор доказує, що більшість створеного богом непідвладне осягненню людським розумом, тому тут усе повинна визначити віра. Причиною всіх змін є бог. Неповторність людини полягає в індивідуальності душі кожної з них, адже душа персонально надається богом. Це було ідеалістичне тлумачення висновків Арістотеля про світобудову та людську душу. Особливо цінує й сьогодні католицька церква п'ять доведень Фоми Аквінського існування бога: все що рухається має першопричину; все повинно бути кимось створене; випадковостей не буває, все закономірне; все повинно вимірюватись чимось найвищим; все у світі цілеспрямоване. Відповідно, на думку теолога, все у світі підвладне лише богові.
Таким чином сформувалась середньовічна схоластика - тип релігійної філософії, що підпорядковувалася теології. В ній догматизм переплітався з деякими раціоналістичними міркуваннями. Схоластика в певній мірі була і в старогрецьких вченнях. Але там, наприклад, у Платона, провідну роль займала філософія. В середні ж віки - навпаки.
Проте схоластика відіграла значну роль в поширенні освіти в Західній Європі. Вона стала в свій час основним напрямком освітянської діяльності тогочасних університетів. В них розвивалася думка про природу, людину, мораль тощо. Показовою в цьому відношенні е суперечність між реалізмом і номіналізмом.
Біля витоків реалізму стояв Іоан Скот Ерігуена (810-877), що в своєму творі „Про розподіл природи", змальовуючи загальний світ, доказував його божественну єдність. Ця „єдність" визначає існування усіх окремих речей і процесів. Хоча вони і існують якийсь час індивідуально, проте неминуче гинуть і повертаються до загального („єдності"). Таким чином, реалізм (дійсність) для Ерігуени полягає в підпорядкуванні окремого загальному, що позбавляє його свободи існування. При тому мислитель в центрі світу ставив людину, пояснюючи, що при її повній залежності від бога (єдності), вона здатна до особистого життя. Це була, по суті, ідея антропоцнтризму (постановки людини в центр усього сущого).
На противагу реалізму, що визнав дійсним лише „універсали" (загальності), представники номіналізму доказували, що „універсали" це лише назви, імена („номена" з латини - ім'я). Реальними, насправді, бувають лише окремі речі. Значить вони, а відповідно і люди, функціонують довільно, відособлено. Це ще не був повний відхід від схоластичних канонів реалізму, проте в подібних судженнях про світ відчуваються його природничі начала.
Полеміка між номіналістами і реалістами велася цілі століття. За цей час сформувалася значна кількість натуралістичних концепцій. В певній мірі тому сприяла творчість Роджера Бекона (1214-1292), що глибоко цікавився природознавством. Ще не виступаючи за повне розмежування теології і філософії, він водночас визнає „суверенність" останньої.
Суттєва значущість вчення Р.Бекона полягає в тому, що він створив цілу програму розвитку наукових знань, доказуючи необхідність і можливість всебічного пізнання світу. Це вело до духовного розкріпачення людини, посилення її впевненості в силі власного розуму.
Вже пізніше Іоган Дунс Скот (1256-1308) відокремив філософію від теології, надаючи їй право на практичні знання, переважно етичні. Людська воля, пояснював він, має автономний характер, тому свобода людини є її найглибшою сутністю.
Епоха Середньовіччя породила велику кількість мислителів, що підготували перехід до філософського матеріалізму епохи Відродження.
Контрольні запитання:
-
Що лежить в основі різних етапів розвитку філософії?
-
3. Чим характерна філософія середніх віків?
-
Розкрийте особливості філософських вчень Тертуліана, Августина Блаженного, Фоми Аквінського.
-
В чому сутність суперечки між реалізмом і номіналізмом?
Література:
-
Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. - М.: Проспект. -2000.-С.4-88.
-
Философия (Под редакцией Лавриненко В.Н.) -М: Юристь. -2001. - С. 9-.
-
Філософія: Навчальний посібник / І.Ф.Надольний та ін. -К.:
-
Вікар, - 1999. - С.5-31.
-
Философия. Курс лекций (Под редакцией Калашникова В. Л.)-М.: Владос. - 1999. - С.6-42.
-
Шинкарук В. І. Філософія і нові історичні реалії //Філософська і соціологічна думка. - 1991.- №1.