Методи дослідження емоцій

У процесі бесіди з хворими необхідно не тільки розпитувати їх про настрій, а й оцінювати зовнішні ознаки їхнього емоційного стану міміку, пантоміміку, темп І тембр голосу, зміст думок, відтінок шкіри, стан серцево-судинної і вегетативної систем ( частота, ритм пульсу, артеріальний тиск)

Крім клінічного дослідження, для оцінки емоційного стану можуть бути використані експериментально-психологічні методи тематичний аперцептивний тест (ТАТ), метод Роршаха, дослідження фрустрацшної толерантності Розенцвейга, рівень домагань.

Тематичний аперцептивний тест (ТАТ) складається з 29 картинок з певними зображеннями й однієї білої карти, яку пропонують обстежуваному для того, щоб він уявив на ній будь-яку картинку. Пропонують, як правило, всього 20 картинок у два сеанси. Завдання обстежуваного — до кожної запро­понованої картинки скласти невелику зв'язну розповідь (в середньому 5 хв на одну картинку). Звичайно попереджають, що йдеться про дослідження уяви. Насправді ж звертають увагу на те, що говоритиме обстежуваний, які ситуації створить, як вирішить у розповіді конфлікти.

Метод Роршаха. Обстежуваному послідовно демонструють 10 таблиць з поліхромними й одноколірними симетричними зображеннями, «плямами». При цьому йому пропонують відповісти на запитання «Що це може бути?» «На що це схоже?»

Дослідження фрустраційної толерантності Розенцвейга. Використовують малюнки, де зображені конфліктні ситуації, що виникають найчастіше і можуть фруструвати особистість (фрустрації —даремні чекання, провал, невдача) Методика складається з 24 картинок, на яких зображені люди у фрустращйній ситуації, що звершилася На кожнім малюнку персонаж ліворуч зображений у процесі вимовляння слів, якими описується фрустрація власна чи іншого індивіда. Над персонажем є порожній квадрат, у який обстежуваний має вписати власну відповідь. Риси і міміка персонажів пригнічені.

Дослідження рівня домагань. Перед обстежуваним розкладається 16 карток з написаними номерами від 1 до 16 На зворотному боці карток питання наростаючої (відповідно до номера картки) складності. Обстежуваному повідомляють, що картки розміщені за наростаючою складністю задачі. Потім йому пропонують відповідно до можливостей вибрати задачі визначеної складності й виконати їх. Обстежуваного попереджають, що на кожну задачу визначено певний час, але який саме, не говорять Включаючи секундомір щораз, коли обстежуваний бере нову картку, дослідник при бажанні може сказати обстежуваному, що він не вклався у відведений час, і тому задача вважається не­виконаною. Це дозволяє штучно створити «неуспіх». Звертають увагу на те, наскільки рівень домагань обстежуваного відповідає його можливостям (інтелектуальному рівню, творчості) і як він реагує на успіх і неуспіх.

Для дослідження емоційного стану людини використовується проективна методика дослідження особистості. «Тест М Люшера», заснована на суб'єктивній перевазі колірних стимулів. Психологічна інтерпретація отриманого ряду суб'єктивної переваги кольору спирається на припущення про те, що кожному кольору притаманне символічне значення.

Так, синій колір асоціюється з крайньою чутливістю людини, підвищеною тривожністю і внаслідок цього з потребою в емоційному комфорті, спокої. Зелений колір указує на підвищену чутливість людини до оцінки його з боку оточуючих, до критики. Червоний демонструє життєрадісність, оптимістичність і розкутість почуттів. Жовтий — емотивність та екзальтованість, нетерплячість, нестійкість і відсутність глибини переживань, а також емоційну незрілість. Вибір фіолетового кольору як найбільш приємного може трактуватися як емоційна нестійкість, напруженість. Коричневий колір відбиває тривожність із соматичними еквівалентами, чорний — агресивність, озлобленість, дисфорію, сірий — утому, байдужність.

Люшер виділив чотири основних кольори (синій, зелений, червоний, жовтий) і чотири додаткових (фіолетовий, коричневий, чорний, сірий), а також відзначив, що постановка кольору на перше місце вказує на колірні асоціації з основним способом дії, на друге — з метою, до якої людина прагне, на третє і четверте — з емоційною оцінкою справжнього становища речей, на п'яте і шосте — з невикористаними в даний момент резервами, на останні місця — з приглушеними потребами.

На підставі методу колірних виборів Люшера можлива оцінка рівня тривожності та стресу цей показник вираховується на підставі перерозподілу основних і додаткових кольорів у ряді кращих виборів. Вважається, що переміщення основного кольору на шосту, сьому чи восьму позиції, так само як і переміщення додаткового кольору на першу, другу чи третю позиції вказує на наявний стрес. Бали нараховуються так для основних за восьму позицію — три бали, за сьому — два бали, за шосту — один бал, для додаткових за першу — три бали, за другу — два бали, за третю — один бал. Максимальна кількість балів, що вказують на рівень стресу, — 12. Крім того, можливо оцінювати динаміку стресу наростання у випадку великої кількості балів у другому виборі кольорів, убування чи відсутності наростання при зворотних співвідношеннях.