Метод спостереження

Одним з найбільш типових способів роботи дослідника є спостереження за об'єктом (людиною, групою) у чеканні, коли явища, що цікавлять дослідника, проявляться таким чином, що їх можна буде зафіксувати й описати За допомогою цього методу вивчають психічні процеси, стани і властивості у здорових і хворих людей.

Вивчення психіки здійснюється в природних життєвих умовах і відрізняється від природного експерименту тим, що лікар-психолог є пасивним спостерігачем та змушений чекати, коли вдруге зможе побачити явища, що його цікавлять.

Перевага цього методу полягає в тому, що підчас спостереження не порушується природний процес психічних явищ. Недоліком методу спостереження є те, що він не дає можливості з абсолютною точністю встановити причину конкретного психологічного явища, оскільки в процесі спостереження не можна врахувати усі взаємини психічного явища.

Спостереження проводиться у звичайних умовах життя у родині, у процесі праці, грі, навчанні, у палаті лікарні. Враховується самостійна активність, спостережливість, особливості реакцій пацієнта на те, що відбувається, його взаємин з навколишніми Спостереження повинно бути спрямованим, тобто переслідувати визначені задачі. У медичній практиці воно дає можливість оцінити сон хворого, його апетит, настрій, психічну активність і т.д.

Експеримент

Експеримент відрізняється від спостереження тим, що передбачає організацію ситуації дослідження, що дозволяє здійснити те, що неможливо в спостереженні — відносно повний контроль перемінних.

Під перемінною розуміється реальність, яку можна змінювати в експериментальній ситуації. Маніпулювання перемінними — одна з важливих переваг експериментатора перед спостерігачем.

Якщо при спостереженні дослідника цікавить будь-який зв'язок явищ між собою, то в експерименті можливо, створивши визначену ситуацію, внести новий елемент і визначити, чи виникне та або інша зміна в ситуації, яку дослідник очікує як наслідок створеної ним зміни. У спостереженні дослідник змушений чекати виникнення зміни, що може і не настати.

Експеримент буває 4 видів:

• лабораторний,

• природний,

• констатуючий,

• формуючий.

Недоліком методу є те, що його важко організувати таким чином, щоб досліджуваний не знав про те, що відбувається з ним. Тому у досліджуваного може виявлятися скутість, непевність, свідома і неусвідомлена тривога.

Психодіагностичне обстеження

На основі психодіагностичного дослідження перевіряють гіпотези про залежності між різними психологічними характеристиками. Знайшовши їх особливості у достатній кількості досліджуваних, з'являється можливість на основі відповідних математичних процедур встановити їхній взаємозв'язок. Вимоги до психодіагностичного дослідження ті ж, що й до експерименту — контроль перемінних.

Психодіагностика, крім того, є самостійною галуззю психології, у цьому випадку дослідник орієнтується не на дослідження, а на обстеження

Психодіагностика як галузь психології орієнтована на вимір індивідуально-психологічних властивостей особистості.

Психодіагностика — це наука і практика встановлення психологічного діагнозу Діагноз як основна мета діагностики може встановлюватися на різних рівнях

1 рівень — симптоматичний чи емпіричний. На цьому рівні діагноз обмежується констатацією особливостей чи симптомів (ознак)

2 рівень — етіологічний, що враховує не тільки наявність характеристик, але й причини їх виникнення

3 рівень — рівень типологічного діагнозу, що складається у визначенні місця і значення виявлених характеристик у загальній картині психічного життя людини