Фізіологічні основи почуттів і емоцій

Доведено, що емоційні переживання супроводжуються порушенням підкіркових центрів і фізіологічних процесів у вегетативній нервовій системі, що викликає зміни в діяльності органів і систем організму. Зокрема, міняється ритм дихання, серцебиття, травлення, міняється пульс, тиск, розширюються або звужуються зіниці, виникає реакція потовиділення, почервоніння або збліднення обличчя і т.п.

Провідна роль у прояві емоцій і їхньому виникненні звичайно приділяється корі великих півкуль. Тобто, емоційна реакція і її протікання залежить від психічних особливостей індивіда ( темперамент, характер, інтелект, система та ієрархія цінностей, переконань, світогляду і т.п.)

Емоційний настрій і емоційна орієнтація в навколишньому середовищі значною мірою визначаються функціями таламуса, гіпоталамуса та лімбічної системи. Встановлено існування центрів позитивних і негативних емоцій, що одержали назву центрів насолоди і страждання. Цікаво те, що центрів насолоди 70% і лише 30% страждання.

Велике значення у виникненні емоцій надається ретикулярній формації, що має активізуючий вплив на емоційне життя. Відомо, що порушення від рецепторів у зону відповідного аналізатора іде специфічним шляхом. Електрофізіологічне дослідження показало, що є ще і другий, неспецифічний шлях — через ретикулярну формацію, у яку з різних органів надходять нервові стимули. Після переробки сигнали поступають у великі півкулі головного мозку. Ретикулярна формація, що виступає акумулятором енергії, здатна знижувати і підвищувати активність мозку, підсилювати, послаблювати і гальмувати відповіді на подразники.

У клінічній практиці лікаря загального профілю, сімейного лікаря нерідко зустрічаються зміни емоцій і почуттів пацієнтів, на які варто звернути увагу:

• ейфорія — патологічне підвищений настрій, що виникає без зовнішніх причин;

• депресія — патологічне пригнічений, тужливий настрій, глибокий сум, зневіра (може нерідко супроводжуватися суїцидальними думками);

• апатія — байдужність до навколишнього світу і до самого себе. Звичайно поєднується зі зниженням потреб, потягів, спо­нукань, ослабленням вольової активності. Частіше носить обо­ротний характер;

• страх — є одним з частих симптомів емоційних розладів у дітей, має різне клінічне значення;

• фобії — нав'язливі страхи, характеризуються критичним ставленням хворого до них, прагненням позбутися їх (наприклад, нав'язливий страх висоти, відкритого простору, страх зараження і т.д.);

• дисфорія — невмотивований тужно-злісний настрій, який виникає раптово, з вираженою дратівливістю (у дітей плаксиві­стю) і схильністю до афектів гніву з агресією;

• лабільність емоцій — легка зміна емоцій, швидкий перехід від однієї емоції до іншої, поєднується зі значною виразністю емоційних реакцій;

• легкодухість (емоційна слабкість) — характерна нестійкістю настрою, підвищеною емоційною збудливістю, нерідко з «нетриманням емоцій». Особливо важко хворим стримати сльози в хвилини розчулення, сентиментального настрою Перехід від негативних до позитивних емоцій і навпаки відбувається під впливом незначних зачіпок.